«СОЄВІ ПРАВКИ» СКАСОВАНО — СПРАВЕДЛИВІСТЬ ВІДНОВЛЕНО! І ВОНО ВСЕ ТАК, АЛЕ ТРІШЕЧКИ НЕ ТАК…

Так казав Шельменко-денщик в однойменній комедії Г. Квітки-Основ'яненка, коли Мотря дорікала Шельменку, що він обіцяв з нею одружитись. І в нашій ситуації маємо дещо аналогічне, невтішну другу сторону медалі через скасування соєвих правок.

Як відомо, 21 травня 2020-го Президент України В. Зеленський підписав закон, що скасовує так звані «соєві правки».

«Дякую аграрним асоціаціям, аграріям, депутатам, хто допоміг відновити справедливість для того, щоб усі гравці ринку мали можливість працювати в однакових умовах, — того ж дня написав на свої сторінці у ФБ Тарас Висоцький, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. — Майже 2,5 роки тривала боротьба з «соєвими правками», що скасовували відшкодування ПДВ на сою і насіння ріпаку з 1 вересня 2018 року по 31 грудня 2021 року; ріпаку з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року. У результаті цього рішення щороку український малий і середній аграрний бізнес втрачав сотні гривень на кожній тонні реалізованої сої.

Сьогодні справедливість відновлена!»

Скасування «соєвих правок» (що стосуються і ріпаку) міститься у Законі України №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (раніше законопроєкт №1210). Він набув чинності 22 травня після опублікування в офіційному виданні ВРУ — газеті «Голос України». Та цьогоріч для «відновлення справедливості» це дещо запізно, адже посівну 2020 уже завершено. Говоритимемо про сою, ріпак поки залишимо в спокої, бо він потребує окремого аналізу.

Щоправда, розмови про те, що (в обмін на голоси нардепів за законопроєкт про обіг сільгоспземель) скасують «соєві правки», точилися з минулого року. І відтак кожен агровиробник визначав свій ярий клин, виходячи з власних розрахунків. Наприклад, сіяти сою будь-що та агітувати фермерів робити те саме мали власники соєпереробних заводів, притому чисту сою, не ГМ.

На початку посівної експерти ІА «АПК-Інформ» зазначали, що перспективи виробництва сої в Україні 2020 року виглядають невтішно через погодні умови та ринкову кон'юнктуру. За їхніми оптимістичними очікуваннями, посівні площі олійної мали би залишитися на торішньому рівні, тобто 1,7 млн га (за даними Мінекономіки, торішні посіви сої становили 1,82 млн га). Песимістичний прогноз — скорочення на 6%, до 1,6 млн га, що буде мінімальним показником за останні 7 років. Відтак, з урахуванням ймовірного зниження врожайності, їхній прогноз виробництва сої 2020-го поступатиметься торішньому показнику на 4-9%.

Знову таки, за даними Мінекономіки на 21 травня (більш свіжої інформації немає), із прогнозованих 1446,29 тис. га було посіяно 1255,87 тис. га (тобто 86,9%). Вважатимемо цю цифру близькою до остаточної, адже відтоді холодна погода і дощі не вщухають на території майже всієї країни.

За оцінками «УкрАгароКонсалт», які було оприлюднено 21 травня 2020-го під час міжнародної онлайн конференції «Black Sea Grain Online. Кукурудза vs соя. Весняний марафон 2020», виробництво сої в Україні 2020/21 МР очікується на рівні 4,0 млн тонн проти цьогорічних 4,35 млн тонн. На експорт 2020/21 МР буде відправлено 2,25 млн тонн проти 2,6 млн тонн 2019/20 МР. При цьому ціна на сою (FOB) зросте в середньому на $30/т — з $340-350 до $370-380 метричних тонн.

Тут маємо певну розбіжність щодо даних валового збору сої 2019 — офіційний аналітично-інформаційний портал АПК інформує про 3,7 млн тонн сої (що на 0,5 млн тонн менше проти 2018-го) з площі 1,6 млн га. Щодо розбіжностей аналітики «АПК-Інформ» зазначили: «Наша оцінка врожаю 2019 року становить 4,35 млн тонн, що на 650 тис. тонн вище офіційної оцінки Держслужби статистики України. Це пов'язано з нинішнім балансом пропозиції і розподілу культури і може свідчити про зростання тінізації ринку». 

Як би там було, а найавторитетніший і найсвіжіший, травневий, прогноз Міністерства сільського господарства США (USDA) очікує врожай української сої-2020 на рівні 3,5 млн тонн.

Прогнози, як відомо, річ мінлива, тому почекаємо до жнив.

Виробники праві, всім однакові права

З одного боку, слід всіх виробників урівняти в правах і дати можливість реалізовувати продукцію, в даному випадку сою, за вигідними цінами. І якщо експортери пропонують більше, то продавати їм.

Також слід наповнювати Дербюджет валютними надходженнями від експорту сої, бо наразі він зовсім дірявий, і, за даними Мінекономіки за підсумками 2019 року, цей мінус становить $3,6 млрд. Через «соєві правки» скоротились площі посівів сої, ціна сої на внутрішньому ринку впала. Бо трейдери вартість експортних обмежень поклали на виробника, який на момент їх введення вже встиг засіяти соєю поля в надії на високі ціни на світовому ринку. Ці втрати виведені в службовій записці до означеного закону щодо скасування «соєвих правок», тому не повторюватимемося.

Другий бік жаданої медалі

Разом із тим, сировина є значно дешевшою проти готового продукту — соєвої олії і соєвого шроту. Саме заради того, щоби завантажити олієпереробні заводи, і було ухвалено ці «соєві правки». Аналогічно до неринкових заходів 1999 року, коли ВРУ ввела 23% мито на експорт насіння соняшнику. Це дозволило за 20 років Україні збудувати сучасні 64 переробні підприємства і десятки тисяч робочих місць, довести переробні потужності до 24 млн тонн. І зробити Україну експортером соняшникової олії №1 у світі впродовж останнього десятиліття. Сьогодні соняшник є однією з найрентабельніших культур вітчизняного АПК, однак його площі вже завеликі. Тому варто скорочувати його посіви на користь інших олійних культур, насамперед сої й інших, що сьогодні позиціонуються як нішеві.

І ще, не слід забувати, що ми не формуємо самотужки ціни на вирощену продукцію, її формує світовий ринок. І наша внутрішня ціна залежить від коливань на світовому ринку.

«Переробка, хочемо ми того чи не хочемо, це додана вартість, робочі місця. Якщо врахувати, що вартість переробки становить сьогодні близько $60 за тонну, то ми втрачаємо додану вартість у $300 млн від вивезених близько 5 млн тонн сої і ріпаку. Фактично Україна віддала ці кошти — щороку близько 300 мільйонів доларів, іншим країнам», — зазначає голова асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук. За відкритими даними, цими найбільшими країнами є Білорусь, Єгипет, Болгарія, Туреччина — вони залюбки купують у нас сою, а могли б купувати вже готовий продукт — шрот.

Ці цифри легко підтверджуються, давайте пересвідчимось.

Із вирощених 4,35 млн тонн сої 2019/2020 року на експорт, за даними асоціації «Укроліяпром», відправлено 2,54 млн тонн на суму $825 млн (за ціною $326/т). Загалом з урожаю 2019 року станом на 1 травня 2020 року експортовано основних олійних культур (соняшник, соя і ріпак) в обсязі 5,56 млн тонн на загальну суму $2,055 млрд ($365/т). До цього обсягу експорту ввійшли також ріпак і соняшник. Причому ріпаку було вивезено 2,99 млн тонн, бо в Європі минулого року він критично не вродив, а країни ЄС конче потребували біодизелю, тож завантажували свої заводи нашою сировиною, а могли би купити ріпакову олію на цей самий біодизель. Та експортували лише 35 тис. тонн соняшнику, бо він увесь переробляється в Україні.

Підприємствами асоціації «Укроліяпром» на 1 травня перероблено 0,9 млн тонн сої. При цьому експортовано соєвої олії 229,6 тис. тонн на $159,14 млн ($693,1/т) та соєвого шроту 570,5 тис. тонн на $197,2 млн ($348,7/т). Помножимо 0,9 млн тонн переробленої сої на експортну ціну $326/т, отримаємо $293,4 млн (якби ми експортували зерно). А реалізували ми продукції переробки з цього обсягу — олії та шроту — на $159,14 та $197,2 млн, загалом на $356,36 мільйона. Різниця в $60 млн, яку слід помножити на вивезені 5,5 млн тонн сої та ріпаку.

Але, як доведено практикою, це «довгі» гроші, які не спонукають до збільшення посівних площ, тим більше попервах. А на зовнішньому ринку, повторимось, соя дорожчає, і хочеться грошей «швидких», тому і площі під соєю в країні зростатимуть.

Подивимось на ще один результат скасування «соєвих правок» — на внутрішній споживчий ринок продуктів харчування. Нині в Україні тваринництво і так під загрозою знищення — маємо, за даними Держстату, на 1 травня 2020 року поголів'я великої рогатої худоби — 3,45 млн особин, з яких корів 1,78 млн голів (майже на 7% менше проти аналогічного періоду 2019-го). Поголів'я свиней також упало на 6,2% до 5,76 млн тварин. А з введенням ринку сільгоспземель, хто з аграріїв захоче викупати на корову зайві гектари, якщо на них ліпше посіяти щось зернове, а корів просто порізати?! Це з одного боку.

А з іншого — вартість комбікормів! Після чуток про ймовірне скасування «соєвих правок» на тлі світового подорожчання сої, ціни на цю олійну на внутрішньому ринку зросли до найвищих за всю історію — більше 13 тис. грн за тонну (хоча на початок жовтня 2019-го становила 6932 грн, а роком раніше на цю дату — 10402 грн, однак і долар тоді був іншим). Ну і хто схоче виробляти, а головне — споживати ці комбікорми за такою ціною? І що робити в даній ситуації українським виробникам комбікормів та тваринникам? То ми підтримуємо власних виробників готового продукту із доданою вартістю, кошти яких є «довгими», а робота марудною? І ми підтримуємо вітчизняного споживача, якого закликають купувати українське, яке не лише коштує дешевше, а й є набагато якіснішим? Тобто, допомагаючи одним, ми шкодимо іншим.

За умов світової коронавірусної кризи і викликаної нею хвилі безробіття кожна країна працюватиме над створенням нових робочих місць, щоби відродити економіку. Вона розширюватиме обсяги переробки і щосили намагатиметься експортувати саме готові продукти.

Але українці — відомі відчайдухи. І навіть «маємо право на помилку». Та от скільки вона нам зрештою коштуватиме?