ЗЕРНОВІ ВОРОТА НА ДНІПРІ, АБО ЯК СЬОГОДНІ ПРАЦЮЄ НІБУЛОНІВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ ФІЛІЇ «ГОЛОПРИСТАНСЬКА»

Хочете отримати купу позитивних емоцій і неперевершених вражень від поєднання величі природи і людського інженерного генію, подивитися на світ з височини пташиного польоту і відчути себе частинкою цього прекрасного світу? Тоді вам обов'язково слід побувати на оглядових майданчиках нібулонівських річкових перевантажувальних терміналів «Хортиця» та «Голопристанська». Побачене неодмінно змусить вас затамувати подих і відчути гордість за нашу країну — таку прекрасну і незалежну, і за наших нескорених співвітчизників, які вміло поєднали весь потужний природний потенціал з потребами людства у пересуванні і харчуванні. Переконана, ці враження залишаться з вами на все життя.

Філія «Голопристанська» стала 10-м за ліком річковим перевантажувальним терміналом компанії «НІБУЛОН», яку було урочисто відкрито в м. Гола Пристань на Херсонщині лише 14 липня 2017 року. Це справжнє інженерно-архітектурне диво зведене на околиці міста на лівому березі річки Конки — притоки Дніпра поблизу гирла. Вона стала найнижчою точкою в логістичному ланцюжку річкових терміналів по Дніпру на шляху вітчизняного збіжжя до експортного терміналу компанії в Миколаєві. Як відомо, завантаження несамохідних суден збіжжям починається на верхніх за течією Дніпра річкових терміналах компанії, а в пониззі річки їх дозавантажують до проектно-нормативних 4,1 тис. тонн кожне. Від філії «Голопристанська» лише 14 годин ходу знадобиться каравану з буксиру і двох повністю завантажених барж, щоби дістатися до Чорного моря.

А ще, саме з цієї філій минулоріч були відправлені у перший «смугастий рейс» смачні херсонські кавуни. Ця подорож 300 тонн соковитих ягід несамохідним судном з буксиром вверх по Дніпру до філії «Переяславська» буквально підірвала інформаційний простір України. Одним з ініціаторів перевезення продукції херсонських сільгоспвиробників водою став голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв. За його словами, створена компанією «НІБУЛОН» логістична інфраструктура та можливість завдяки їй транспортувати херсонський баштан, фрукти та овочі на північ України, а навіть і до Білорусі, стала новим подихом для розвитку логістики на Дніпрі.

2018 року партія херсонського баштану становила вже 400 тонн. І так само, як і 2017-го, у завантаженні барж брали участь губернатор Херсонщини Андрій Гордєєв, генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН» Олексій Вадатурський та херсонський фермер і пропагандист власної продукції і продукції своїх колег Олександр Синенко. Дьогтю цим двом подіям додає те, що за рік нічого в бік покращення річкових перевезень в країні так і не сталося. Хоча всі розсудливі люди, завдяки прикладу компанії «НІБУЛОН» та її практичним діям з розбудови суден та інфраструктурних об'єктів, уже усвідомили, що річкові перевезення — це суцільне благо для держави і перспективний напрямок її розвитку, Мінінфраструктури на чолі з міністром В.Омеляном продовжують активно пхати палки в колеса вітчизняному суднобудуванню і судноплавству. І це навіть попри підтримку Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана і першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Максима Мартинюка, які протягом останніх років постійно допомагали в реалізації перевезень українськими річками і відновленні судноплавства. Без їхньої підтримки ці рейси би не відбулися.

Від моменту введення в експлуатацію філія на 8 листопада вже прийняла близько 320 тис. тонн зерна і відвантажила на річковий транспорт 260 тис. тонн.

Поточного року на філії почали працювати з новою культурою — рисом. На «Голопристанській» виконуються операції з очистки зерна, сушіння, зберігання і відвантаження на автотранспорт. У вересні 2018 року губернатор Херсонщини Андрій Гордєєв звернувся до керівництва компанії з проханням допомогти рисівникам області просушити, очистити і зберегти рис, щоб українці могли споживати вітчизняну крупу. Ця злакова крупна культура, наголосив він, значно смачніша за іноземну, так само, як і херсонські кавуни, бо вона вирощується на полях і у воді зі специфічним приємним присмаком, за рахунок чого харчові властивості і смакові якості рису значно підвищуються.

Відтак на «Голопристанській» належним чином було підготовлено сушарки та ємності активного вентилювання для зберігання рису, адже дуже важливим є унеможливлення змішування рису з іншими культурами. Якщо зерно, борони Боже, з якихось причин виявиться змішаним, після переробки його неможливо буде продати. Відтак лабораторія отримала спеціальну додаткову акредитацію і фахівці філії пройшли відповідне навчання. Замовником виступив поки один сільгоспвиробник. Наразі з зазначених у договорі 7 тис. тонн філією прийнято та опрацьовано 5 тис. тонн рису. У власника працює своя лінія переробки, відтак він має можливість забирати щодня по декілька машин із рисом.

Керує філією «Голопристанська» Микола Мягченко від моменту планування території під будівництво. Попри свою молодість, хисту і досвіду йому не займати — про роботу і відповідальну посаду в «НІБУЛОНі» він мріяв іще студентом факультету технологій зберігання і переробки зерна Одеської національної академії харчових технологій. Побачивши сюжет про компанію по телебаченню, він почав постійно слідкувати за її розвитком. А коли побачив заступника генерального директора по кадрах Ларису Бурик на ярмарку вакансій, яку щороку проводить виш, і де завжди «НІБУЛОН» бере участь, в числі кількох кращих студентів-друзів заповнив анкету претендента на роботу. «Нас просто зачарував відеоролік про нібулонівський флот. На той час флоту як такого в Україні не було, а ми ж в Одесі, де більшість хлопців мріють бути моряками, — зізнається Микола Іванович. — До того ж ця аграрна компанія будує сучасні елеваторні комплекси, а ми ж переважно стикалися з залізобетонними зерносховищами радянського типу.

Нас в Академії було таких п'ятеро хлопців, 2010 року випуску, які хотіли добре вчитися і цілеспрямовано йти працювати. Троє з нас нині очолюють нібулонівські філії: я — «Голопристанську» на Херсонщині, Роман Чумаченко — «Вознесенську» на Миколаївщині та Сергій Заторський — «Мар'янівську» на Полтавщині».

По закінченні вишу Микола Мягченко пробував свої сили на філії «Кам'янка-Дніпровська» змінним майстром, потім на завершенні будівництва філії «Нова Одеса» і з кінця 2011-го — впродовж п'яти років набував досвіду старшим майстром від початку будівництва філії «Денихівська», брав участь у зведенні інших філій. На будівництві ж філії «Голопристанська» від 1 грудня 2016-го Микола Мягченко працював вже як директор. 

Разом із своїм другом із «Денихівки» на нову філію на Херсонщині головним інженером перейшов працювати Іван Шутак, також випускник Одеської академії харчових технологій.

Головний бухгалтер Ольга Кудрявченко також молода людина з чималим бухгалтерським досвідом роботи, яка працює на філії з перших днів. Щоправда, головбухом її було призначено саме тут. Вони з чоловіком, спеціалістом торгового відділу ЦАУ Василем Кудрявченком, родом із Голої Пристані. Однак доля на ціле десятиліття закинула їх на Дніпропетровщину, і по поверненні додому вони почали шукати роботу. За пропозицією чоловіка, Ольга на вдачу подала анкету в компанію, і коли як претендент потрапила на співбесіду, зізнається вона, навіть не уявляла нібулонівських масштабів. «І хоча претендентів на цю посаду було дуже багато, мені чомусь вірилося, що оберуть саме мене. Пам'ятаю те захоплення, з яким я буквально на крилах летіла в Миколаїв на співбесіду. Наразі це вже другий рік, як я тут, і мене ця робота надихає. Це велика відповідальність. Я задоволена тим, що у мене, як і кожного нашого працівника, є розвиток. Ми не зациклюємося на своїй роботі, а повсякчас дізнаємося про щось нове, освоюємо нові програми, підвищуємо кваліфікацію, ростемо. Виявляється, і бухгалтерія може бути цікавою і багатогранною. Я дуже щаслива, що працюю в «НІБУЛОНі», — розповідає Ольга Олексіївна.

Завлабораторією Галина Гавриш на філії працює з дня відкриття: спочатку технік-лаборант, потім інженер, заступник завідувача лабораторії, і коли завідувач пішла в декретну відпустку, пані Олена очолила лабораторію. Влаштувалася на роботу в компанію, заповнивши анкету на сайті. Навчання проводилося в лабораторіях на працюючих філіях, де теоретичні навички відразу закріплюються на практиці. На роботу ж приймаються лише ті претенденти, які успішно складають іспити згідно до затверджених ГОСТів. Зараз Олена Гавриш завершує навчання з отримання другої вищої освіти.

«Робота подобається, — наголошує вона. — Важкувато стає в розпал сезону прийомки — червень, липень і серпень, однак тим цікавіше працювати з зерном.

Ми перші з філій компанії почали працювати з рисом. Для цього пройшли додаткову атестацію лабораторії на цю культуру у Вінницькому центрі «Облагростандарт», закупили додаткове лабораторне обладнання для рису.

Зараз приймаємо ріпак без ГМО, пшениці кількох класів, кукурудзу і ячмінь. По якості наш регіон переважно отримує непродовольче зерно, однак ми достатньо прийняли зерна 2-3 класу.

Наш термінал виокремлюється тим, що ми можемо як відвантажувати баржі, так і приймати зерно з них. Тому в нас робота постійно кипить.

Лабораторія, як і всі в компанії, оснащена найсучаснішим обладнанням: експрес-аналізатори та автоматичні пробовідбірники дозволяють дуже оперативно відбирати, проводити аналіз зерна і відпускати машини.

«Щойно філія почала будуватися, я почав тут працювати, — зазначає Василь Кудрявченко, економіст з документообігу торговельно-закупівельної діяльності. — Моя робота полягає в пошуку та укладанні договорів на закупівлю зернових та олійних культур із постачальниками, з агровиробниками. Натепер ми уклали близько 130 договорів, і це суттєво більше проти того, як рік тому ми почали працювати. Цьогоріч значно збільшився потік: основні постачальники у нас — аграрії Голопристанського та Олешківського районів, до яких додалися Скадовський, Каланчацький і Чаплинський райони. Тому що в нас все відкрито, прозоро і чітко: здав зерно — отримав гроші на рахунок. Тому з запланованих показників ми вже дві третини обсягу збіжжя закупили, і до кінця маркетингового року план виконаємо».

За його словами, аграрії довіряють компанії і цінують співпрацю з «НІБУЛОНом», хоча в області працює чимало закупівельників зерна. Тому тут стежать за розвитком компанії і бачать своє майбутнє в ній.

Ніде правди діти, але від краєвидів довкола всіх нібулонівських річкових терміналів перехоплює подих. І якщо до минулого року подивитись згори на всю цю красу могли лише технічні працівники, то на філіях «Хортиця» і «Голопристанська» зведені спеціальні безпечні оглядові майданчики за склом, з яких відкриваються долини річок і безкраї поля, а внизу, фактично під ногами — кипить робота високотехнологічного перевантажувального терміналу, який продовжує працювати як годинник. Швидко і зручно дістатися наверх дозволяє чималий ліфт на 30 чоловік. При цьому ані ліфт, ані оглядовий майданчик для виробничих цілей не використовуються. Вони є естетичною родзинкою терміналу і були збудовані для проведення екскурсій для різних груп людей. Захоплення відвідини терміналу викликають у школярів і студентів, зокрема під час шкільних канікул. Особливо надихає «НІБУЛОН» молодь, що народилася поблизу річок в Миколаївській, Херсонській, Одеській областях, і мріє пов'язати свою долю з річкою і морем. Тож тут завжди багато екскурсій. Трапляється аж до 16 на місяць.

На філіях і оглядових майданчиках завжди відкриті двері для гостей і майбутніх працівників, адже «НІБУЛОН» планує розвиватися, зводити нові перевантажувальні термінали і флот, збільшувати потужності по перевалці зерна, покращуючи логістику, переводячи перевезення вантажів з долу на воду.