СТИЛЬНЕ СВЯТКУВАННЯ ІВАНА КУПАЛА

Івана Купала — одне з найстаріших і найулюбленіших народних свят, певною мірою містичних, де переплетені язичницькі та християнські традиції. Цього дня наші пращури питали сили природи про подальшу свою долю наступного року. Українці ревно шанують романтичні старовинні обряди на день Івана Купала, але і привносять у святкування сучасні мотиви. Таким дійством стало стильне етношоу у мальовничому котеджному містечку Золоче, на Київщині.

Старт: плетіння вінків

Свято розпочалося із майстер-класу з плетіння вінків. Біля сцени на столах організатори розклали великі купи рослин та показали основні принципи плетіння.

Стародавній традиційний збір для вінка складали трави Іван-да-Мар'я, чабрець (або Богородицька трава), лопух, коров'як (або ведмеже вушко). Нині традиційного збору дотриматись важко, тож для купальського вінка беруть лугові квіти і трави з довгими стеблами — ромашки, кульбаби, волошки, конюшину тощо. Листя з рослин не обривають. Чудово виглядають у вінку ягоди зі стеблом. У липні «при Купалі» це чорна та червона смородини, різноманітні дикі лісові ягоди.

Вінки плели всі. «Інструктор з плетіння» передала досвід вправним ученицям із публіки, а ті, у свою чергу, ділилися досвідом із рештою бажаючих. Було цікаво спостерігати, як, одягнувши власноруч сплетений вінок, міські панянки перетворюються на персонажів, скажімо, відомої драми «Лісова пісня». Плетіння купальських вінків тривало аж поки сіло сонце.

Мода

Родзинкою нинішнього святкування Івана Купала стали покази модних колекцій, створених українськими дизайнерками. Першими відбулися дефіле із колекціями вбрання від відомих в Україні брендів вишиванок «Червона калина» та Maruna BY Maria. Панянок, що демонстрували ці колекції, прикрашали неймовірні вінки від дизайнерки Ірини Підлипської. Вінок роботи пані Ірини — це не просто варіація на тему традиційного українського аксесуару. Це справжній витвір мистецтва. Втім, мисткиня впевнена, що її вінки здатні прикрашати не тільки мистецькі галереї і подіумні покази мод. «Мої роботи дівчата можуть носити у повсякденному житті, але за однієї умови — це мають бути впевнені у собі дівчата», — прокоментувала показ колекції майстриня.

Далі пройшов показ від ательє Elesel. Глядачі побачили вишукане вбрання в етнічному стилі роботи Світлани Литвинової. Одяг моделей доповнювали головні убори з авторської колекції під назвою «Орігамі» від дизайнерки Світлани Савельєвої. У головних уборах обов'язковим елементом був гнутий аркуш паперу, що слугувало відсилкою на японське мистецтво витворів з паперу «орігамі». Композиції з рослин і тканин на папері вдало підкреслювали стиль японського мінімалізму.

«Вишукані, енергетично-заряджені сукні, в яких кожна жінка відчуває себе жаданою», — так презентувала ведуча показ нарядів від дизайнерки Віталіни Мітрофанової. Доповненням до образів цієї колекції слугували і авторські вінки від Ірини Підлипської.

Надзвичайні емоції викликав показ колекції українського стилізованого одягу для дітей та підлітків роботи дизайнерки Каріни Шеши. Показану колекцію авторка назвала «Янголи». До кожної сукні дизайнерка спеціально створила оригінальну ляльку. Вихід на подіум маленьких дівчаток та підлітків із ляльками надзвичайно розчулив аудиторію.

Після цього учасниці дефіле пов'язували на чарівне дерево — «морену» — стрічки, що символізували їхні найпотаємніші бажання. Роль морени грала поставлену на сцену у кошику доволі велика верба. Скориставшись нагодою неодноразового виходу на подіум, учасниці показу довірили чарівній морені по кілька свої бажань.

Цікаво, що одяг для дорослих пані демонстрували непрофесійні моделі. Команду для дефіле організатори сформували із українок, які стали відомі суспільству своєю прогресивною діяльністю.

Козаки йдуть

Чоловічу складову свята забезпечили танцюристи з музичного колективу «Українські барви». Хвацько станцювавши класичний гопак, актори запросили навчитися народному танцю всіх бажаючих. Спочатку танцюристи показали, як мають рухатись у парі чоловік та жінка. Це так званий перемінний крок — перший крок широкий, власне, як стрибок через калюжу. Далі — два коротеньких кроки і знов стрибок. «Отак у парі, як у танці, люди разом рухаються все життя, тут потрібна злагода», — зазначив танцівник-інструктор.

Далі відбувся майстер-клас з рухів гопака — стрибки, обертання й присядка. У виконанні «учнів» рухи виглядали досить кумедно. Та вчителі відзначили сміливість танцюристів-аматорів і нагородили їх сувенірами. Найсумлінніший учень був посвячений у козаки. Артист ансамблю ударом «шаблі» збив із щасливця капелюх. А от другий етап посвяти, коли новоспечений козак п'є чарку горілки із леза щаблі, вирішили пропустити, бо за дійством спостерігали діти.

Ворожіння

Оцінивши дизайнерські вироби та натанцювавшись, учасники дійства приступили до ворожіння. На Івана Купала наші пращури прогнозували нагальні аспекти існування. Оскільки результат конкретного ворожіння міг бути невтішним, то ворожили багато. Тут діяв принцип компенсації: якщо по одних ворожіннях результат негарний, то по інших — виходило не так і погано. Здебільшого ворожили на майбутній шлюб, на долю взагалі, на врожай.

Ведуча свята Оксана Стебельська пропонувала жіноцтву сміливіше ворожити, бо навіть якщо результат вийде невтішним, то не страшно, бо протримається він недовго, до наступного Івана Купала. Та й способів ворожити було багато — хоч один та покаже потрібний результат.

Ворожили на пшениці: якщо з мішечка витягалась парна кількість зернин — цьогоріч бути шлюбу, а якщо непарна — ходити дівчині самій-одній.

Ворожба на шлюб по ромашках взагалі безпрограшний варіант. Дівчата кидали у воду суху квітку. Куди вона попливе — на Схід, Захід, Південь, Північ — там і слід шукати потенційного судженого.

Для ворожіння на долю по предметах ведуча запропонувала мініатюрні перстень, ключ, пляшку і ляльку з «Кіндерсюрпризу». Стало зрозуміло — ворожіння буде сучасним. Отже, предмети накрили мисками, дівчата їх підіймали і отримували пророцтво. Коли випадав перстень — то вийде заміж, коли ключ — стане господинею цього року. Як дісталася пляшка — гулятиме дівчина сама весь рік. Ну а лялька-кіндерсюрприз віщувала появу немовляти.

Примітно, що на Купала існує чималий набір прикмет щодо сільського господарства. Наприклад, дощ цього дня віщує загрозу щедрому врожаю наступного року. Якщо ж без дощу ввечері та вранці випадає рясна роса, врожай буде гарним. Лісові збирачі на Купала дивляться на небо — засвітило вночі багато зірок, то буде багато грибів. Ця ж прикмета віщує рясний врожай всілякої городини.

Історія однієї вишиванки

Гарним емоційним акордом став фінальний конкурс вишиванок: всіх гостей у вишитому вбранні запросили на сцену. Глядачі ж силою оплесків голосували за володаря найкращого народного одягу.

Найбільший плескіт дістався пані Марії з Києва, яка має тут будинок. ЇЇ вбрання виявилося автентичним, 19-го століття. На моє прохання вона розповіла: «Я на Івана Купала завжди одягаю цей наряд. Дістався він у спадок від прабабусі мого чоловіка. У наряді відреставрований верхній кожушок-жилет, бо автентичний елемент одягу 19-го сторіччя не зберігся. А вишиванка і сукня справжні, приблизно 1860-1880-х років. Я свято берегу цю реліквію і передам її своїй доньці. Сподіваюсь, ця річ переходитиме і подальшим моїм нащадкам».

Організували це чудове дійство для широкого загалу Світлана Зброй — засновниця будівельного cервісного холдингу Modul 5, заступниця голови наглядової ради Міжнародного фонду «Українські реформи» та Олеся Тарасенко — засновниця блог-журналу LuckyUkraine, виконавчий директор ВО Роботодавців санаторно-курортних та оздоровчих закладів. Хочеться вірити, що такі святкування стануть доброю традицією.

Фото автора