БУДЕ ХЛІБ І КАЛИНА – ЖИТИМЕ УКРАЇНА

Група виробничих компаній народилася на Волині навколо «Калини» у травні 1997-го, і тепер поширилася на всю Україну. Тут масштабно займаються рільництвом і печуть смачний хліб, розвивають тваринництво. Мають сади і ягідники, заготовляють їстівні лісові дари – і після шокової заморозки на високотехнологічному сучасному підприємстві з успіхом реалізують цю продукцію в Україні та ще близько десятка країн Європи.

Чому «Калина»?

Іван СмІтюх

Назва підприємства народилася сама собою, тут нічого вигадувати не довелося, – розпочав наше знайомство на Ковельській землі заступник гендиректора ВАТ «Ковельський хлібокомбінат» Василь Римарчук. – Наш керівник Іван Смітюх – дуже досвідчена інтелігентна людина і справжній патріот. Калина з давніх-давен є символом вогню і сонця, нескореності і стійкості українського народу. У ній – і неперервність життя, і вічні любов та вірність, і материнство, і плодючість. Тому калину висаджують біля кожної сільської хати.
У травні виповниться 12 років, як зростає ковельська «Калина». Сьогодні до складу групи компаній на Волині входять також ВАТ «Ковельський хлібокомбінат», ВАТ «Ковельська реалбаза хлібопродуктів», ФГ «Симфонія» та ТзОВ ім. Лесі Українки.
«Калина» займається заготівлею, заморожуванням, зберіганням і реалізацією плодово-овочевої продукції. Це сучасне підприємство європейського рівня, укомплектоване італійським обладнанням, яке має два шок-тунелі для заморожування продукції при температурі мінус 30 градусів за 12-15 хвилин. За годину можна заморожувати до 4 тонн продукції і, відповідно, до 100 тонн на добу. Холодильники дозволяють одночасно зберігати до 2 тисяч тонн замороженої продукції. Заготівля носить сезонний характер, тому об'єм замороженої продукції у залежності від урожаю і замовлення коливається в межах 1,5-2 тис. тонн.
Великим попитом користуються лісові ягоди і полуниця. Близько 30% замороженої продукції споживає Україна, решта іде на експорт, в основному до Італії, Голландії, Франції, Польщі.
Заморожена продукція випускається під торговою маркою «Соломійка» – це полуниця, чорниця, ожина, вишня, малина, чорноплідна горобина, а також гриби, цукіні, зелена стручкова квасоля тощо.
Два роки тому на території заводу ввели в дію новий об'єкт – камери клімат-контролю для тривалого зберігання свіжої плодово-овочевої продукції об'ємом 1,5 тисяч тонн. В основному це продукція власних підприємств. Овочі вирощують переважно на Волині. Щодо яблук та груш – це продукція «Агроеталона» на Вінниччині та господарства ім. Мічурина в Запорізькій області, які також входять до групи наших компаній.
У своєму розпорядженні компанія має парк сучасних автомобілів.

Полунична симфонія

Висаджування кущів полуниці на промисловій ділянці

Ідея вирощування полуниці на рідній Волині прийшла Івану Смітюху після відвідин Польщі. Постало питання: чому поляки на тому заробляють, а ми – ні. До того ж, наші співвітчизники ще й їздять туди на збирання і це їм вигідно, хоч і отримують менше за місцевих…
Полуниці люблять легкі супіщані ґрунти, яких багато на Волинському Поліссі. За радянських часів багато радгоспів тут вирощували полуниці. То чому б не відродити славні традиції рідного краю?!
Перші полуничники заклали у 2003 році. Тоді на Вінницькій дослідній станції садівництва взяли розсаду і у ТзОВ ім. Лесі Українки – посадили перші 20 гектарів і наступного року мали з гектара до 10 тонн ягід. Відтоді площі під полуницями щороку збільшуються. Тому задля полуничної справи народилося фермерське господарство «Симфонія».
На переконання Івана Смітюха, жодна культура не може зрівнятися з полуницею. Крім того, що вона дуже смачна і корисна, вона ще й рентабельна. «За дотримання технологій, – говорить він, – віддача буде високою. Нашу продукцію добре знають за кордоном. Водночас Україна імпортує близько 100 тисяч тонн полуниці щороку. Уявляєте, який ринок?! Ця запашна ягода цілком могла б допомогти нашому селу вийти з кризи».
«Загальні насадження полуниці в компанії сягають 90 га. – розповідає головний агроном «Симфонії» Микола Вакулюк, який займається вирощуванням полуниці з 2004 року. – У поточному році її планують збирати вже з площі близько 90 га, з них перший урожай з 40 га – на крапельному зрошені. Сорти вітчизняної селекції дали змогу господарству започаткувати справу, здобути досвід у вирощуванні. Вони цілком добрі, але, на жаль, сьогодні італійські і польські сорти виявилися кращими: їх урожайність становить близько 15-17 т/га». За сезон, зазвичай з середини червня до середини липня, проводять 6-7 збирань, і більше трьох років насадження не використовують.
«А ще, – веде далі пан Микола, – ми в цьому році закладаємо 10 га промислових малинників італійської селекції».
Вирощування ягід – це додаткові сезонні робочі місця. В основному на збиранні працюють жінки, які, наприклад, на полуниці за день заробляють в середньому 100 грн. Виходить не гірше, ніж у Польщі.
Покупець зараз дуже прискіпливий, і висуває дуже жорсткі вимоги щодо екологічної чистоти продукції. Тому в компанії відмовилися від «інтенсивної хімії» на користь біопроферму. Під урожай наступного року у «Симфонії» зараз висаджують 20 га полуниці на крапельному зрошені. На одному з таких полів ми зустрілися з Оксаною Пузняк – старшим науковим співробітником Волинського інституту АПВ, яка веде науковий супровід в господарстві. За її словами, біопроферм – загальновідоме біоорганічне добриво, але воно вимагає додаткових витрат. У компанії воно власного виробництва, отримане шляхом ферментації гною та торфу. У ньому зберігаються основні поживні речовини, органічні сполуки, мікроорганічний склад тощо. Тут його почали застосовувати давно, і відтоді воно незмінно якісне.

Хліб ціниться завжди

Василь Римарчук

ВАТ «Ковельський хлібокомбінат» своє десятиріччя в складі групи компаній відсвяткував у березні. Сьогодні це сучасне підприємство, яке протягом цього періоду було суттєво переоснащене. Тут провели капітальний ремонт цехового та допоміжних приміщень. Реконструйовано котельню, у якій тепер працюють італійські парові котли, радянські печі замінили чеськими. Це дало змогу суттєво зменшити енерговитрати при випіканні хліба. Рік тому встановлене сучасне тістомісильне та тісторобне обладнання. Переоснащено автопарк. За словами Василя Римарчука, десятиліття тому підприємство знаходилося на межі банкрутства. За рахунок кредитів і поступового нарощування власного виробництва зернових культур вдалося вивести підприємство з кризи. Загалом сума інвестицій в підприємство становила близько 10 млн грн.
Зараз хлібопекарська галузь країни переживає кризу. Однак на якості і ціні ковельської продукції це жодним чином не позначилося. Принаймні подарована журналістам біла здоба (з контрольної партії) виявилася ностальгічно справжньою – вона протягом тижня не втратила ані своїх естетичних, ані смакових властивостей. Пояснюється це дотриманням класичних технологій і рецептури, а також бажанням власників годувати своїх співвітчизників смачним хлібом.
За добу на ковельському хлібокомбінаті випікається до 25 тонн хліба і хлібобулочних виробів. Серед основних груп виділяється продукція для масового споживача, для дитячого харчування, а також хліб з дієтично-лікувальними властивостями. У 2004 році на підприємстві розпочали випуск макаронних виробів.

Сергій Герез

Хлібокомбінат має свою розгалужену мережу фірмової торгівлі не тільки в Ковелі, а й загалом у Волинській області.
До речі, незважаючи на теперішню збитковість хлібопекарського виробництва, на підприємстві не скоротили жодного з 250 працівників і зберегли соціальний пакет. Так само, як і залишили традиційним асортимент з понад 25 найменувань хлібобулочних виробів й ціну на нього.
ВАТ «Ковельська реалбаза хлібопродуктів» – це потужне підприємство переробки та зберігання зернових для ковельського хлібокомбінату та інших підприємств-партнерів. Його ємності розраховані на 10 тис. тонн одночасного зберігання зерна. У розпорядженні господарства також два сучасних потужних млина, які виробляють борошно першого та вищого ґатунків.

Леся з Волині

Микола Вакулюк

СІльгосппідприємство, яке від моменту утворення носить ім'я славетної нашої співвітчизниці Лесі Українки, увійшло до об'єднання у 2004 році. Воно розташоване у селі Колодяжне, де майбутня поетеса провела частину свого дитинства, юність, а згодом не раз відвідувала волинську оселю. Тепер знаменитий Лесин «білий» будиночок разом з новозбудованим приміщенням перетворено на літературно-меморіальний музей Лесі Українки.
Справжній керівник-господар – це той, хто спромігся пережити разом з господарством і злети, і падіння. На жаль, про злети забувають швидко... Сергій Герез через те, що не дав розтягнути господарство по шматках, розпаювати його, як кажуть, «до ручки», зажив різної слави. Сергій – справжній господар, який віддається роботі. Нині підприємство займається рільництвом, вирощує в основному зернові та овочеві культури. В господарстві почали інтенсивно відроджувати молочне скотарство. Сьогодні тут налічується понад 1000 голів ВРХ. Поступово збільшувати виробництво молока і покращувати його якість дозволяє новозбудований молокопровід. Вистоявши у скрутні часи, підприємство має непогані перспективи і плани на подальший розвиток.
Пам’ять славетної землячки Лесі Українки, її жага до життя спонукають волинян працювати і робити добро. Як би там не було, які б випробування не надсилала нам доля, людина повинна завжди залишатися людиною. І у кожного має бути своя калина, принаймні у душі, впевнені у групі компаній з Волині.