КАРТОПЛЯ-2020: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Україна 2019 року збільшила імпорт картоплі до 250 тис. тонн. Це у 43 рази більше, ніж обсяг імпорту 2018 року. Яку картоплю, вітчизняну чи імпортну, їстимуть українці впродовж 2020/2021 маркетингового року? Що потрібно зробити, аби український сектор промислового виробництва картоплі витримав ринкову експансію з боку Білорусі та Росії? Про це нещодавно розмірковували представники Української асоціації виробників картоплі на прес-конференції в столиці.

Розклад сил на вітчизняному ринку промвиробництва картоплі

В УкраЇнІ впродовж 2014-2019 років втратили придатність до використання сховища картоплі сумарнім об'ємом 350 тис. тонн. Водночас загальна потреба обсягів зберігання становить щонайменше 1,5 млн тонн. Наразі в Україні придатні для використання картоплесховища забезпечують зберігання 300 тис. тонн. Про це розповіла виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі (УАВК) Оксана Руженкова.

За даними Держстату, 2014 року внутрішнє споживання картоплі в Україні становило близько 7 млн тонн. За підсумками 2019 року об'єм споживання склав лише 4,5 млн тонн, а виробництво досягло 22 млн тонн. Із загального об'єму в Україні 95% картоплі вирощують селяни на присадибних ділянках і лише 5% становить виробництво промислових агропідприємств. Наявні переробні потужності в Україні здатні обробляти щороку близько 250 тис. тонн картоплі .

За словами промовиці, цього року на розвиток садівництва (у бюджетній кодифікації картоплярство віднесено до цієї категорії) держава планує виділити 400 млн грн.

Якщо на ці потреби картоплярам залишиться принаймні 200 млн грн, то вони матимуть змогу побудувати сховища загальним обсягом 100 тис. тонн. «На будівництво сховищ такого обсягу «з нуля» необхідно майже EUR 23 млн, і ми можемо це побудувати, ґрунтуючись на опитуваннях серед членів асоціації», — зазначила вона.

Взагалі ж, щоб забезпечити українців картоплею вітчизняного походження з вересня по травень, тобто впродовж повного циклу виробництва, необхідно мати сховища потужністю щонайменше 1,5 млн тонн. «І це дозволить забезпечити потреби лише супермаркетів та оптових ринків. Решта продукту з отих 22 млн тонн буде торгуватися, добре що на міських ринках, а то, як заведено у нас, на стихійних базарчиках, де товар розкладають на землі», — описала ситуацію доповідачка.

Експорт проти імпорту

Українські промислові виробники-експортери картоплі кілька років тому стикнулася із перепоною: Білорусь без попередження ввела вимогу, що експортована картопля повинна мати підтвердження про походження на ділянках, вільних від карантинних організмів, розповів директор ТОВ «Агріко Україна» Микола Гордійчук. Через це українським експортерам довелося повертати свої фури назад і продавати картоплю на внутрішньому ринку. Підготовка до отримання сертифіката вільної карантинної ділянки триває сезон, бо слід провести контроль ґрунту, картоплі у різних стадіях вегетації та під час зберігання. Нині українські виробники вже навчені і готуються до експортних операцій заздалегідь.

Для України дуже важливий експорт картоплі саме до Білорусі, особливо напередодні нового сезону. Це кінець травня і червень. Потік української картоплі до цієї країни зберігає цінову стабільність на внутрішньому ринку і сприяє формуванню адекватної ціни на картоплю в майбутньому.

Чому промислові картоплярі б'ють на сполох? На початку року на український ринок прийшли великі об'єми картоплі з Білорусі та РФ. Але виникає питання: якщо Україна не може вільно експортувати картоплю до Білорусі та РФ і водночас має виконувати їхні вимоги, то чому наша держава не застосувала до товару з цих країн дзеркальні обмеження? І ще одна важлива пересторога: картопля є підкарантинним продуктом. При імпорті до Білорусі карантинний строк сягає п'ять діб. А проходження через українську митницю білоруської картоплі забирає лише один день.

Ця проблема відома у Держпродспоживслужбі, Кабміні, Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і чиновники присягаються, що робота над її вирішенням триває. Але слід розуміти, що впровадження дзеркальних заходів Україною, яка є членом СОТ, потребує узгоджень із іншими членами цієї організації і забирає чимало часу.

«Але відступати не можна — аналогічні карантинні заходи мають існувати в Україні, щоб забезпечити продовольчу і фітосанітарну безпеку держави», — відзначив фахівець.

Чи можливий картопляний «рай» по-українськи?

НаразІ Україна — четвертий у світі виробник картоплі після США, Китаю і Росії. Вітчизняне щорічне виробництво останні роки коливається у рамках 22-23 млн тонн. «Але це не наша гордість — це наша біда. Ми садимо картоплі 4 млн тонн, вживаємо 4 млн тонн, 6 млн тонн йде на корм худобі, і 7 млн тонн ми просто викидаємо. Це велика наша проблема і трагедія», — вважає голова фермерського господарства «Аделаїда» Сергій Рибалко.

З усього щорічного вирощеного обсягу, тобто 22 млн тонн, Україна переробляє приблизно 250 тис. тонн. Наприклад, Бельгія виробляє 6 млн тонн картоплі, а переробляє 5,5 млн тонн.

В Україні цього року роздрібні ціни на картоплю на продовольчих ринках сягають 10-12-14 грн, а в супермаркетах доходять до 15-18 грн. Чому так відбувається? «Бо в Україні немає державної програми підтримки картоплярства. В РФ, де останні п'ять років діє програма підтримки картоплярства, нині ціна кілограма картоплі на українські гривні становить 3-3,5 гривень», — навів порівняння аграрій. 

Річ у тім, що у РФ вже п'ять років діє державна програма підтримки промислового виробництва картоплі. Вона включає компенсації 6% кредиту на розвиток, компенсацію 60% коштів на придбання техніки виробництва РФ і 40% імпортної. Окрім того видають кредити під 5% річних для будівництва сховищ. Також є регіональні програми розвитку, де 20% всіх витрат на вирощування картоплі компенсують із регіонального бюджету.

Це вивело РФ на перші місця у світі за виробництвом картоплі зі щорічним обсягом переробки у мільйон тонн. Білорусь запровадила і свою програму підтримки картоплярства — майже синхронно з Росією, дуже схожу за змістом. Тож останнім часом Білорусь відчутно збільшила виробництво картоплі. І оцей картопляний імпорт із РФ та Білорусі тисне на український ринок. Ніяких обмежень стосовно завезення картоплі з цих країн Україна не ввела.

Зменшення українського промислового виробництва картоплі разом із тиском з боку сусідніх країн-конкурентів може спричинити незворотною стагнацію вітчизняного промислового картоплярства. Вітчизняні промислові картоплярі не зацікавлені в нарощуванні виробничих площ і обсягів виробництва з огляду на високі капіталовкладення в бізнес і неспівставну із витратами віддачу.

Востаннє галузь отримувала держпідтримку 2011-2012 року. Тоді було побудовано понад 150 тис. тонн потужностей зі зберігання картоплі та овочів. На базі тієї підтримки в Україні за останнє десятиліття побудовано три чіпсові та п'ять крохмальних заводів. Виробничі площі під промислове картоплярство сягнули до 70 тис. га. «Усе це можна втратити, якщо не приділяти увагу розвитку галузі», — зауважив доповідач.

Самотужки розвивати галузь промислового картоплярства виробники не в змозі — бізнес понад п'ять років є збитковим. «Виробникам значно легше перейти на зернові та олійні культури, які можна продати за валюту. При цьому один гектар під вирощування картоплі потребує 75 тис. грн вкладень, а кукурудзи — 12 тис. грн», — описав ситуацію фермер.

У зв'язку з цим представники галузі закликають державу повернути програми підтримки картоплярства за такими напрямами: компенсація 25% вартості будівництва сховищ, компенсація вартості купівлі вітчизняної техніки для зрошення і техніки для доопрацювання продукції — сортування і миття.

Ціну в супермаркетах на картоплю врожаю 2020 сформує погода

Наразі на споживчому ринку стосовно ціни на картоплю відчувається вплив ситуації, що виникла восени 2019 року. Тоді в Україні погодні умови для картоплі були несприятливими, тому зріс імпорт. А на цьому фоні виник ажіотажний попит на картоплю у малій гуртовій та роздрібній торгівлі. Тоді вперше за багато років городяни запасали картоплю на зиму.

Натепер оптова ціна картоплі тримається на рівні 6,5-7 грн/кг, на ринках — 10-12 грн/кг. «І до нового врожаю навряд ситуація зміниться. Я взагалі не бачу ніяких передумов до зростання цін до нового врожаю. Є достатня кількість картоплі на сьогоднішній день, у тому числі українських виробників, для того, щоб забезпечити ціну в 7 гривень», — вважає С. Рибалко.

Водночас фахівці утрималися від прогнозу, якою буде ціна картоплі врожаю-2020 в супермаркетах. «Ніхто не може достовірно спрогнозувати, все залежить від того, яка складеться погода — врожайність на 90% залежить від погодних факторів. Маючи системи зрошення, ми би знали, що матимемо стабільний урожай мінімум 30-35 тонн з гектара за будь-яких погодних умов. Тоді би ми могли прогнозувати і ціну, і обсяги. На сьогодні, із застосуванням зрошення лише у поодиноких господарствах, цього зробити не може ніхто», — вважає М. Гордійчук.

Переробка і експорт — порятунок картоплярів

Реалії невтішні — за перевиробництва ціни на продукцію падають, і розраховувати нашим агровиробникам на те, що всю вироблену ними картоплю у свіжому вигляді поглине внутрішній споживчий ринок, марна справа. Мало хто наразі згадує, що колись Україна дійсно вирощувала дуже багато радгоспно-колгоспної картоплі, бо її споживачем була спиртова промисловість! Так, раніше спирт отримували саме з картопляного крохмалю, тому і зони картоплесіяння співпадали із розміщенням спиртових заводів (це значно пізніше вони перейшли на кукурудзу і фуражні зернові).

Єдиним виходом є створення не стільки чималої кількості зерносховищ для сирої картоплі (хоча і без них нікуди), скільки потужних переробних підприємств, які би виготовляли з сировинної картоплі продукцію з доданою вартістю переважно для експорту. Бо за рахунок внутрішнього споживача нам галузь промислового картоплярства не втримати — низька купівельна спроможність населення, мільйони заробітчан, зміна харчових смаків людей та заміна картоплі іншими стравами. Яскравим прикладом є вітчизняна олієпереробна галузь, яка за 20 останніх років роботи перетворила Україну з імпортера соняшникової олії (з Туреччини) на експортера №1 у світі. І за рахунок цього й аграрії мають прибутки, і переробники, і експортери насичують держбюджет валютою, а ціни на внутрішньому ринку на соняшникову й інші рослинні олії та шрот є абсолютно прийнятними для споживача.

Щодо продукції переробки з картоплі, то її спектр насправді дуже широкий — заморожена картопля(«фрі»), чіпси, картопляний гранулят, борошно і сухе пюре. Популярність фастфуду підтримуватимуть невпинне насування інноваційних технологій, а через них людина витрачає все менше часу на виробництво і приготування «живої» їжі.

Переробні підприємства вимагають не просто бульб, йдеться про підвищений попит на якісну сировину — картоплю з відповідним вмістом сухих речовин, крохмалю, редукуючих цукрів, визначеної форми та розміру. Тому переробники залюбки шукають виробників сировини на теренах України. Але тут визначальною стає якість картоплі, яка напряму залежить від сорту та дотримання технологій, і тут ми маємо перелік відповідних сортів на чіпси, фрі, крохмаль.

Навала імпортного крохмалю

За теперішніх умов, нехай вибачають фахівці картоплярства, на крохмаль годяться будь-які бульби, або, простіше кажучи, всякий непотріб. Крохмалярі заперечуватимуть, тим не менш, маємо те, що маємо. Зі свого непотребу і росіяни, і білоруси наробили чимало крохмалю. І його також ніде подіти, крім того як завалити ним український ринок.

І їм це вдалося. Бо на початку року ціна в Україні на картоплю була розігнана до невиправдано високої. Тож наші переробні підприємства, кількість яких можна злічити на пальцях однієї руки, не поспішали затарюватись дорогою сировиною. А свіжовироблений ними крохмаль за високою ціною не дуже розходився. Тепер ціна на українську картоплю впала, я виробники крохмалю не поспішають цим скористатися — на ринку повно демпінгового імпортного продукту.

То кого ж наказали українські промислові виробники картоплі на початку сезону реалізації, бажаючи оцінити власний труд задорого? Запитання риторичне.

Дослухатися до аналітики і прогнозів

«Перед тим, як почнеться черговий етап зниження ціни на картоплю в Україні (це виглядає зараз досить імовірно), я б хотів нагадати, чим прогнозування відрізняється від передбачення або гадання, — зазначає економіст департаменту технічного співробітництва ФАО Андрій Ярмак на свої сторінці у Фейсбук. — У вересні, коли картопля була по 11-12 грн/кг (в опті, бо в роздріб ціни стартували від 15 грн/кг — прим. ред.), ми говорили про імовірність зниження ціни. Зараз картопля на 40% дешевша!».

Наприкінці вересня минулого року, коли врожай було зібрано і він виявився набагато більшим за щорічне споживання, ціни на картоплю мали би впасти. Натомість спровокована виробниками і розігнана ЗМІ до психозу через некомунікацію виробників з пресою, ми отримали в Україні найвищу ціну на картоплю в Європі — EUR 0,28-0,4 за кілограм. Для порівняння, в Росії на той момент можна було купити картоплю в 2,5 разу дешевше, ніж в Україні, а в Білорусі — вдвічі дешевше. Тому не дивно, що така істотна різниця в цінах мала спровокувати карколомний імпорт. Про це аналітики буквально кричали ринку — адже заробіток для трейдера виходив дуже непоганим.

«Якщо ми проаналізуємо історію цін на картоплю за останні 10 сезонів, порівнюючи оптову ціну в середині квітня з ціною в середині вересня, то побачимо цікаву картину. У п'яти випадках ціна на картоплю у квітні була абсолютно ідентичною ціні в середині вересня. Ще в одному випадку, оптові ціни на картоплю у квітні були на 5,5% нижче, ніж у вересні, а в одному випадку — ціна зросла лише на 6% у квітні по відношенню до вересня. Тобто в абсолютній більшості випадків (в 70%) ті, хто вважав за краще зберігати картоплю, ніж продати її у вересні, несли збитки, бо втрати в процесі зберігання абсолютно неминучі. Крім того, необхідно нести витрати на догляд за сховищами, їх оренду (або ж амортизацію), та й гроші, які необхідні для закупівлі картоплі (або неодержані внаслідок її нереалізації) мають свою, дуже чималу в Україні вартість», — говорив наприкінці вересня 2019-го Олександр Хорєв, керівник проекту «АПК-Інформ: овочі і фрукти».

Ринок не дослухався і не відреагував. Тепер вся надія на наступний урожай.