РИНОК ЗЕМЛІ: ДОСВІД ЛИТВИ, ВЛАДНІ КОНЦЕПЦІЇ І БАЧЕННЯ АГРАРІЇВ

Що саме хочуть від ринку земель сільськогосподарського призначення аграрії і в якому форматі його бачать, допоміг з'ясувати Всеукраїнський земельний форум, який відбувся 10 квітня у Києві. Крім того, своїми напрацюваннями на цій ниві поділилися нардепи-члени Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин, представники Мінагрополітики.

Литовська практика

Про литовський досвід впровадження ринку сільгоспземлі розповів заступник голови Комітету з питань сільських справ Литовського Сейму Казіс Старкявічюс. За його словами, розпочалося все 1991 року з реституції, коли власникам або ж нащадкам власників землі, яку 1940 року відібрав Радянський уряд, ці наділи було повернуто. Подібні процеси відбулися також в Естонії і Латвії.

Того ж (1991) року в Литві було запроваджено ринок землі. Вже 2004-го тут ввели обмеження, яким передбачалося, що фізична особа може мати у власності лише 500 га, а юридична — 2 тис. га. Зрештою це обмеження було зведено до того, що і фізосіб, і юросіб обмежили правом володіння лише 500 га.

Щодо останньої цифри, пан Старкявічюс зазначив, що, можливо, в Україні ця цифра могла би бути і більшою, з огляду на більшу площу сільгоспземель — для порівняння: Україна має 40 млн га, Литва — 3 млн га.

Великою помилкою, на його думку, було не прописати в законі обмеження, що стосуються володінням землею пов'язаними особами. Так, завівши кілька юросіб, одна людина змогла накопичити 30 тис. га земель у власності.

Втім, цю помилку виправили. Зараз пов'язаними особами вважаються родина і діти віком до 18 років, а для юросіб пов'язаною вважається фірма, якщо її власник має 25% акцій підприємства.

Зараз господарства в Литві в середньому мають 2-3 тис. га землі, переважно 500 га з них у власності, інші ж орендуються.

Щодо надбання землі іноземними громадянами, 2004 року Литва ввійшла до Євросоюзу, але у вступному документі було прописано, що 10 років земля не буде продаватися іноземцям.

За словами Старкявічюса, навіть після того, як 2014 року цю заборону було знято, суттєвої скупівлі іноземцями земель сільськогосподарського призначення не сталося. Це було пов'язано з низкою обмежень, деякі з них діють і дотепер, наприклад, якщо іноземець хоче придбати землю, то проживати він має в Литві.

Іноземним чи інтернаціональним юридичним особам не дуже цікаво придбавати лише 500 га, адже менеджмент цієї землі їм коштуватиме більше, ніж дохід від неї.

Загалом юрособи володіють 6-7% сільськогосподарських земель в Литві. За словами доповідача, приблизно половина з них має в своїй основі іноземний капітал.

Також в Литві подбали про те, щоб земля не простоювала. Це залежить від податків: податок на землю має певний коефіцієнт, і якщо сільськогосподарська земля не обробляється, власнику вигідніше продати її, ніж сплачувати величезні кошти.

Цікаве рішення, пов'язане з землею, литовці знайшли і для розвитку тваринництва. Зокрема, якщо ти власник 500 га, то щоб мати можливість докупити ще один гектар, ти маєш утримувати 501 голову ВРХ, два додаткових гектари — 502 голови і т.д. Те саме і зі свинарством, однак у цій галузі співвідношення дещо інше.

Сьогодні ринкова вартість гектару сільськогосподарських земель Литви становить близько EUR 5000, станом на 2000 рік вона становила EUR 500, ціна почала збільшуватися після вступу Литви до ЄС.

Зараз на купівлю землі в Литві можна взяти кредит у банку під 3-5% річних, у свою чергу банки, яким дуже подобається земля та й взагалі нерухомість як застава, дають 50-70% кредитування від вартості купованої землі. Якщо купується державна земля, перший внесок у розстрочку під 5% має становити 10%, а потім щорічно, залежно від терміну розстрочки, виплачувати залишок рівними частинами.

Депутатські концепції

Заступник голови комітету Верховної ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Олександр Бакуменко представив присутнім напрацювання аграрного комітету щодо впровадження ринку сільськогосподарської землі.

Він зазначив, що оскільки земельне питання перейшло з економічної площини в дуже заполітизовану, при аграрному комітеті ВРУ було організовано робочу групу для його розв'язання. До складу групи ввійшли 21 народний депутат, керівництво Мінагрополітики, Держгеокадастру, профільних аграрних асоціацій, наукових установ, експертів Світового банку, USDA, банкірів тощо.

Проте з цілої низки причин, в тому числі і надмірної заполітизованості, результатом роботи групи на нинішньому етапі стала концепція відкриття ринку сільськогосподарської землі в Україні, яка складається з 4 варіантів.

Так, у двох варіантах пропонується поетапне відкриття ринку землі для фізичних і юридичних осіб, а у двох — одночасне. Однак різниться кількість гектарів, які можна буде придбати, та етапи їхньої купівлі. Купити землю, згідно із пропонованими варіантами, зможуть лише громадяни України.

Зокрема, у двох поетапних варіантах пропонується дати можливість фізичним особам у перші три роки купувати максимум 20 га землі. А от для юридичних осіб етапність придбання великих площ землі різна. В одному варіанті юридичні особи у перші три роки зможуть придбати максимум 200 га землі, з четвертого року — максимум 500 га, а надалі — до 20 тисяч га. Інший варіант пропонує вже в перші три роки дозволити юридичним особам купувати до 500 га землі, а з четвертого року — до 20 тисяч га. Тобто, термін реалізації великих земельних площ зменшується.

Ще в одному варіанті депутати пропонують обмежити у площі і юридичних, і фізичних осіб й дозволити їм купувати до 200 га землі. А в іншому — навпаки: максимальну площу земель у власності фізичних та юридичних осіб обмежити лише антимонопольними вимогами.

Переважне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення матимуть, зокрема, члени сім'ї власника земельної ділянки; орендарі; власники та користувачі суміжних земельних ділянок; фермерські господарства, розташовані (зареєстровані) в територіальних громадах, де розташовані земельні ділянки.

Окрім того, особа обов'язково має документально підтвердити легальність коштів, за які хоче придбати земельну ділянку.

Урядове бачення

Позицію Міністерства аграрної політики та продовольства України озвучила в.о. міністра агрополітики Ольга Трофімцева.

Так, міністерство підтримує поетапність втілення ринку сільськогосподарської землі. Питання спекуляції землею, на думку доповідачки, можна вирішити оподаткуванням, наприклад, встановити податок на перепродаж у 50%. Можуть бути також встановлені обмеження на концентрацію землі «в одних руках» в межах однієї територіальної одиниці — ОТГ, району, області.

Щоб зробити купівлю землі фінансово можливою для дрібних сільгоспвиробників, було започатковано співпрацю зі Світовим банком із метою розробити фінансову інституцію, яка займатиметься кредитуванням.

Також вона зазначила, що в уряді дотримуються тієї думки, що ринок сільськогосподарської землі однозначно має бути відкритий, але питання лише — яким чином, щоби не порушити інтереси всіх учасників цього ймовірного у майбутнього ринку.

Аграрна думка

У форумі взяли участь представники 490 агропідприємств, загальний земельний фонд яких становить 4,5 млн га землі. З них — 115 господарств мають тваринницькі комплекси та 79 тис. поголів'я ВРХ. Переважно учасники заходу представляли малий і середній бізнес.

Під час форуму було проведено інтерактивне голосування по земельних питаннях — відповіді учасники відразу побачили на екрані. 

Так, позитивну відповідь на основне питання «Чи підтримуєте ви запровадження ринку купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення», дали 55,85% присутніх, 28,43% його не підтримують, 15,72% зазначили, що їм важко відповісти. Але при цьому 66,9% аграріїв вважають, що конкурувати з холдингами, чиновниками та олігархами за поточний банк землі буде неможливо.

На думку присутніх, якщо ринок землі в Україні запроваджуватимуть, то право продажу повинно поширюватися:

— починаючи із земель державної та комунальної власності, а потім і на землі приватної власності -29,84%;

— лише на землі в приватній власності — 21,59%;

— одразу на землі як приватної, так і державної та комунальної власності — 26,03%.

Щодо того, хто матиме право купувати землю, більшість голосуючих (51,5%) зійшлися на думці, що спочатку це мають бути тільки фізичні особи. Після закінчення перехідного періоду — одночасно фізичні та юридичні особи-сільгоспвиробники, власниками яких є виключно фізичні особи-громадяни України. Ще 22,46% переконані, що право на купівлю землі повинні мати лише фізичні особи-громадяни України.

68,87% проголосували проти обмеження кола фізичних осіб, які матимуть право на купівлю-продаж та володіння землями сільгосппризначення виключно членами фермерських господарств (тобто які мають організаційно-правову форму «фермерське господарство»).

Думки щодо максимального розміру площі земельних ділянок сільгосппризначення «в одні руки» фізичної особи розділилися: 38,51% підтримують «до 200 га», а 34,47% — «до 500 га». Власне, як і щодо власності юридичних осіб (і пов'язаних з ними осіб). Так, максимальний розмір до 5000 га підтримали 51,52%, а до 10000 га — 22,42%.

51,59% висловилися проти надання винятків юридичним особам у вигляді права купувати землі сільгосппризначення понад обмеження (заборони на купівлю або ліміти) в розрахунку 2 гектари на корову.

58,42% учасників голосування відзначили, що обсяги допомоги місцевій громаді зменшаться після того, як пайовики продадуть свою землю новим власникам.

* * *

Також на форум було запрошено кандидатів у Президенти України на виборах-2019. Дехто з'явився особисто, дехто надіслав представників. Утім, нічого нового вони не сказали, оскільки із програмами кандидатів, зокрема і пунктами, що присвячені земельним питанням, можна ознайомитися у текстовому вигляді, що оприлюднено на сайті ЦВК.