НЕВИБАГЛИВІ ТВАРИНИ ІЗ КРАЮ ЗАЛИВНИХ ДОЩІВ

Волинська м'ясна. Самобутня порода ВРХ, виведена спеціально для Західного Полісся, аналогів якій в Європі досі нема.
Створювалася вона протягом двох десятиріч – з 1974 по 1994 роки. Мета була така: вивести тварину, що мала б високу м’ясопродуктивність, силу та інтенсивно зростала. І, звичайно, порода мала би бути невибагливою, стійкою, добре розмножуватися, і ще носила би в собі дуже багато корисних якостей. Тварини мають міцну конституцію, гармонійну тілобудову. Грудь глибока та широка, спина рівна. Тобто, увібрали в себе найоптимальніші якості від п’яти порід, з яких їх вивели. Ще одна особлива риса – безрогість цих красенів, що дає змогу з легкістю утримувати їх без привязу.

Династія селекціонерів із «Зорі» – батько і син ПОТАПЧУКИ: Володимир (праворуч) і Юрій

М'ясопродуктивність вони взяли від абердин-ангусів, герефордів та лімузинів. А ще в них тече кров місцевої чорно-рябої та червоної польської. Врешті решт тварина має спокійну вдачу, невибагливість в кормах, «мармуровість» м’яса, стійкість проти лейкозу та туберкульозу. Дуже добре переносить заливні дощі, що є характерною ознакою даного регіону. Але вона легко пристосовується до природно-кліматичних умов не тільки Полісся, а й всієї України.
Ця порода не відноситься до великих: жива маса дорослих корів сягає 500-550 кг, биків – 900-1000 кг. При цьому середньодобовий приріст складає 900-1000 грамів. Новонароджені телята мають вагу 25-30 кг, але висока енергія росту дозволяє до 18-місячного віку отримати теличок та бичків із вагою, відповідно, 400 та 515 кг.
Вихід м'яса волинської м'ясної становить 60%. Головним автором породи вважається Тимофій Янко.
Взагалі, м`ясне тваринництво розпочалося в Україні в 70-ті роки минулого сторіччя. В 1974 була прийнята програма виведення місцевих порід.
Але потім галузь ця випала із уваги чиновників. Тільки в 1993 році була затверджена перша вітчизняна порода – українська м'ясна. Поcпіль з'явилися волинська м'ясна (1994 рік), та поліська м'ясна (1999 рік).

Таких красенів волинської м’ясної породи вирощують на Волині

Племзавод ТОВ «Зоря» Ковельського району Волинської області був створений в 1994 році – тоді, коли і зареєстрували волинську м'ясну породу. На сьогодні тут налічується 2785 голів ВРХ, із яких 1000 – корови. За минуле півріччя було реалізовано близько 200 голів племінного молодняку – як бичків, так і теличок. Молодняк, бички та браковані телички здаються на м'ясокомбінати по Україні – Вінницька, Київська, Рівненська, Тернопільська області. Але в основному (82%) худоба йде на Ковельський м’ясокомбінат. Експортувати до інших країн, зокрема, до Росії, не дозволяють високі інстанції, одна з причин – мала кількість поголів'я в Україні (у нас лише близько 100 тисяч голів цієї породи, серед яких близько 55 тисяч корів). А взагалі по великих господарствах нашої країни не налічується навіть мільйона голів ВРХ.
– Волинську м'ясну породу на сьогодні мають 8 областей, – розповідає директор племзаводу «Зоря» і одночасно соавтор цієї породи Володимир Потапчук. – Найбільше, звичайно, розводиться її в нашій області, на Волині. І саме ця порода є найбільш поширеною в державі з усіх існуючих у нас м'ясних порід.
В літній період, з травня по листопад, все поголів'я випасається на луках, де може вживати в їжу навіть гілки лози. Взимку худоба заганяється на ферми, де й утримується до наступної весни.
Працює в господарстві на сьогодні 120 чоловік, всі – місцеві жителі. Головний зоотехнік «Зорі» з 1999 року – Юрій Потапчук, син керівника племзаводу. Тут він займається науковою роботою, вдосконалюючи волинську м`ясну породу. Навчається заочно в аспірантурі Львівського інституту біології тварин. Саме зараз працює над питанням додання до волинської м’ясної крові лімузинської породи, щоб створити крупнішу тварину. А отже, можна казати вже про династію племінної справи.
Сам Володимир Потапчук працює тут з 1971 року, після закінчення Львівського зооветеринарного технікуму. Він місцевий житель – народився та виріс в цій місцевості, навчатися до Львова був направлений за рахунок колгоспу. Повернувшись до рідного села, працював головним зоотехніком. Очолив племзавод «Зоря» в 1984, за часів СРСР був головою колгоспу імені Кірова (так називалася тоді «Зоря»), потім, за часів незалежності – директором племзаводу «Зоря». У 90-х роках він отримав звання Заслуженого працівника сільського господарства України саме за виведення волинської м`ясної породи. Нагороджений також Знаком Пошани Міністерства агарної політики, грамотами.
За роки роботи керівником племзаводу «Зоря» збудував адмінбудинок (зараз там робиться сучасний ремонт), середню школу в селі Велеськ на 220 дітей, початкову школу в селі Кухарі на 50 дітей. У Велеську побудована також церква, розпочалася минулого року будова храму і в селі Кухарі. На всіх вулицях обох сіл зробили дороги із твердим покриттям. Тож по селах тепер у будь-яку пору року можна проїхати легковиком. Кошти на все це беруться за рахунок товариства.
Збудували й дитячі садочки, але на сьогодні вони, на жаль, закриті через брак фінансування. Володимир Юхимович намагається вирішити проблему, передаючи дитячі заклади на баланс сільських рад.
Крім тваринництва, у господарстві також вирощуються зернові – у відносно невеликій кількості, близько 1000 га. Ідуть вони, переважно, на годівлю худоби. Вирощують також 400 га кукурудзи на силос, 500 га багаторічних трав на сіно, 100 – 120 га багаторічних трав на силос або сінаж.
Досліди по відгодівлі та забою на племзаводі «Зоря» проводяться щороку. На підприємстві вчасно виплачується заробітна плата.
Волинська м’ясна кожного року бере участь в сільськогосподарських виставках. Володимир Потапчук показує красенів – тонних бугаїв, що готуються до участі у виставці «Агро-2009», яка відбудеться в Києві в червні цього року. Худоба, яку демонструє «Зоря», стає чемпіонами, займає перші місця різноманітних конкурсів, а робітники за своїх вихованців отримують грамоти та цінні подарунки. Так, минулого року бригадир відгодівельного комплексу догляду худоби в селі Кухарі був нагороджений від Мінагрополітики легковим автомобілем «Жигулі».