Статті

НАЗАД У МАЙБУТНЄ. НАЩАДКИ ДИКИХ ТУРІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРИРОДІ

Прадавній бик, або тур — один із найбільших наземних ссавців, символ «первісної сили» і багатства, пращур усіх видів свійської великої рогатої худоби.

Bos primigentus, представник доісторичної «мегафауни», важив до тонни, але мав атлетичну конституцію тіла, спритно пересувався лісами. Самець — блискучої чорної масті з білим малюнком навколо носа і рота, самиця — червоної або чорно-бурої масті, обоє зі світлим «ременем» уздовж спини, елегантними розвиненими рогами кольору слонової кістки з темними кінчиками. Телята народжуються світло-охристими і з віком набувають масті своєї статі. Спершу люди обожнювали турів, потім одомашнювали, згодом використовували як тяглову силу. Однак мисливська пристрасть поборола здоровий глузд — остання самка тура померла в Якторувському лісі біля Варшави 1627 року.

За даними Всесвітнього фонду дикої природи, з 1970-х років до сьогодні винищено понад 65% видів тварин і рослин живої природи.

У 1920-х роках брати Лутц і Хайнц Хеки (один директор Берлінського, другий — Мюнхенського зоопарків), керуючись мрією «повернення до природних першооснов», взялися методом зворотного виведення схрещувати різні примітивні породи ВРХ і за 14 років вивели тварин, які генетично і зовні походили на турів. Туроподібна худоба Хека екстер'єром значно поступалася замисленим «диким» бикам, однак завдяки німецькій скрупульозності зберегла агресивність і непокірність людині. На жаль, так звані «фашистські корови» повністю зникли у сум'ятті другої світової війни. У 80-х роках минулого століття справу турів реанімували у Верхній Баварії і в кожній європейській країні туроподібна худоба живе у природному середовищі.

Римський імператор Юлій Цезар зазначав, що тури за своїми розмірами мало поступаються слонам, мають силу потужну і швидкість надзвичайну, не пожаліють ані тварину, ані людину, яких перестрінуть. Ріг тура вміщає до 4 л вина.

Новітню європейську природоохоронну ідеологію ревайлдінг («wild» — дикий), себто повернення до дикості, як протидію нестримній модернізації і глобалізації світу, підхопила група підприємливих українських ентузіастів. Три роки тому у Козелецькому районі на Чернігівщині (територія Остерської ОТГ) почав діяти природний парк «Беремицьке», у просторіччі сафарі-парк. Звісно, на тварин тут ніхто не полює — їм дають жити на волі, а людям — спостерігати. Такий собі вільний зоопарк, де господарі тварини, а не люди.

Суть проєкту полягає у відновленні високопродуктивних екосистем шляхом поетапного повернення тварин у місця споконвічного ареалу. Щось на зразок Асканії-Нова, але там людям дісталися ще незаймані простори з флорою і фауною, а тут порушену людською цивілізацією екосистему слід стимулювати до відновлення. Над вивченням унікальних природних комплексів чернігівського Полісся працюють дослідники і науковці, починаючи з рекультивації земель, знищення невластивих регіону рослин і закінчуючи заселенням диких тварин. До речі, тварин тут підгодовують тільки в першу зиму, поки адаптуються — це звична практика у європейських природних парках.

На величезній території вільно розгулюють муфлони, тарпаноподібні коні, лані, лосі, олені — людей не бояться, але й до рук не йдуть. Почуваються тут наче вдома сайгаки та кулани. Цих червонокнижних тварин у лісостепових зонах (як Беремицьке) майже немає ніде в світі, мікропопуляції збереглись лише в степах середної Азії.

Наприкінці листопада 2019 року «сімейку» поповнили 12 голів туроподібної худоби з латвійського заповідника. Чому власне тури? По-перше, колись великі травоїди вільно розгулювали по території Чернігівщини; по-друге, міцна, витривала і стійка до холоду, спеки й хвороб порода заповнює екологічну нішу, яку залишив по собі вимерлий вид первісного бика; по-третє, мають репутацію чотириногих доглядачів ландшафтів, тобто формують у лісах просіки, галявини, розносять насіння рослин і стимулюють їх ріст, підживлюють ґрунт; по-четверте, як найбільші представники копитних і динамічний компонент екосистеми встановлюють природну ієрархію у дикій фауні; по-п'яте, вони просто красиві і дуже привабливі в очах туристів і вчених.

І без них дороги «назад у майбутнє» немає.

У музеї котів парку
У музеї котів парку "Беремицьке" можна дізнатися все про котячих і зблизька побачити в міні-зоопарку живих диких європейських котів і рись

Наприкінці липня поточного року в парку було відкрито новий екскурсійний маршрут «Шляхами турів». Тож тепер кожен пересічний відвідувач природного парку «Беремицьке» в супроводі екскурсовода може пройти стежками нащадків диких турів і побачити їх зблизька у вільній природі. Таке спостереження створить неперевершений настрій і залишить неймовірні спогади про проведений на природі день.

Фото надані природним парком «Беремицьке»

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"