АРТИШОК: КОРИСНИЙ, СМАЧНИЙ, МАЛОВІДОМИЙ В УКРАЇНІ

Скарб, а не рослина

Артишок культивується у світі на їстівні і лікарські цілі вже понад 5 тисяч років. Ця трав'яниста культура дуже цінувалася давніми греками і римлянами. Вважалося, що вживання артишоку в їжу пом'якшує запах поту, сприяє приємності дихання, а сік, вичавлений з рослини до цвітіння, зміцнює рідке волосся.

У Західній Європі ця рослина популярна і нині. В їжу вживають м'ясисте квітколоже нерозкритих суцвіть (кошиків). Із сирих і консервованих артишоків готують салат, у відварному вигляді його споживають просто з соусами. Нижня частина м'якоті артишоку — цінний дієтичний продукт. Завдяки наявності цинарину рослина корисна літнім людям і хворим на атеросклероз (при вживанні в їжу відзначається поліпшення самопочуття і зниження холестерину).

Лікарські препарати з артишоку застосовуються також для лікування жовтяниці, жовчно-кам'яної хвороби, гепатиту, ендартеріїту. Є відомості про успішне застосування його препаратів для лікування алергії, низки форм псоріазу та екземи.

Одним словом — скарб, а не рослина. До того ж багаторічна. Тим не менше, в Україні її вирощують лише поодинокі аматори, а про серйозне промислове вирощування поки що невідомо.

Гнучка культура і для малого фермера

Про свій успішний досвід вирощування цієї рослини на семінарі «Успішні історії нішевих культур: артишок» розповів директор компанії «Агроаналіз» Вадим Дудка. Вебінар було організовано Українським проєктом бізнес-розвитку плодоовочівництва.

За словами спікера, його компанія займається культивацією артишоку вже п'ять років у рамках випробування технологій вирощування.

Серед близьких родичів артишоку один із найбільш злісних бур'янів — чортополох, або ж будяк — також із сімейства айстрових, у них навіть квітки схожі. «Знання ботанічної класифікації рослини важливе, бо дозволяє правильно підбирати гербіциди і технології», — наголошує доповідач.

Світове виробництво артишоку становить, за даними позаминулого року, 1,5 млн тонн. Серед лідерів Італія — 440 тис. тонн, Єгипет — 260 тис. тонн, Іспанія — 230 тис. тонн.

«Ціна артишоку в Європі дуже висока. Оптова найнижча ціна $1/кг при виробництві цієї культури на переробку. Роздрібні ціни доходять до $10/кг залежно від виду і сорту», — розповідає В. Дудка. Він впевнений, що комерційне майбутнє артишоку в Україні вже не за горами з огляду на відмінні якості рослини. Так, найперше, це її транспортабельність: щільні плоди важко зіпсувати. Відмінна лежкість дає змогу зберігати зрізаний кошик без втрати споживацьких і смакових якостей до трьох тижнів. За словами доповідача, експеримент він проводив у звичайному побутовому холодильнику, тож три тижні — це не межа. Лежкість важлива тому, що можна неспішно зібрати партію на продаж і відправити на експорт, не турбуючись за якість.

Легка переробка дає змогу кільком фермерам у кооперації встановити обладнання для неї без значних фінансових затрат. Це дасть змогу виробляти маринований артишок навіть без фасування у банки — продукт прекрасно продається на вагу.

«У нас у Новій Каховці вже минулого року двічі з'являвся зимою маринований артишок — і тут же його буквально зметали з полиць. За дуже цікавою ціною — $6/кг», — поділився доповідач.

Ще одна перевага артишоку — він, як і всі айстрові, не дуже вимогливий до ґрунтів: росте на різних за механічним складом ґрунтах, достатньо солетривкий. Холодостійкість дозволяє рослині витримувати весняні заморозки. Також він зимостійкий, що дає змогу вирощувати його як багаторічну культуру.

Усі перелічені якості, вважає доповідач, роблять артишок достатньо гнучкою культурою, яка підходить і для малого фермера — для вирощування на роздрібний продаж у свіжому вигляді, так і для великих господарств, які можуть швидко відпрацювати технологію вирощування аж до комбайнування, з метою продажу на переробку або для власної подальшої переробки. 

Особливості технології вирощування. Висаджувати артишок В. Дудка радить лише розсадним методом, попри великий розмір його насіння. «Насіння велике, сходить шикарно, але Боже бережи сіяти прямим посівом! Артишок має сильно виражений фотоперіодизм — він зійде, буде рости, виросте красивий кущ. Але рослина розуміє, що скоро зима, і не буде закладати суцвіття. Ви отримаєте лише зеленину. У цьому правилі є виключення, сортів багато, але більша частина з них не дасть врожаю у перший рік при прямому посіві», — зазначає він.

Бажано вирощувати артишок як багаторічну культуру. Це не лише економічно цікаво, але важливо те, що врожайність дворічної рослини вища, а врожай отримується раніше, що дозволяє вибудувати конвеєр вирощування. Можливість вибудови конвеєра не вичерпується комбінацією однорічних і дворічних рослин, також можна використовувати сорти з різними термінами дозрівання і застосовувати укривні матеріали і теплиці. 

Щоби багаторічно вирощувати артишок, його слід культивувати на високій грядці із застосуванням мульчуючої плівки або агроволокна. Використання плівки або агроволокна важливе ще й тому, що для артишоку практично немає страхових протидвудольних гербіцидів, тож рослина буде буквально в облозі бур'янів. Тим не менше, вирощування без мульчуючої плівки можливе — агротехніка зводиться до застосування ґрунтового гербіциду, висадки розсади і  застосування ЗЗР  лише проти злакових.

Доповідач радить використовувати мульчуючу плівку чорного кольору або чорне агроволокно. На користь чорної плівки можна сказати, що вона підтримуватиме більшу температуру ґрунту при ранній посадці рослин. Зашкодити ж дорослій рослині перегрівом ґрунту вона не зможе — її вже затінятиме велике листя. Агроволокно, хоча й дорожче за плівку, з урахуванням багаторічного вирощування зрештою обійдеться дешевше — з досвіду доповідача воно витримує мінімум три роки. Чорне агроволокно також забезпечить прискорену динаміку розвитку рослини, що підвищує шанси на отримання комерційно цікавого врожаю вже в перший рік.

Оптимальний вік розсади артишоків для висівання — 60 днів. Висадка повновікової розсади забезпечить практично на всіх сортах можливість отримати врожай у перший рік. Посів насіння у касети відбувається на початку лютого, на початку березня рослини з великих касет пересаджують у горщик або у великовічкову касету на 40 вічок. Артишок не боїться приморозків, але розсаду потрібно закалити від прямих сонячних променів. Для цього слід касети або горщики виставити на сонце на кілька годин, наступного дня потрібно дати постояти рослинам на сонці протягом дня.

Схеми посадки — це 0,5*1,4 м для слабозимостійких сортів, 07*1,4 м — для сильнорослих сортів у багаторічній культивації. «Однорядкова схема посадки. Потрібно зробити високу гряду, накрити мульчуючим матеріалом, закласти всередину крапельні трубки, пробити отвори для розсади і висадити її. Важливо робити отвір максимально наближеним до розміру горщиків або вічок касет. Якщо отвори будуть завеликі, підуть рости бур'яни», — говорить В. Дудка. Міжрядний простір у 1,4 м забезпечує можливість механізованого знищення бур'янів у міжряддях.

Основний шкідник артишоку — тля. Якщо з нею не боротися взагалі, вона сильно пригнічуватиме рослини. Дуже небезпечна вона в період після висадки розсади. Для артишоків другого року вегетації боротися з тлею потрібно, в тому числі і біопрепаратами, але ставити за мету 100-відсоткове її викорінення не варто. «Якщо ви знизили кількість тлі до 10-15% від того, що було, цього достатньо. Бо проблема тлі подвійна — вона п'є сік рослин і розносить віруси. Так от гарна новина: ми жодного разу не зафіксували вірусної хвороби на артишоці», — говорить В. Дудка.

Інші шкідники — це польовий клоп, галова нематода, але остання мало розповсюджена в Україні. Інші види нематод рослини ушкоджують незначно. Проблемою є ґрунтові шкідники, наприклад, хрущі і дротяники, однак, зазначає доповідач, знищити плантацію вони все одно не зможуть — досліди показують, що ушкодження від них саме на артишоку були незначними.

Достатньо скромний набір шкідників і хвороб робить цю культурою перспективною для органічного виробництва. Доповідач підкреслює, що за п'ять років вирощування вони зіткнулися лише з альтернаріозом, фузаріозом і кореневими гнилями. Причому альтернаріоз не настільки вражує кущі, щоб потрібна була хімобробка. Проти фузаріозу, який може знищити кущ, є достатньо великий арсенал біопрепаратів — при профілактичному внесенні препаратів триходерми рік по року спостерігалося нульове враження кущів цією хворобою. Кореневі гнилі — зимова проблема для артишоку. Рослина пошкоджується ними під час зимівлі, коли їй не вистачає повітря, відчуває перезволоження, випріває. «Тому потрібен системний підхід: висока гряда, дренажі, не допускати випрівання. Знову ж таки, профілактика препаратами на основі триходерми, — говорить В. Дудка. — Питання не в тому, що хвороб і шкідників артишоку дуже мало, а в тому, що з ними легко впоратися за допомогою біопрепаратів».

Зимівля артишоку. Морози рослина витримує. Листовий апарат взимку відмирає, навесні рослина відпускає нові пагони. «Причина загибелі артишоку зимою — це випрівання. Слід правильно маневрувати з зимовими операціями. Коли наближається зима, артишок слід накрити. Але не можна накривати кущі, поки немає морозів. Накривати можна при -5-7°С. Ми накривали тим самим агроволокном, на цей раз прозорим. В періоди зимових відлиг потрібно відкривати агроволокно, щоб не дати рослині піти в ріст. Можна також накривати соломою, лапником, віттям, очеретяними матами. Відкривати навесні теж не слід сильно запізно — за легкої мінусової температури, щоб запобігти випріванню. Вимоканню коренів запобігають високі грядки і дренаж. Останній особливо важливий для важких ґрунтів», — розповів доповідач.

Вже згаданий конвеєр виробництва з досвіду господарства виглядає так: збирання з першорічних кущів у відкритому ґрунті триває з 11 по 26 липня, збирання врожаю з двохрічних рослин — у період 10-12 червня до 15 липня. Можливе продовження сезону за рахунок теплиці — збирання з двохрічних рослин починатиметься з 1 червня. «Два місяці реалізації у вас буде, а враховуючи прекрасну лежкість плодів, ви будете продавати їх і весь серпень», — запевняє доповідач.

Не варто, попереджає він, гратися з більш пізньою висадкою, щоб продовжити сезон вегетації: «Обпеклися на цьому. Артишок хитрий — він не зацвітатиме, якщо його запізно висадити».

Сорти. Щодо сортів доповідач зазначив, що їх усі можна умовно розподілити на чотири групи за кольором і формою кошика: шароподібний зелений, шароподібний фіолетовий, яйцеподібний зелений, яйцеподібний фіолетовий. 80% світового виробництва артишоку — це шароподібний зелений. Також у цих сортів найбільший вихід товарної частини з кошика. Інші сорти більш екзотичні — для гурманів і асортименту. Найбільш дорогі сорти яйцеподібні фіолетові, але на них не так просто знайти споживача. Також є різновиди артишоку з лусочками, що закінчуються тупим роздвоєним кінчиком, і лусочками з колючками на кінці. Найбільшу частину ринку посідають сорти без колючок або з мінімумом їх. Це пояснюється зручністю для ручного збирання.

Водночас сорти артишоків з колючками мають особливість — їх можна вживати в їжу навіть сирими і вони мають ніжний десертний смак. Вони менші за плоди інших сортів і, як правило, в країнах, де існує культура споживання артишоку, на такі плоди також є попит. Тож всередині артишокової ніші може бути ще одна, так би мовити, суперніша артишоку для гурманів. 

«Основний сорт, з якого ви, скоріше за все, розпочнете, це Грін Глоуб — великий, круглий, зелений, безколючковий артишок. Найголовніше — це насіння нарешті з'явилося в Україні. До цього сортове насіння возили контрабандою. Колись ми пробували купувати українські сорти — в насіннєвих компаніях вони продавалися як артишок зелений, артишок синій. Відразу скажу, що те, що продається під такими назвами, якщо насіння зійде, можна вживати в їжу, вони смачні. Але артишоки сучасної селекції на порядок смачніші і більш урожайні», — говорить В. Дудка.

Чим торгувати. Продавати можна кошики у свіжому вигляді, а також мариновані артишоки. Вживають їх як сирими, вже згадані окремі сорти, так і смажені, варені, печені. Рецептів безліч.

Торгувати можна не лише кошиками. В діло йдуть квітки рослини — для флористичних магазинів. Листя артишоку також купують, і в Україні вже є покупці, за словами доповідача. При цьому один лист може важити аж до 500 г.