Статті

ПРО СПРАВЖНІ ЦІННОСТІ, НАУКУ, НАУКОВЦІВ І НАЦІОНАЛЬНЕ НАДБАННЯ

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук у Харкові — одна з провідних науково-дослідних установ України аграрного профілю, різноспрямовані дослідження якої охоплюють широкий спектр сучасних селекційно-рослинницьких напрямів. Цей науковий заклад із понад 110-річною історією відомий далеко за межами України. Тут також міститься Центр генетичних ресурсів рослин України, що входить до 10 кращих у світі і має статус Національного надбання України.

Чим займається інститут сьогодні? Чи справді вітчизняні наукові розробки перевершують закордонні? І чому унікальний Центр генетичних ресурсів рослин України наразі під загрозою знищення та що слід зробити, щоби цього уникнути, розповідає академік НААН, доктор сільськогосподарських наук, професор, лауреат Державної премії України, директор Інституту впродовж понад два десятиліття (у червні він пішов з посади за станом здоров'я), Віктор КИРИЧЕНКО

Не можна нехтувати Національним надбанням України

— Перша функція Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва — це збір генетичних ресурсів з усього світу, — наголошує Віктор Кириченко. — У сховищах Національного центру генетичних ресурсів рослин України міститься 148,8 тис. зразків усіх сільгоспкультур — це 442 культури 1775 видів. Так, 12 колекцій польових культур генетичного банку віднесені ФАО до найважливіших і найбільших у світі, зокрема пшениці, тритикале, кукурудзи, сої, нуту, гороху, квасолі, проса, гречки, чини та маку олійного. Ми входимо до 10 кращих центрів світу, адже в кожній країні, що себе поважає, є такі центри: у США, Італії, Росії, Казахстані, Азербайджані. Україна посідає 5-6 місце після США, Індії, Китаю. Це насправді стратегічний об'єкт — своєрідна українська скарбниця, яка зберігає рослинні ресурси всіх культур: і зернових, і овочевих, і плодових. Маємо цілу науку, що представляє собою інтродукцію, вивчення і збереження рослинних ресурсів, необхідних нинішньому й майбутньому поколінням.

Більше того, ми представляємо Україну у Всесвітньому сховищі насіння, що міститься на архіпелазі Шпіцберґен (Свальбард, Норвегія). Там зберігається наша колекція зернобобових культур: горох, сочевиця, нут, квасоля, чина і багато-багато інших, навіть арахіс.

Щороку ми поповнюємо фонд банку від однієї до двох тисяч нових зразків насіння рослин. Тут зберігаються і сорти «старожили», які є основою української генетики. Зокрема, сорт пшениці Українка з прекрасними хлібопекарськими якостями, що є світовим стандартом сильних пшениць. Або сорт пшениці Миронівська — її вважають прародителькою понад 400 сортів пшениці у світі.

Утримання цієї унікальної колекції чомусь стало обов'язком лише Національної академії аграрних наук. А держава від цього питання наче відхрестилася, на жаль.

За допомогою міжнародних організацій 20 років тому канадці подарували нам кілька холодильних камер. Та термін експлуатації холодильного обладнання давно сплинув, він становить максимум 15 років. І ми опинились перед дилемою: або роздати весь матеріал Генбанку, що збирали протягом 30 років, або він пропаде.

Будучи директором Інституту, я додатково направляв на підтримку генетичного центру від 700 тисяч до 2 мільйонів гривень. Але цього замало. Потрібні нові холодильні камери на заміну старим.

З цією проблемою Інститут звертається до всіх інстанцій, стукає в усі двері з проханням допомогти, в тому числі і до благодійників. Але ситуація залишається критичною. Більше того, рік від року проблема лише загострюється — сьогодні генетичний банк уже переповнений, потужностей для його розширення катастрофічно не вистачає.

Нам додатково потрібно ще хоча би дві холодильні камери. Такі інноваційні держави, як США, Італія, Китай зберігають у національних фондах по 600 тис. зразків рослин. Потрібен нам і резервний генератор на випадок відключення електроенергії: гірким виявився досвід, коли нам відключили електроенергію за борги. Це неприпустимо! Насіння зберігається при температурі від –4°С до –20°С за спеціальною методикою, яка є непорушною. Зберігання насіння називається «вічним»: якщо за 100 або навіть 1000 років посадити це насіння, воно зійде і дасть урожай!

Нові винаходи за дідівським методом

— Ми щороку надсилаємо до профільного міністерства офіційні листи щодо потреби у сучасному обладнанні для лабораторій. Нам відповідають на кшталт «немає грошей, та ви тримайтеся»... В лабораторному корпусі науковці працюють на мотлоху. Немає жодного конче потрібного японського синхронно вимірювального приладу Shimadzu, або хоча б Kronmeyer. Аналіз білка ми робимо методом К'єльдаля — випарюванням, якому більше 60 років. Але він найточніший. Він нам потрібен буде для того, щоб перевіряти, чи правильно працює Shimadzu. (Метод К'єльдаля, попри складність, дотепер залишається єдиним загальноприйнятим арбітражним методом визначення білка. — прим. ред.). Та ми продовжуємо працювати і не здаємося!

Сьогодні світові конкурентоспроможні селекційні розробки виконуються за допомогою нових методів біотехнології. Вони вимагають дорогого устаткування, приладів, реактивів і фахівців. Такого обладнання у вчених Інституту рослинництва немає. Тому їхній науковий шлях до нових сортів набагато довший — 10-15 років...

Інституту дуже потрібен зимовий розплідник десь у південній частині земної кулі — Єгипті, Перу, Чилі або Індії. Приватні компанії такі розплідники вже мають. Я накреслював це питання перед колишніми нашими прем'єр-міністрами, ми навіть намагалися щось робити в Гвінеї-Бісау. Але нам сказали — немає грошей. Доводиться продовжувати селекційну роботу без новітніх технологій та сучасних підходів. У розпліднику можна за рік виростити два покоління рослин, а на своєму полі — лише одне. А це забирає дорогоцінний час, уповільнює роботу над новим сортом.

Та попри все Інститут щороку передає близько 20 нових розробок різних культур на державне випробування.

Роздільне харчування для людей і тварин

— Продукти для здорового харчування людей — актуальна проблема. Нам слід створювати продукцію саме для здорового харчування людей (!), а не просто продукт однаковий для споживання всіма живими істотами — свинями, коровами, вівцями і людьми. Так було раніше, коли народ треба було нагодувати. Але часи змінилися. Сьогодні ми створюємо чернозерну пшеницю, яка нині зростає в Індії та Ефіопії і не має зайвого глютена, який може шкодити здоров'ю людини.

Цікаві у цьому плані амілопектинні ячмінь і кукурудза, з них можна робити плівку, а з неї — тарілки, ложки, які можна з'їсти. Це спеціальний напрям у селекції, в ньому ми тривалий час працюємо, і сподіваємося, що скоро вийдемо на фінішну пряму.

Серед таких унікальних розробок сорти пшениці Патріотка, Принада, гібріди жита — Сатурн, Юр'ївец, Юпітер, соняшник оливкового типу Еней, Ореол, Кадет. Ці сорти дають змогу розвиватися тим галузям сільського господарства, що зорієнтовані на отримання високоякісних продуктів здорового харчування. За ними — майбутнє.

Тритикале — унікальна розробка

— Тритикале заслуговує особливої уваги. Відомий генетик Микола Вавилов далекого 1932 року наголошував, що на теренах значної європейської та азіатської частини світу вируватиме міжвидова гібридизація. А тритикале — це і є результат гібридизації, схрещування жита з пшеницею.

Спочатку тритикале виступало як зернофуражна культура. Та в результаті багаторічних досліджень фахівцями Інституту створено і впроваджено у виробництво серію сортів із високою потенційною врожайністю (залежно від умов вегетації) в межах 8,5-9,5 т/га зерна, зеленої маси — 55,0-65,0 т/га. Нині Інститутом зареєстровано 12 сортів тритикале озимого — Раритет, Ніканор, Ярослава, Донець і Пластун тощо, — з урожайністю зерна 9,5-11,0 т/га, з високими кормовими та хлібопекарськими якостями — об'єм хліба без поліпшувачів становить 610-880 мл при загальній хлібопекарській оцінці 8,6-9,0 балів.

Щодо ярого тритикале, то 71% сортів цієї культури в Державному реєстрі сортів рослин України становить харківська селекція. Ці сорти відрізняють високі технологічні властивості (менша вибагливість до умов вирощування) та господарська цінність зерна, у поєднанні з потенціалом урожайності в умовах виробництва — 6,5 т/га.

Тритикале вирощують переважно на заході України, де проблеми з врожаями. Але цю культуру слід сіяти і на Слобожанщині, яка також потерпає від непередбачуваності природи. Це міцна рослина зі стабільною врожайністю. Наука працює сьогодні над такими сортами, бо потепління клімату суне по всій земній кулі.

Нові ідеї з гідними результатами

— Ми дослІджуЄмо, як використовувати озимий тип у посівах восени і навесні. Або ярий тип сіяти восени і взимку. Такі дослідження я провів у Туреччині, в провінції Конья, і наш горох Царевич прекрасно вижив — посіяний у грудні, дав відмінний урожай. Сьогодні клімат змінюється, зими стають теплішими, тож нам треба використовувати це, взявши вологу навесні. Якщо в метровому шарі ґрунту немає вологи — врожаю не чекай. Змінивши підходи, ми створили сорт ярого тритикале Подзімок харківський, випробування якого плануємо провести найближчим часом.

За роки існування в Інституті створено понад 400 сортів різних культур, 200 — представлені сьогодні у виробництві.

Нехай мрії здійсняться!

— Я мрію, щоб в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН було більше лауреатів Державних премій, і для цього є всі підстави. За розробку тритикале Інститут висуватиме колектив вчених на цю премію. Ми створили Центр генетичних ресурсів рослин — і 10 вчених вже стали лауреатами Державної премії України. Я мрію, щоб лауреатами Держпремії ставали мої учні. Двоє з них — стали лауреатами Держпремії серед молодих вчених 2017 року. Хочу, щоб наша наука не згасла!

При підготовці публікації використані особисте спілкування з Віктором Кириченком і матеріали  з відкритих джерел, зокрема газети «Время» (м. Харків)

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"