ІМЕНЕМ ХЛІБОРОБА. В УКРАЇНІ ВШАНОВАНО ПАМ'ЯТЬ ДМИТРА МОТОРНОГО

Вшановувати пам'ять видатних постатей, діяльність яких стала національним надбанням і вплинула на хід історії, є давньою традицією людства. У різних країнах поруч з історичними пам'ятками — площами, палацами, парками, медичними і навчальними закладами — скрізь можна бачити пам'ятники видатним людям, чия доля так чи інакше була пов'язана з цією місциною чи спорудою.

До таких історичних місцин в Україні додався Таврійський державний агротехнологічний університет (ТДАТУ, м. Мелітополь), на алеї Слави якого встановлено погруддя видатного сина української землі — Героя України Дмитра Костянтиновича Моторного, випускника ТДАТУ.

Дмитро Костянтинович, без перебільшення — Людина-епоха, наш сучасник, який спромігся поєднати історичний досвід минулого, здобутки сьогоденні і перспективні розробки майбутнього не лише в галузі сільського господарства, якій він присвятив життя. Це — Людина великої мудрості і сили духу, Хлібороб від Бога, яскравий політичний і громадський діяч, поборник інтересів селян, який майстерно володів словом і свою душу сповідав поетичними рядками. Двічі Герой Соціалістичної Праці, Герой України, почесний член Національної академії аграрних наук України, керівник господарства із понад піввіковим досвідом, своєю найбільшою нагородою вважав повагу людей і любов рідних та близьких. Найбільш цінною державною відзнакою була для нього медаль «За доблесний труд у Великій вітчизняній війні 1941-1945 рр.», яку він отримав того самого переможного 1945 року.

Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 21 червня і було приурочене до офіційного набуття чинності рішення про надання ТДАТУ імені Дмитра Моторного. Подія була велелюдною, що зібрала аграріїв — Героїв України, очільників та фахівців агропідприємств, керівників Запорізької обласної та районних адміністрацій, представників Мелітопольської міської влади, викладачів і студентів ТДАТУ, родини Дмитра Костянтиновича, представників преси.

Зазначимо, що рішення про присвоєння вишу імені Дмитра Моторного Міністерство освіти і науки України ухвалило 7 лютого 2019 року, а офіційне набуття нової назви відзначили відкриттям погруддя Д.Моторного на площі Слави перед першим корпусом ТДАТУ.

Відкриваючи офіційну церемонію, ректор Таврійського державного агротехнічного університету Володимир Кюрчев зазначив, що також на площі Слави вишу встановлено пам'ятники викладачам, студентам і випускникам, які здобули перемогу у Другій світовій війні ціною власного життя. Серед них — Герой Радянського Союзу Микола Малюга, який, пройшовши танкістом усю війну, загинув у Польщі навесні 1945 року.

«Найзнаменитішим випускником університету був Дмитро Костянтинович Моторний — Герой України, двічі Герой Соціалістичної Праці, почесний професор нашого університету, — продовжував свій виступ В.Кюрчев. — Ім'я Дмитра Моторного ще за його життя було дуже відомим, особливо серед аграріїв України. Аграрний лідер, корифей аграрної галузі, Хлібороб від Бога, він був організатором, натхненником, новатором. Людина-епоха, легендарна особистість. В історії незалежної України тричі Героїв лише двоє — Борис Євгенович Патон, видатний український науковець, президент Національної академії наук України, і наш випускник, Дмитро Костянтинович Моторний, видатний український аграрій».

Таврійський державний агротехнічний університет імені Дмитра Моторного за свої 90 років роботи набув доброї слави, маючи різні назви і статуси. Пройдений університетом шлях заклав міцні традиції навчальної наукової та виховної діяльності. Нині університет складається з 5 факультетів і 28 кафедр, у Запорізький та Херсонській областях працюють 6 коледжів системи ТДАТУ. Тут навчаються близько 8 тисяч студентів за 26 спеціальностями. У системі університету діють 6 інститутів. Підготовкою кадрів і наукових досліджень опікуються 40 докторів наук і професорів, понад 250 кандидатів наук, доцентів. Працюють наукові школи, дві спеціалізовані ради з захисту докторських і кандидатських дисертацій. Серед співробітників університету є члени-кореспонденти НААН та інших академій.

Є люди, які за своїм масштабом уособлюють епоху. Таким був Д.Моторний. Для університету він був непересічною людиною — почесний професор, член Наглядової ради, друг, порадник, безмежно щира, добра і проста людина. «Тому колектив університету підтримав мою ініціативу щодо присвоєння вишу ім'я Дмитра Моторного. З його ім'ям віднині пов'язана ще одна відзнака в університеті: Вчена рада заснувала для кращого студента-механіка стипендію ім.Д.Моторного», — зазначив В.Кюрчев.

Ректор ТДАТУ подякував авторові монументу, скульптору Петру Марташову, Наглядовій раді та Асоціації випускників, які зібрали кошти для урочистого заходу, та підприємцю Олександру Пшеничному, коштом якого виконано напис «Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Костянтиновича Моторного» на першому корпусі вищого навчального закладу.

Погруддя Дмитра Моторного відкрили його доньки Ольга Дмитрівна, яка нині очолює батькове господарство, та Тамара Дмитрівна, а також ректор ТДАТУ Володимир Кюрчев та Микола Васильченко, Герой України, директор агрофірми «Маяк» (Черкаська обл.).

Завершальним яскравим акордом урочистостей став своєрідний гімн хліборобів — пісня «Покохайте поле», автором слів і музики до якої є Дмитро Моторний. Її виконали народний хор «Криниченька» та ансамбль народних інструментів «Музичні перебори». Саме хор «Криниченька» неодноразово визнавався лауреатом конкурсу хорового співу «Чорнобаївський заспів», який заснував Д.Моторний. «Покохайте поле, люди добрі, бо без поля хліба не бува», — лунала головна ідея простої за мелосом і словами, але зворушливої пісні.

Людська пам'ять вічна

Надалі центр подій перемістився до конференц-зали, де відбулося вшанування співробітників ТДАТУ та виступи почесних гостей.

Заступник голови Запорізької облдержадміністрації Едуард Гугнін зазначив, що присвоєння університету імені Дмитра Моторного є дуже потужним і правильним кроком, адже Дмитро Костянтинович був не лише випускником цього вишу, а й доклав чимало зусиль для його розвитку і популяризації. За вагомий внесок у науково-технічний та культурний розвиток області, орден «За заслуги перед Запорізьким краєм ІІ ступеня» з рук посадовця отримав проректор з наукової роботи та міжнародної діяльності ТДАТУ Володимир Надикто. Орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм ІІІ ступеня» були нагороджені директор ВСП «Бердянський коледж ТДАТУ» Галина Шишкіна та завкафедрою рослинництва ім.В.В. Калитки Оксана Єременко. Грамотами Запорізької обласної ради відзначили проректора з науково-педагогічної роботи Олександра Ломейка та декана факультету агротехнологій та екології Ірину Іванову. Від Запорізької облдержадміністрації грамоти отримали старший викладач кафедри рослинництва Зоя Білоусова, доцент кафедри технічного сервісу та системи в АПК Наталя Болтянська і декан енергетичного факультету Ігор Назаренко.

Теплі слова на адресу Дмитра Моторного та рідного вишу учасники почули і від міського голови Мелітополя Сергія Мінька.

Виступи почесних гостей відкрив також випускник ТДАТУ, голова Аграрного Союзу України, голова Наглядової ради ТДАТУ, Геннадій Новіков. Він наголосив, що для навчального закладу носити таке славетне ім'я — це велика честь і високий обов'язок. «Викладачам, науковцям і студентам університету треба працювати так, щоб за випускниками ганялися представники всіх підприємств агросектору — від маленьких фірм до великих корпорацій. Тепер ТДАТУ повинен випускати «моторних»! У тому сенсі, що випускники будуть рухливі, динамічні, навчені гідно реагувати на сучасні виклики», — побажав Г.Новіков.

Заступник генерального директора директорату науки Міністерства освіти і науки України Григорій Мозолевич побажав вишу зростання в педагогічній та науковій роботі.

Герой України, голова агрофірми «Маяк» на Черкащині Микола Васильченко розповів, що йому надзвичайно пощастило познайомитися з Дмитром Моторним на початку своєї роботи на посаді голови колгоспу. Це був дводенний виїзд до очолюваного Дмитром Костянтиновичем колгоспу імені Кірова у с.Чорнобаївка Херсонської області. «Разом зі мною тоді приїхали багато голів колгоспів та партсекретарів, відповідальних за сільське господарство. Усе передове, що лише існувало за тих часів у СРСР, — було впроваджене у господарстві Дмитра Костянтиновича. Тоді я багато чого навчився. Наприклад, наука Дмитра Моторного дозволила мені за понад 40 років керівництва господарством працювати на власних обігових коштах, не взяти ні копійки кредитів ні у кого. Простягати руку за чужими грошима — це дорога в нікуди, вчив нас Дмитро Костянтинович. Вправно хазяйнуючи на землі, можна на все заробити самостійно. Він за ті два дні приділив нам надзвичайно багато уваги — а то ж була гаряча літня пора. Сьогоднішній аграрний прорив України — це заслуга і Д.Моторного. Наше з вами завдання, особливо молоді, яка вчиться в університеті його імені — зберегти і примножити ці досягнення», — сказав М.Васильченко.

Очолюване Дмитром Костянтиновичем понад пів століття господарство «Зоря» нині також носить його ім'я — «Зоря Моторного», керівником якого стала його донька — Ольга Костікова. Слова її щирої промови запали в душу всім учасникам свята. «Дмитро Костянтинович народився у простій селянській родині. І тільки завдяки тому, що мав світлий розум і невпинно все життя вчився, зміг так багато досягнути в житті. Він 55 років незмінно керував господарством — спочатку колгоспом, а потім сільськогосподарським кооперативним підприємством «Зоря». А нині це — «Зоря Моторного». За ці роки завдяки його невтомній праці і праці сотень людей, яку понад усе цінував Дмитро Костянтинович, створене міцне господарство. Село Чорнобаївка рік від року розвивалося, і нині воно є найбільшим селом в Україні, де живе більше 10 тисяч мешканців. Зусиллями господарства воно централізовано освітлене, газифіковане, у селі створено підприємства харчової переробки, тут працюють дитячий садочок, школа, будинок культури, музей. За керівництва батька на підприємстві працювало більше 40 фахівців з вищою освітою, а бригадир-овочівник Олександр Даник був нагороджений званням Герой Соціалістичної Праці. Дмитро Костянтинович створював умови для розвитку людей, вітав і всіляко підтримував у них бажання вчитися і самовдосконалюватися», — розповіла Ольга Дмитрівна.

На завершення виступу вона побажала науковцям університету такого високого рівня досягнень, щоби до них по науку приїздили фахівці зі всього світу. З особливими словами вона звернулась до студентів ТДАТУ: «Щиро бажаю молоді, що навчається, — нічого не боятися! Бува кажуть, що часи важкі, те-се не так. Головне — не боятися, сміливо дивитися викликам в очі і йти вперед! Часи завжди були важкими, але не ми обираємо час — коли жити, а доля. Тому обирайте мрію, слідуйте за нею — і тоді все у вас вийде. І, як наголошував віршованими рядками мій батько, — любіть людей, як любите себе, тоді і вийдете у люди!».

Учасникам заходів фахівці ТДАТУ презентували зафільмовану документальну розповідь «Патріарх української ниви» про життєвий і трудовий шлях Д.Моторного з використанням матеріалів книги «Зірки першої величини. Агропромисловий комплекс України», виданої газетою «АГРОПРОФІ» 2010 року. Ця книга з дарчим написом Дмитра Моторного доступна всім бажаючим у бібліотеці університету, як і передплатні примірники нашого видання.

Події цього святкового дня у ТДАТУ перетекли у проведення міжнародного науково-практичного форуму «Сучасні наукові дослідження на шляху до євроінтеграції», який зібрав більше двох сотень представників освітніх інституцій, бізнесу, влади з України та світу — науковців із Німеччини, Австрії, Бельгії, Мексики, Австралії, Португалії, Болгарії, Словаччини, Латвії, Ізраїлю та Казахстану.

У рамках тематичних заходів у внутрішньому дворі університету було розгорнуто експозицію агротехніки, а в холі Центру культури та дозвілля — організовано виставку розробок науковців і студентів ТДАТУ. Наприклад, створений студентами робот для обробітку міжрядь овочевих культур, якому на демонстраційному столі просто не вистачило місця, і він показував свою майстерність просто на підлозі.

Користуючись нагодою, ми розпитали присутніх про вплив Дмитра Моторного на їхнє життя і формування досвіду.

Володимир Кюрчев розповів, що внесок Дмитра Костянтиновича в розвиток університету просто неоціненний. «Я також був студентом цього навчального закладу, який тоді називався Мелітопольський інститут механізації сільського господарства. А 1981-го почав тут працювати. Того року ми і познайомилися, під час вручення вишу ордену Трудового Червоного Прапора за підготовку кадрів до сільського господарства СРСР.

Згодом я став секретарем комсомольської організації університету, і ми почали бачитися з Дмитром Костянтиновичем частіше, він відверто ділився напрацюваннями в господарстві, заохочував молодь до активної роботи в сільському господарстві. Від 2006 року, коли я став ректором, можна сказати, що жоден поважний захід не обходився без Дмитра Костянтиновича — посвята в студенти і свято Першого вересня, тематичні зустрічі зі студентами, святкові заходи — особливо День працівників сільського господарства, засідання Наглядової ради тощо. Він до всього мав неабиякий талант промовця, бо завжди говорив відверто і чесно. І виступав не лише з трибуни, а обов'язково йшов в аудиторії, розповідав про своє життя, як долав перешкоди і не лише про здобутки, а і як припускався помилок. Він намагався прищепити молодим людям справжню любов до землі і оточення, до своєї професії, до Батьківщини. Він вчив занурюватися у спеціальність. І головне — як, будучи досвідченим фахівцем сільського господарства або керівником будь-якого підприємства, з повагою ставитися до людей. Він наполягав, що треба бути не над людьми, а поруч із ними. Людяність для нього була на першому місці».

Тетяна Корост, Герой України, керівник агрофірми «Маяк» (Полтавська область) наголосила: «Дмитро Костянтинович був потомственним хліборобом. Повага до землі і людей, що на ній працюють, у нього була на найвищому, генетичному рівні. З діда-прадіда відомо, що робота на землі напружена і безперервна. Моторний був носієм отого генетичного відповідального ставлення до землі і сільської праці. Попри свій напружений графік, а він був не лише головою колгоспу, а й депутатом Верховної Ради СРСР, на нарадах він сидів спочатку тихенько, уважно слухав і щось там собі нотував. А наприкінці видавав таку сильну промову, перемежовуючи її напівжартівливими часто-густо віршованими рядками, що учасникам діставалося непереливки. Ці його «гуморески» мали завжди дуже глибокий зміст, саме щодо поточних питань. У мене склалось таке враження, що коли Дмитро Костянтинович приходив на засідання або наради, у присутніх починали працювати у посиленому режимі сумління і совість».

Скульптор Петро Марташов, викладач Мелітопольського училища культури, зізнався, що він особисто Д.Моторного не знав, але багато чув про нього. «Це була масштабна постать, тому мені було цікаво працювати з чималим похідним матеріалом, який надали в ТДАТУ — фото, відео. Для втілення образа я обрав людяність Дмитра Костянтиновича, поважне ставлення до трударів. Бо саме це дозволило йому досягти в житті так багато», — розповів митець.

Тему увічнення пам'яті Дмитра Моторного продовжили Володимир Кюрчев і Ольга Костікова. Вони розповіли про погруддя, яке за чинним за радянських часів законодавством створили після вручення Дмитру Костянтиновичу другої Зірки Героя Соцпраці. Бронзовий пам'ятник привезли в Чорнобаївку, щоб його урочисто встановити посеред села. Але Моторний був категоричним: «Поки я живий, цього не буде». Це було 1986 року, коли Дмитрові Костянтиновичу виповнилося 59 років. Погруддя відтоді довгих сім років стояло просто у гаражі, про нього навіть складалися легенди. «Перенести бюст із гаражу до музею господарства батько погодився через наполягання робітників, — уточнила Ольга Дмитрівна. — У цьому весь Дмитро Костянтинович, який до формальної слави ставився байдуже».

До речі, у робочому кабінеті Дмитро Моторний ніколи ніяких портретів керівників не навішував. Біля його крісла на тумбочці містяться гордість хлібороба — сніп зжатої пшениці і дерев'яна «гетьманська» булава. Поруч — чимале полотно зі щедрим, налитим сонцем пшеничним полем під синім-синім небом. Дмитро Костянтинович дуже пишався своїм селянським походженням і був справжнім патріотом України, він любив людей і поважав нелегку хліборобську працю, завжди намагався її полегшити, зробити більш шанованою в суспільстві. Цю обстановку робочого кабінету Дмитра Костянтиновича Моторного в Чорнобаївці зберігають незмінною. І гостинно запрошують в господарство «Зоря Моторного» всіх прихильників хліборобської справи — від досвідчених до тих, хто лише замислюється над своїм майбутнім.

* * *

30 липня виповниться рік, як Дмитра Костянтиновича немає з нами. Але він продовжує жити в нашій пам'яті, в пам'яті сотень тисяч людей, яким він у той чи інший спосіб допоміг у житті, в пам'яті мільйонів працівників аграрного сектору України як дбайливий господарник з щирою і людяною душею.

Фото: К.Макульського та з ФБ-сторінки ТДАТУ