Статті

СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ АКУМУЛЮЄ ПРИНАДИ ПРИРОДИ, ТРАДИЦІЙ І НІШЕВИХ ПРОМИСЛІВ

Сільський зелений туризм є невід'ємною складовою стратегії сталого розвитку на селі, яку після Другої світової війни наполегливо проваджують країни Європи. 2003 року Україна першою серед країн СНД законодавчо закріпила такий вид діяльності мешканців села. Про теперішні проблеми та успіхи сільського туризму в Україні йшлося на Форумі фермерських технологій, що днями відбувся у новій локації виставкового комплексу «КиївЕкспоПлаза» у с.Березівка під Києвом.

Відмежування від оподаткування

Що відбувається зараз на законодавчому рівні — які діють закони та які обговорюються законопроекти розповів Володимир Васильєв голова правління ГО «Спілка сільського зеленого туризму України».

Країни Європи впровадили законодавство для розвитку сільського та зеленого туризму після Другої світової війни, щоби дати вижити фермерам. Законодавці створили правове поле, яке дозволило залучити, спочатку до стратегії виживання, а далі до розвитку, буквально все, що становить фермерське виробництво та сільське життя. Було врегульовано з оглядом на розвиток фермерства культурну сферу, народні традиції, природні умови, можливості виробництво сільгосппродукції.

Головним питанням для держави було, як відмежувати спрямовану на розвиток неоподатковану діяльність фермера від діяльності із промисловими рисами, що оподатковується. У залежності від регіону Європи та особливостей сільського господарства у різних країнах розмежування прийняли за певною кількістю кімнат, ліжко-місць або часткою неоподаткованого сукупного річного доходу.

У Польщі вирішили нормувати неоподатковувану діяльність кількістю житла для гостей у сільській оселі — до п'яти кімнат. В Угорщині і Швеції неоподатковувана норма — 8 ліжко-місць. У Білорусі ввели неоподатковувану квоту у п'ять кімнат, а згодом — у десять кімнат.

Українська боротьба за ліжко-місця

В Україні законодавці визначили розмежування на основі норми неоподатковуваної діяльності на базі власної садиби «до 10 ліжко-місць».

Законодавча колізія нині полягає у тому, що діє норматив постанови Кабміну 2007 року, що організація 10 ліжко-місць означає індивідуальні місця розміщення. Їх забезпечує фізична особа — господар садиби, і він податків не сплачує. Більше 10 ліжко-місць — трактується як колективний прийом гостей у садибі, що прирівнюється до готелю. А це означає підприємницьку діяльність, яку слід зареєструвати згідно до правил діючого законодавства у статусі фізичної особі-підприємця і сплачувати відповідні податки. 2011 року з подачі Ради міністрів АР Крим введена Кабміном поправка до постанови 2007 року щодо норми безподаткового розміщення у садибах «не більше 30 ліжко-місць». Але зрозуміло, що 30 ліжко-місць у будинку в селянській садибі, господар якої оперує у сфері сільського зеленого туризму — нонсенс. 30 ліжко-місць — це готель!

Зараз для нормального розвитку сільського зеленого туризму є два шляхи. Перший — повернутися до розгляду законопроекту №2232а, який передбачає безподаткову норму для розміщення гостей садиби не менше 10 ліжко-місць. Другий — переглянути постанову Кабміну, і там замість 30 ліжко-місць вписати 10.

Це дуже актуально особливо під час децентралізації, при створенні окремих територіальних громад. На місцях жаліються, що готові розвивати місцевий сільський туризм. А садиб, які би відповідали нормі «не менше 30 місць» — немає. Впорядники місцевих громад кажуть, що шукають гроші будувати готелі. Вони знайдуть, збудують. Але це ж здійсниться не миттєво. А як забезпечити сталий розвиток на селі зараз?

Як ведеться законотворча робота?

НавеснІ 2018 року з подачі ГО «Спілка сільського зеленого туризму України» Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин почав працювати над новим законопроектом «Про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку». «Ми домовилися, — зазначає голова спілки, — що потрібно замінити термін «сільський зелений туризм» на «сільську гостинність». Там йшлося, що сільська гостинність — це надання послуг з проживання та харчування при наявності не більше 10 ліжко-місць. Парламентарі проект розглянули, але замість прийняти в цілому у першому читанні спрямували на розгляд Конституційного суду України (КСУ). Той визнав, що законопроект відповідає Конституції і прав людей не порушує. Але при цьому зазначив, що документом пропонується додати до 41-ї статті Конституції нову частину, у якій ідеться, що «основою аграрного устрою України є фермерське господарство».

Конституційні судді при цьому відзначили, що запропоновані зміни про «фермерське господарство» не стосуються конкретного права людини, а — лише окремого виду діяльності. Фінальним висновком КСУ було застереження щодо внесення запропонованих змін до Конституції України. Таким чином і законопроект, а разом із ним і норма про «не більше 10 місць», попрямували знов до ВРУ на докорінну переробку.

Гостинний фермер має працювати легально

Сільський розвиток — це людина. Їй потрібно допомагати у правовому полі залучати якнайбільше можливостей для розвитку. Нинішня норма вимагає від тих, хто її виконує, реєструватися. Децентралізація та створення ОТГ спонукають господаря садиби з діяльністю «сільський зелений туризм» до легалізації. «Добре, він легальний, і за дійсною законодавчою базою має до 30 ліжко-місць. Він реєструється як фізособа-підприємець. Але сільський туризм — справа сезонна, переважний потік туристів влітку. Господарю невідомо, приїдуть туристи чи ні, а єдиний соціальний внесок ФОП має сплачувати щокварталу», — описав ситуацію В.Васильєв.

Ще одна проблема, що Держпродспоживслужба виконує норму закону про захист безпеки продуктів харчування. Там зазначено, що власник садиби, коли він має кухню і годує з неї гостей, повинен реєструватися як оператор ринку. «А що таке «оператор ринку»? Це промислове виробництво, — як ресторан, кав'ярня, кафе, — і відповідне оподаткування. Якщо не внормувати законодавчу базу, господарі садиб «підуть у тінь» або облишать сільський туризм. А українських прихильників сільського туризму разом з їхніми грошима прийматиме Польща», — зауважив доповідач.

На шляху до сталого розвитку села

У ходІ децентралізації на теренах ОТГ для сталого розвитку виникла особлива потреба у діяльності місцевого населення, відмінна від великого агровиробництва. Городяни, у свою чергу, прагнуть відпочивати у рекреаційних зонах, позбавлених урбаністики.

Сільський туризм у Європі пішов шляхом розвитку нішевих послуг. Клієнт-городянин може обирати господарство для візиту за спеціалізацією — виноробство, бджільництво, сироварня, птахівництво, конярство тощо. Для ідентифікації особливості послуг розроблена графіка, яка супроводжує сайти господарств, і логотипи-ідентифікатори несуть стилізовані зображення форми відпочинку, на різні вподобання.

В Україні головна діюча модель — сімейна ферма на базі особистого селянського господарства. Вимоги до таких ферм чітко визначені та прописані. Головна вимога для розташування гостей в сільській садибі — комфорт, до якого звикли містяни — сучасні (хоч і за необхідності стилізовані) меблі та сантехніка, Інтернет, відповідний санітарний рівень.

Щодо житлових будівель, садиби діляться на два принципових типа. Перший — зовнішньо стовідсотково автентична будівля із сучасними начинням. Друга — модерний будинок оригінальної архітектури. Важлива особливість садиби — місце, де гість може усамітнитися, або провести час із родиною, звільнений від уваги господарів. Тут безліч прийомів реалізації: плетені з лози альтанки, озерця з островками, на яких стоять якісь химерні халабуди, тощо. 

Дуже важлива психологічна готовність усієї родини фермера радо прийняти у своєму обійсті зовсім чужих людей.

У розрізі інфраструктури важливий принцип використовувати лише те, що існує зараз. Наприклад, закінчився асфальт, а до садиби — ще чимала відстань битим шляхом або лісом. Цю прикрість можна обіграти: провезти гостей кіньми на підводі чи візку.

Комплексна реалізація регіональних проектів

Як впроваджуютьсЯ такі проекти розповів Павло Єремій, віце-президент Таврійського туристичного альянсу (Херсонська область). Херсонщина певний час позиціонувала себе найбільшим городом України, колись просували логістичну та транзитну складову. Нині дійшли висновку, що сільський туризм чи не єдиний шлях сталого розвитку за межами великомасштабного сільгоспвиробництва. Ця область інтенсивно розорана, і водночас порівняно з іншими регіонами країни має дуже високий відсоток заповідних природних земель — 13% території. Але надяскравих за туристичною привабливість об'єктів тут немає.

В якості якірної ідеї тут обрали історичну складову — «дике поле» та «чумацький шлях». Попри історичну назву «дике поле», цю місцину завжди населяли люди. До того ж по ній пролягали торгові шляхи до соляних промислів на заплаві Азовського моря — Сиваш, та на Чорнім морі — поблизу гирла Дніпра поселення Прогнойська Паланка (нині село Геройське).

Шлях чумаків диким полем починався у місті Берислав, де була переправа через Дніпро. Далі соляний шлях розділявся — до Сиваша на Південний Схід, та до Прогнойської Паланки — на Південний Захід. Організатори проекту «Соляний шлях» закільцювали маршрут: із Херсона туристи прямують до Берислава, далі до Сиваша, звідти до Геройського і знов до Херсона. За маршрутом туристи відвідують села з об'єктами, які залучають до обслуговування гостей місцевих сільських господарів. На маршруті зустрічаються точки зупинок як із високим рівнем комфорту і цінами, так і з помірним комфортом та відповідними ціновими пропозиціями.

Приклад високого цінового рівня — Село Козацьке. Природні об'єкти — водоспади у степах поряд із руїнами палацу князя Трубецького. Якірний об'єкт — «Шато Трубецького» — оригінальна старовинна споруда заміського помешкання аристократів із виробництвом вина. Відновлений комплекс має готель, ресторан, винні погреби. Приклад об'єкта з помірною ціновою пропозицією — село Григорівка із 40 господарськими садибами різного спрямування аграрної діяльності. Туристи мають змогу пройти весь маршрут, або відвідати обрані об'єкти.

Приклад проекту «Соляний шлях» демонструє, як сільський зелений туризм допомагає впровадити політику сталого розвитку на селі.

 

Костянтин Макульський

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"