МОЛОЧАРІ ПОТРЕБУЮТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ

Молочна галузь України потужне джерело коштів для національної економіки, і в той же час галузь конче потребує державної підтримки. Це стало лейтмотивом прес-конференції, що відбулася 17 жовтня в Києві.

Так, за словами віцепрезидента Асоціації виробників молока (АВМ) Ганни Лавренюк, внесок молочної галузі в національну економіку України становив 3,6 млрд грн податків і зборів 2018 року. Експорт молока і молочної продукції того ж року приніс $317,5 млн, молочна галузь виробляє 11,6% валової продукції сільського господарства країни. Зараз Україна посідає 8 місце у світі за експортом сухого збираного молока, 5 — за експортом масла, 3 — казеїну, є другим після Нової Зеландії постачальником масла до країн ЄС. Галузь 2018 року забезпечила 46 тис. робочих місць, або 12% від усіх робочих місць у сільському господарстві країни. Значні відрахування до бюджету пояснюються дуже просто — молочне скотарство є найбільш ємною у сільському господарстві галуззю за кількістю людей, задіяних у виготовленні продукції. Так, якщо у рослинництві навантаження становить 1 робоче місце на 100 га, то в молочному скотарстві — це 5 робочих місць. Відповідно відрахування до бюджету становлять у рослинництві 4,9 тис. грн сплачених податків з робітників на 100 га на місяць, а у молочному тваринництві цей показник становить 24,5 тис. грн.

«За двадцять років господарства дуже багато інвестували в розвиток сучасних молочно-товарних комплексів. Завданням номер один було імпортувати найкращі технології і правильно їх імплементувати. Ми маємо цей результат. Ми ставили завдання підвищити продуктивність молочно-товарних ферм. І це вдалося: 2009 року середня продуктивність на корову становила 12-14 літрів на добу, на сьогодні маємо не менше 26-28 л/доба, а лідери отримують по 32-35 літрів. Тобто на рівні світових найкращих показників. Ставили за мету отримати ціну на молокосировину на рівні світової — 30-40 євроцентів за один кілограм екстра ґатунку. І цього досягли: 2019 року за підсумками вересня господарства, які виробляють молоко екстра ґатунку, вже могли отримати EUR 0,32-0,35 за кілограм», — зазначила промовець. У той же час це не означає, що ми маємо розвиток галузі молочного скотарства чи взагалі економіки країни, адже все це відбувається на фоні зниження купівельної спроможності громадян і згортання та занепаду галузі.

Так, 2018 року спостерігалося скромне зростання поголів'я, на 0,3%, у промисловому секторі, а вже 2019 року скорочення поголів'я становило 6%. Це найбільше падіння, яке спостерігалося за останні 19 років, констатує фахівець.

«Примітно, що ключове падіння почалося з березня місяця. Ще у січні-лютому спостерігалося зростання поголів'я корів у промисловому секторі. А в березні тваринники, почувши риторику уряду про турбо-режим ринку землі, про незрозумілі та непрозорі умови, про відсутність гарантій для збереження земельного банку, без якого молочно-товарна ферма вижити не зможе, оскільки ринок кормів у нас відсутній, коли господарства отримали сигнал про те, що пільгового кредитування вони не отримають, ми отримали стрімке скорочення поголів'я. Господарства стали акумулювати кошти для того, аби втриматися на плаву», — підкреслила Г. Лавренюк.

Більше того, якщо з березня втрачалося по 2-2,5 тис. голів промислового стада, то вже за підсумками серпня, коли було оголошено про те, що на наступний період будуть скасовані всі програми державної підтримки і розвитку молочного скотарства, отримали результат у мінус 5 тис. голів. При чому, якщо за останні роки з ринку виходили в основному невеличкі ферми, з поголів'ям до 50 голів, то 2019 року з ринку почали виходити господарства, які вже дуже багато вклали в молочний сектор, з поголів'ям до 200 голів.

Звісно, це відбилося на обсязі молока, яке надходить на переробку. За підсумком першого півріччя 2019 року переробна галузь недорахувалася вже понад 900 тонн молока щодоби.

2017 року, коли було скасовано спецрежим оподаткування ПДВ для сільгоспотоваровиробників, було декларовано, що на наступні 5 років 1% від ВВП країни буде спрямовуватися на розвиток аграрного сектору. Така програма мала діяти до 2023 року. «Однак ми мали підтримку лише у 2018 і 2019 роках за певними програмами. Так, до них було дуже багато зауважень, так, їх потрібно було корегувати і виправляти, але ми мали вже певне зростання. На 2020 рік ми маємо задекларований нуль держпідтримки. І це стало ще одним поштовхом для молочної галузі, щоб активно згортатися», — зазначила фахівець.

За її словами, у той же час в європейських країнах, з якими ми можемо конкурувати у молочній галузі, 51% всього бюджету ЄС йде на програми підтримки фермерів, виробників молочної сировини в тому числі, зокрема на дотування ціни.

«Тому ми мусимо вжити дуже стрімких, дуже радикальних і дуже грамотних кроків, аби не дати нашій галузі втратити за один рік те, що вона великими зусиллями здобувала останні 20 років. Втратити молочну галузь можна і за півроку, відновлювати її роботу доведеться десятиліттями», — резюмувала Г. Лавренюк. В АВМ мають низку ідей, як можна зупинити падіння галузі і відновити її зростання, однак наголошують, що для цього потрібна підтримка усіх зацікавлених осіб, щоб грамотно донести ці думки до влади.

Серед таких ідей: прозорі правила ринку землі, пільгові умови кредитування для молочно-товарних ферм під купівлю землі, збереження і вдосконалення програм держпідтримки молочного скотарства мінімум до 2022 року, створення прибуткових сільгоспкооперативів за світовими зразками, зниження ставки ПДВ для виробників молока тощо.

* * *

Для фахівців нинішня ситуація в молочній галузі не є новиною. Це все було прогнозовано, адже за 29 років підтримка розвитку молочного скотарства фактично була нульовою. Таку думку висловив Вадим Чагаровський — голова ради директорів Спілки молочних підприємств України.

Цього року в спілці прогнозують зменшення надходження молока на переробку на 8%, що приблизно дорівнює 3,8 млн тонн молока. Це загальний обсяг, який складається з двох джерел: молоко від господарств і молоко від населення. За останні кілька років спостерігалося позитивне явище зростання виробництва молока в домогосподарствах. На жаль, цього року такого не відбулося. Також відбулося скорочення поголів'я в агропідприємствах.

На думку В. Чагаровського, така ситуація склалася через відсутність державної підтримки молочного скотарства. Ще одна причина: скорочення внутрішнього ринку через падіння купівельної спроможності, скорочення населення країни. Однак в той же час зростає кількість імпортованих молочних продуктів.

На цей рік в спілці прогнозують, що в Україну буде імпортовано 20 тис. тонн сирів при тому, що загальна ємність ринку на рік становить 120 тис. тонн.

«Як з цим боротися? Безумовно, без державної підтримки ми нічого не зможемо зробити. Коли ми підписували угоду про асоціацію з ЄС, нам відкривали ринки, але за наявності квот. На сьогодні ті квоти, що існують, це просто іронія, а не відкриті двері. Вважаю, що держава повинна вжити симетричні дії — також ввести квоти», — сказав Вадим Чагаровський, зазначивши, що, наприклад, у США квота на імпортні продукти на внутрішньому ринку становить лише 2%.

Ситуація в молочному скотарстві, як наслідок, вдарить по переробній галузі, де також відбудеться скорочення робочих місць, а згодом спостерігатиметься дефіцит споживчих товарів вітчизняного виробництва на полицях, прогнозують в спілці.

На думку фахівця, зараз слід більше піклуватися про внутрішній ринок. З одного боку, через те, що цього року світові ціни сьогодні несприятливі для експорту багатьох молочних товарів, зокрема масла. Щодо експорту сиру, наш сир в Європі просто неконкурентоспроможний. З іншого боку, білоруські і польські виробники теж хочуть потрапити на український ринок через кризу збуту.

* * *

Генеральний директор ТОВ АФ «Пісчанська» Михайло Юрков розповів, що на підприємстві визначили точку беззбитковості для молочного виробництва. За розрахунками, вона становить надій 8700 кг молока за рік на корову. За 2018 рік при виробництві 10483 кг за рік на корову агрофірма мала 14% рентабельності. При цьому господарство входить до трійки лідерів за продуктивністю виробництва молока в Україні. З іншого боку, в Красноградському районі Харківської області, де працює агрофірма, з семи молочних підприємств у більшості спостерігається надій саме 7,5-8 тис. кг молока на корову за рік. Тобто вони всі працюють на безприбутковому рівні.

За розрахунками компанії, одна корова принесла їй 1114 грн чистого прибутку за 2018 рік. При цьому за нинішньої вартості будівництва молочних комплексів, щоб збудувати новий комплекс потрібні амортизаційні відрахування на корову від 1700 грн до 3333 грн. «Тобто я підкреслюю, що на сьогодні своїми силами жодне підприємство зробити цього не зможе», — зазначив М. Юрков.

За його словами, введення загального режиму оподаткування ПДВ дуже негативно вплинуло на галузь, зокрема позначившись на спаді виробництва молока і поголів'я.

«Яскравий приклад Туреччина. Десять років тому через те, що у них була низька ціна на молоко і висока ціна на м'ясо, вони залишилися без корів. Протягом кількох років вони відновили поголів'я, але при цьому бізнесу дали відшкодування затрат на будівництво комплексів, вартості техніки, нетелей, безвідсоткові кредити і погашення тіла кредиту через три роки після початку будівництва. Таким чином вони вийшли з цього становища і мають розвинутий внутрішній ринок… Кожного року вони завозили нетелей на 6 млрд грн за нашими цінами. П'яту частину вартості зведення комплексу займають корови. Тобто щоб відновити галузь, потрібно кілька років вкладати по 30 млрд грн. Навряд чи наш бюджет може собі це дозволити. Тому сьогодні ми говоримо про те, що для молочного скотарства потрібно повернути спеціальний режим оподаткування ПДВ. І це дасть змогу тим підприємствам, які виробляють 7,5-8 тис. кг молока на рік на корову, залишатися в плюсі», — розповів М. Юрков.

Він повідомив, що минулого року компанія сплатила 28,5 млн грн податків. «При розвитку підприємства згідно нашому 8-річному плану ми цю цифру збільшимо в рази. Тобто те, що ми зараз просимо у держави — це не пільга, це вкладення, яке на сто відсотків окупиться в бюджеті», — підкреслив М. Юрков.

* * *

Зменшення поголів'я корів — це небезпека для України. І не лише через втрату робочих місць і економічні причини. Так вважає директор СПОП «Відродження» Тетяна Ляшенко. «Молоко — це молочний білок, молочний жир, кальцій, які є абсолютно необхідними в нашому раціоні. Якщо дитина не буде отримувати повноцінно білка, вона не виросте здоровою. То яку ми хочемо побудувати націю в майбутньому?», — замислюється керівниця.

Молочне скотарство не лише забезпечує робочі місця на селі, воно й потребує робочих рук. Тетяна Ляшенко розповіла про проект «Майбутні фермери України», який започатковано на підприємстві. «Наш осередок, мабуть, найуспішніший. У нас дуже багато дітей, ми їм показуємо, які є перспективи роботи на фермі, які зарплати, що робота на фермі не є брудною, це вже абсолютно не той рівень, який був 30-40 років тому… Діти це бачать, цим захоплюються. Вони вже бачать, що робота тут не є такою страшною — і не потрібно їхати закордон, щоб мати перспективи в житті. Це вже крок вперед, щоб зберегти цю молодь на українських теренах», — розповідає вона.

Щодо нинішньої ціни на молоко, Тетяна Ляшенко підтверджує, що виробники також мають перестороги щодо їхнього рівня. «Те, що піднялася ціна для нас вплинуло на переробників, вони також змушені піднімати ціну. Тож коли заходиш в магазин, замислюєшся: яка нині середня заробітна плата і хто може купити молока в достатній кількості? За статистикою, 1989 року споживання молока було на рівні 300 кг на душу населення, а останні дані, які я бачила — 140 кг на людину. Коли була передвиборча агітація перед виборами до ВРУ, люди дуже часто ставили запитання: «Чому в Україні продукти коштують дорожче, ніж у Польщі?». Тому що ПДВ у них 5%, а у нас 20. Тобто ми абсолютно не в конкурентних відносинах з зарубіжними виробниками. І це ПДВ сплачує кінцевий споживач — ці ж люди йдуть в магазин і купують молочні продукти за завищеними цінами. Я вважаю їх завищеними, бо держава може на це вплинути зменшенням ставки ПДВ», — резюмувала Тетяна Ляшенко.