ЧАС ВИРОЩУВАТИ ЧИСТУ СОЮ!

Наукові відкриття не завжди мають позитивний ефект. Ідеться про трансгенну сою, яка, за задумами винахідників, була покликана назавжди витіснити сою звичайну з просторів землі. Однак прихильники виробництва і споживання чистої сої поставили за мету виграти у цьому протистоянні — переконати світ вирощувати класичну сою як основне джерело рослинного білку на планеті, і довести людству, що у трансгенної сої майбутнього немає.

В Україні компанія «Астарта-Селекція» та асоціація «Дунайська соя» започаткували спільний проект, покликаний відродити традиції і технології вирощування не-ГМ сої в Україні. Про деталі проекту ми розпитали директора ТОВ «Астарта-Селекція» Тараса Опанасенка.

— Торік провідний український агропромхолдинг АСТАРТА вивів на ринок новий бренд ASTARTA Select, — почав нашу розмову пан Тарас. — І створив для цього юридичну особу — ТОВ «Астарта-Селекція». За 25 років роботи АСТАРТА здобула неабиякий практичний досвід у рільництві, працюючи на великих площах за сучасними інноваційними технологіями. Відтак, спираючись на цей досвід, ASTARTA Select готова запропонували аграріям високоякісне насіння, випробуване на власних полях, у поєднанні з розширеним комплексом науково-дослідних та агрохімічних послуг (див. НОВИЙ СТАРТ АСТАРТИ— «Агропрофі», №26 від 21 вересня 2018 року — прим. ред.).

Усе починалося з агровиробництва, потім ми вирішили для себе заснувати агролабораторії. Паралельно поставили дві насіннєві лінії, щоби виробляти для власних потреб насіння сої та пшениці. Але коли побачили, що повністю задовольняємо свої обсяги і є можливість виходити на ринок, вирішили організувати бренд Astarta Select.

Тож нині в нашому складі працюють два насіннєвих заводи на Хмельниччині та Полтавщині, агролабораторія і дослідний відділ.

Пшениця озима і соя — є тими видами насіння, яке ми виробляємо і пропонуємо широкому загалу, хоча паралельно випробовуємо посівний матеріал цукрових буряків, соняшнику, кукурудзи та інших сільгоспкультур. Наші насіннєві заводи виробляють близько 20 тис. тонн насіння пшениці і близько 10 тис. тонн сої, і по сої ці обсяги ми плануємо збільшувати.

— Чому саме соя? І хто став ініціатором цієї програми?

— Більшість вирощуваних в Україні сільгоспкультур, в тому числі пшениця, вже достатньо вивчені і по них досягнуто високої врожайності, її підвищення складає близько 2-3% на рік.

Соя ж є порівняно новою культурою для нашої країни, і тому тут існує чимало можливостей для маневру, де можна вдосконалювати продуктивність, технології вирощування тощо.

Хочу наголосити, не-ГМ соя — це свідомий вибір, пов'язаний з європейськими цінностями компанії АСТАРТА та її співробітників! Ми працюємо на покращення майбутнього, на досягнення гармонії людини і довкілля, заради того, щоби і люди, і рослини були здоровими і щасливими.

Середня врожайність сої в нашій країні близько 2 т/га, 2018-го вітчизняні аграрії отримали рекордні 2,58 т/га. Наші ж господарства отримують в середньому 3-3,5 т/га, деякі агрофірми отримали торік близько 4,2 т/га на тисячах гектарів.

(У США середня врожайність сягає 5,4 т/га, а 2016-го фермер зі штату Джорджія Ренді Дауді встановив новий світовий рекорд — 11,5 т/га, попередній у 10,7 т/га належав іншому американцю впродовж 6 років — прим. ред.)

У структурі АСТАРТИ працює Глобинський соєпереробний завод, який є сучасним високотехнологічним підприємством, здатним переробляти близько 220 тис. тонн сої на рік. Підприємство є одним із найбільших вітчизняних соєпереробних заводів, яке гарантує високі світові стандарти якості і безпечності виробленої продукції — олії, шроту та соєвої оболонки. І ми плануємо сертифікувати його по переробці саме не-ГМ сої

Ініціатором нашої спільної програми стала «Дунайська соя», яка є провідною міжнародною громадською організацією, що займається популяризацією і впровадженням виробництва та переробки саме чистої, не-ГМ сої, а також контролює походження такої сої з Дунайського регіону. Вона представляє дуже велику частину європейських компаній, які закуповують високоякісні насіння, олію і соєвий шрот. І наразі в Україні вона широко представлена.

Беручи участь в цьому проекті, Асоціація надає вичерпну консультаційну та інформаційну підтримку, а Astarta Select забезпечує потужності з відточення технології та навиків вирощування через якісний аналіз ґрунту та високоякісне насіння.

— Розкажіть, будь ласка, про полігон: де саме він розташований, на яких площах, які культури досліджуються і технології застосовуються?

— Миргородський демонстраційний полігон «Астарта-Селекція» розташований на землях ТОВ «Астарта-Прихоролля» на Полтавщині, де випробовуються сорти і гібриди пшениці, сої, цукрових буряків, соняшнику і кукурудзи тощо з дотриманням сівозміни. Його загальна площа 207 га, під сою виділено 15 га.

Наразі посіяно 60 сортів сої вітчизняної і іноземної селекції, у співвідношенні близько 30:70. Вітчизняна селекція представлена сортами Інституту кормів і сільського господарства Поділля НААН (м.Вінниця) та ННЦ «Інституту землеробства НААН» (смт Чабани).

Із цих 60 сортів — близько 10 промислово вирощуються в нашій компанії, близько 40 — які відомі вітчизняним аграріям, і ще 10 — є новими для України. Той, хто заводить на ринок новий сорт, намагається одночасно запустити його по багатьох полігонах в різних регіонах країни, щоби отримати результати випробування звідусюди. На полігоні ми плануємо дослідити 5-7 сортів, які буквально цього або минулого року з'явилися у Держреєстрі сортів рослин, придатних до поширення в Україні.

Використовуємо традиційні агротехнології — оранка або глибокорозпушування. І хоча виробництво полягатиме в інтенсивній технології, разом із тим вона буде доволі економною. Наприклад, ми зробили ставку на інокулянти, щоби залучати атмосферний азот.

Принцип випробувань на полігоні в тому — щоби для всіх сортів застосовувати однакові умови вирощування. Цьогоріч усю сою ми посіяли по цукрових буряках по ідеально підготовленому ґрунту посівним комплексом Amazone, який за один прохід виконав п'ять операцій.

— Чому на Полтавщині, а не, скажімо, на Вінниччині чи Хмельниччині?

— З чогось завжди треба починати. На Полтавщині зосереджено близько 60% виробничих площ у структурі компанії, тому почали звідти. На Вінниччині також буде створено полігон, але він буде не таким масштабним. До того ж полтавський ландшафт є більш рівним і вдало розташованим з огляду доріг, відтак краще підходить для наших дослідів, а на Хмельниччині і Вінниччині він гористий. В ідеалі досліди проводяться на різних полях у різних природно-кліматичних зонах, і ми до того прагнемо.

Щодо площ промислового вирощування сої в структурі компанії Схід-Захід, то це половина на половину.

— Якого результату ви прагнете досягти? Ви розраховуєте отримати прогнозовані дані чи можна розраховувати на сюрпризи?

— Ми хочемо знайти найкращі сорти і найкращі технології, які підходять для конкретних регіонів вирощування. Насамперед зробити особливий акцент на не-ГМ сої. Ну і, зрозуміло, запропонувати агровиробникам комплекс своїх послуг.

Рік від року відрізняється, звичайно. Завжди у компаніях є якісь сорти і гібриди, які в результаті стають для господарств сюрпризом.

Наприклад, цього року посівна стартувала десь на 10-12 днів раніше звичайного. Однак сильні дощі, які розпочалися на Полтавщині 27 квітня і дотепер не вщухають, це випередження майже знівелювали. Ми змогли засіяти соєю близько 80% площ. Якщо вони не припиняться найближчим часом, це може негативно позначитися на сходах і прискорити розвиток хвороб.

— Куди подінете вирощене?

— Усе зерно, згідно зі світовою практикою, буде зібране, змішане і здане на переробний завод або елеватор як звичайне зерно. Використовувати його на насіння ми не маємо права. Це дослідні зразки, тож за умовами їх слід змішувати, щоби не можна було виокремити ніякий сорт. Усі сорти захищені правом інтелектуальної власності. І спроба їхнього розмножування класифікуватиметься як піратство. Тому немає сенсу так ризикувати репутацією не лише компанії, а й країни загалом.

Ми як виробники маємо дбати про наукове середовище, бо завдяки виведенню нових сортів аграрії отримуватимуть вищі врожаї, нові технології більш ощадно використовуватимуть ґрунти і будуть більш сприятливими для навколишнього середовища.

— Наскільки рентабельним є виробництво не-ГМ сої і, відповідно, сої трансгенної? Чи правда, що економічно вигідніше вирощувати чисту сою?

— Почнемо з другого запитання. Так, правда! (Існує низка досліджень, у тому числі Департаменту сільського господарства США (USDA), де піддається сумніву твердження прихильників трансгенних рослин про економічні переваги їхнього вирощування, зокрема, про підвищення врожайності і збільшення доходів фермерів — прим. ред.)

Якщо перешкод із реалізацією звичайної сої у виробника не виникне ніде, то при реалізації на експорт трансгенної сої можуть виникнути проблеми, бо в багатьох країнах існує табу на трансгенну сою (як і на трансгенну продукцію взагалі).

Щодо вирощування, то трансгенна соя — це масова репродукція, там проходить розщеплення сорту. Таке насіння справді дешевше, однак про високу врожайність говорити не можна — від 2 т/га до максимум 2,5 т/га. На старті на трансгенній сої виходять порівняно низькі витрати. Посівний матеріал дешевше, менша кількість обробок у період вегетації.

У результаті, за нашими обрахунками, витрати на старті на трансгенну сою становитимуть $300/га, а не-ГМ сої — $500/га.

Багато хто звик рахувати витрати на старті, однак мало хто підраховує їх на виході. Так, на старті витрати на вирощування не-ГМ сої справді вищі, однак зрештою восени тут можна розраховувати на врожайність від 3 т/га до 4,5 т/га. Тонна сої сьогодні коштує близько 10 тис. грн, відтак отримати додатково цю суму на гектарі традиційної сої — хороший результат.

До того ж чимало країн вже заборонили використання гліфосату — основного складового гербіциду, що використовується на генномодифікованих сільгоспкультурах, у тому числі і сої. (Втім, більшість фермерів не підтримує ідею його заборони, якщо цьому пестициду немає ніякої реальної альтернативи — прим. ред.).

Фото компанії «АСТАРТА»

 

— Все це добре. Але як же бути зі світовими перевиробництвом сої і падінням попиту на неї через це?

— Якщо брати глобальний ринок тваринництва, то натепер попит на соєвий шрот падає. Насамперед це стосується галузі свинарства через поширення африканської чуми свиней, і це стосується багатьох країн світу, у тому числі США. Але, маємо надію, що це явище є тимчасовим.

Водночас попит на соєву олію у світі не зменшується. Так, наразі спостерігається перевиробництво сої, але більшість її є трансгенною. Саме тому вирощування не-ГМ сої дає можливість охопити преміальний сегмент споживачів, які опікуються здоровим харчуванням.

Тетяна Шелкопляс

Фото компанії «АСТАРТА»