ШКОЛА ЯК ЦЕНТР РОЗВИТКУ ГРОМАДИ

Цьогорічне перше вересня видалося напрочуд теплим і лагідним та зібрало на шкільних подвір'ях силу-силенну людей. Бо припало на суботній вихідний, який сам Бог велів проводити в колі рідних і близьких, радіючи початку нового етапу в житті родини. Адже з початком нового навчального року до школи йдуть не лише діти, а й їхні мами і тата, дідусі і бабусі, брати і сестри, друзі тощо.

Цьогоріч нам пощастило зустрічати День знань і новий навчальний рік у звичайній і водночас особливій Пирятинській загальноосвітній школі №6 на Полтавщині. Цей досвідчений навчальний заклад зазнав різних часів, однак ніколи його педагогічний колектив не втрачав божої іскри любові і поваги до дітей.

Цього ранку вулиці райцентру майже завмерли від тиші, натомість шкільні подвір'я та прилеглі території гуділи від люду, наче вулики. На околиці міста свою величезну родину радо зустрічав опорний заклад Пирятинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6. Виглядав він піднесено причепуреним до нового навчального року, і з ошатного подвір'я добре проглядалися світлі облаштовані класні кімнати крізь великі металопластикові вікна.

Довкілля стрімко наповнювалося щасливими людьми: сяйливі посмішки і святковий гомін, весела музика, радісні обійми, фотозйомка і селфі. Про дрес-код не домовлялися, проте святкове вбрання людей було підкреслено патріотичним — вишиванки, жовто-сині стрічки і віночки, повітряні кульки в національних кольорах. А ще в око впадала численна кількість дитячих візочків перед парадним входом, бо хіба ж батьки школярів могли залишити немовлят удома цього дня?!

Щоби 1 Вересня стало справжнім святом, тут вирішили провести лише урочисту лінійку для учнів та їхніх родин. А потім — день відкритих дверей, щоби всі після літнього відпочинку могли просто призвичаїтися до цього магічного внутрішнього середовища на ім'я Школа.

Звісно, найважливішим цей день стає для першачків, бо для них це — Свято Першого дзвоника. Тому на просторій шкільній галявині в оточенні літніх дерев шкільна спільнота оплесками зустрічала першокласників. Коли зазвучав Державний гімн України, дітлахи звичним рухом поклали долоньки на серце і більшість заспівала слова цієї головної для кожного українця величної пісні. Потім були цікаві музичні і танцювальні виступи учнів школи, а також стислі і водночас напрочуд теплі слова директора школи Миколи Василенка та міського голови Олексія Рябоконя. І на завершення лінійки традиційно у виконанні майбутнього випускника і першокласниці пролунав перший дзвоник. Оповитий жовто-синьою стрічкою, цей шкільний дзвоник-раритет уже в 63-тє сповістив школярів Пирятинської ЗОШ №6 про початок нового навчального року.

Відтак 1 вересня за новими знаннями і досягненнями рушили 502 щасливчиків опорного закладу Пирятинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 (із них 15 учнів філії с.Олександрівка).

«Наша школа має гідну історію, — розповідає директор ЗОШ Микола Василенко, — щоправда, їй довелося пережити і часи занепаду. Коли я прийшов сюди директором (у першу каденцію), у нас була проблема набрати два класи. Сьогодні ми набрали три перших класи — 60 учнів — з легкістю. Вони навчатимуться в умовах створення Нової української школи (НУШ), тобто школи, в якій приємно навчатись, і яка даватиме учням не тільки знання, а й уміння застосовувати їх у житті».

Слід зазначити, і це відчувалося по всьому, що серед дітлахів, їхніх батьків і педагогів директор користується справжньою повагою і любов'ю. І не дивно, адже Микола Васильович належить до категорії молодих господарників-ентузіастів із неабиякими організаторськими здібностями, підкріпленими вищою економічною освітою та педагогічним і управлінським досвідом.

«Цікаво спостерігати, як наш навчальний заклад змінюється, — радіє директор. — Завдяки спільній роботі ми дійшли до того, що за три останні роки зі школи, яка показувала гірші результати в районі, торік ми посіли перше місце за результатами складання ЗНО. Усе це стало можливим завдяки системній роботі вчителів, дітей і батьків. І рівень вступу до вишів серед наших випускників також радує».

Та одного ентузіазму для успіху замало, бо потрібне належне фінансування, а школа — це муніципальний заклад. Тому ми поцікавилися у міського голови Пирятина Олексія Рябоконя, наскільки важко громаді утримувати і підтримувати навчальні заклади. Тим більше, судячи з офіційних даних на сайті міськради, що саме на навчальні заклади припадає левова частка витрат місцевої громади.

«Якщо говорити політично і ідеологічно, — зазначає Олексій Петрович, — належно утримувати школи є обов'язком кожної громади. Ті громади, які в силу фінансових або організаційних питань не підтримували школи, не цікавилися їхнім життям, — втратили перспективи розвитку. Районне управління освіти, яке опікувалося школами, не є виразником інтересів громади. Тому втрачався цей головний виховний простір, де формується дитина як представник інтересів громади. Формування дитячої особистості було кинуте напризволяще, не було того командного духу, тієї єдності, яка притаманна сильній громаді, яка спонукає її до розвитку.

Ставши об'єднаною громадою в статусі міста районного значення, ми отримали таку можливість.

Для тих, хто звик пливти за течією, така самостійність є зайвим тягарем. А для тих, хто хоче працювати, прагне розвиватися — це шанс. У нас є багато бажаючих працювати і в бізнесі, і в муніципальних закладах, і ми їх підтримуємо, створюємо сприятливі умови».

За рахунок державних субвенцій, зазначає міський голова, витрати на підтримку освіти покриваються на 40-45%, решта фінансується з місцевого бюджету. Бо школа, виховання дітей — це дороговартісна річ, і в Пирятині це усвідомлюють.

Щоби зробити життя школи більш насиченим, керівництво закладу активно працює за різними програмами державної підтримки, бере участь в конкурсах, соціальних проектах та програмах, і активно залучає до їхнього створення дітей. Ці створювані спільно учнями і вчителями, а часто і батьками, програми справді виходять вдалими, в конкурсах школа часто посідає місце в 10 кращих в країні. І головне, ці розробки втілюються в життя не лише в рідній школі, а й в інших, і дають поштовх для нових ідей. А ще — утверджують дітей у думці, що їхні ідеї життєдайні, реальні, що вони потрібні новій демократичній Україні.

За словами директора, школа бере участь в освітній програмі початкової школи «Інтелект України», яка є однією з освітніх програм Нової української школи. За цією програмою творчо оснащують навчальні аудиторії всім необхідним, створюються гідні умови для навчання і самореалізації. Цьогоріч новенькими постали кабінети перших класів «Перший клас-Інтелект»: новісінькі шафи та обладнання (в тому числі мультимедійні дошки майже в кожному кабінеті) — профінансовано за рахунок державних субвенцій, шкільні одномісні парти постали коштом місцевого бюджету. Головне, що місцеві меблеві підприємства освоїли виробництво сучасних, напрочуд привабливих і естетичних шкільних меблів — тож громада від цього має неабияку користь: і дітлахи забезпечені всім необхідним, і виробники завантажені спецзамовленням, і місцевий бюджет наповнюється та витрачається раціонально, зазначає міський голова Пирятина Олексій Рябоконь.

Будівля школи зі спортивним залом була введена в експлуатацію ще 1956 року. Поточного навчального року капітально відремонтованими і сучасно оснащеними дітлахів зустрічають уже 14 шкільних аудиторій.

Наприклад, сучасний лінгафонний кабінет англійської мови, якому може легко позаздрити навіть столичний виш. Над його оздобленням будівельники попрацювали творчо — так виникла натяжна кольорова стеля і замість традиційного зображення Біг-Бена — об'ємна карта світу в усю стіну, адже ця мова вивчається по всіх усюдах.

Кабінети хімії та фізики також відповідають усім вимогам навчальної програми і мають все необхідне приладдя для проведення дослідів, експериментальних, практичних та лабораторних робіт. Причому не лише вчителем, а кожним учнем

Кабінет інформатики тепер також не відрізняється від передових столичних, а не так давно двійко стареньких шкільних комп'ютерів навіть включатися не хотіли.

Фішкою школи, на наш погляд, можна назвати чималі холи-коридори в крилах будівлі, більшість із яких обладнані як тематичні вільні простори. 

Історія створення таких зон кілька років тому почалася з зустрічі представників Пирятинської громади з громадськими активістами у Львові, де жваво обговорювалась тема, що ж має виступати центром розвитку громади: бібліотека чи школа.

«Бібліотеку відвідують не всі, — пояснює Микола Василенко, — а от до школи постійно ходять дітлахи, їхні батьки, дідусі і бабусі. Тому ми для себе визначили, що центром розвитку нашої громади має бути саме школа.

І нам захотілося створити такий простір у школі, де людина могла би себе вільно почувати. Тому коридор в лівому крилі на третьому поверсі ми обладнали на кшталт funny books, тобто сучасної бібліотеки. Прибрали все зайве, встановили комп'ютери з Інтернетом, поклали ковролін та поставили м'які безкаркасні пуфи, і вийшла затишна зона відпочинку і спілкування. Тут у будь-який час будь-хто з учнів або вчителів може користуватися інформаційним простором, шукати необхідну для уроку інформацію або просто відпочивати. За рік роботи не зламався жоден комп'ютер і всі мишки на місці».

Також цьогоріч скрізь на території школи запрацював вільний вайфай. «Поки були обмеження і заборони, діти потайки користувалися мобільним Інтернетом навіть на уроках, — зауважує директор. — Коли заборони зникли, інтерес до всесвітньої мережі під час навчального процесу послабшав. І це радує. Щоправда, ми щоранку змінюємо пароль: щоби його отримати, слід відповісти на запитання, наприклад, щодо визначної історичної дати або постаті, розв'язати нескладне математичне завдання тощо — це розвиває інтелект дитини, і навіть якщо ти у когось перепитаєш пароль, то все одно знатимеш правильну відповідь на це запитання».

На першому поверсі аналогічно інтернет-бібліотеці облаштована ігрова зона-кімната: дітлахи ж мають виплескувати свою енергію на перервах або після уроків.

У цієї кімнати своя історія. Насамперед слід зазначити, що над центральним входом до школи привертає увагу плакат «Здоров'я — твоє багатство!» Адже в навчальному закладі з 1999 року в основу навчально-виховного процесу покладено збереження здоров'я і розвитку дитини як гармонійної особистості. Тут впроваджено комплексно-цільову програму, спрямовану на формування позитивного ставлення до здоров'я людини — фізичного, психічного і духовного. Впровадження цієї програми починається зі школи І ступеня, де діє творча лабораторія «Здоров'ятко», яка працює над  удосконаленням методики «навчання в русі», яка допомагає зняти втому, стимулює розвиток пам'яті, уваги та зв'язного мовлення.

Також в школі працює творча група «Здоров'я», яка розробляє і впроваджує спеціальні фізкультурні хвилинки, психолого-емоційні музичні паузи для дітей різного віку.

Для позитивної мотивації молоді щодо здорового способу життя введено курс «Естетика здоров'я», який є максимально адаптованим до реалій сьогодення і охоплює знання з валеології, психології, філософії.

Школа максимально пристосована і обладнана для навчання дітей з інвалідністю всіх вікових категорій — пандуси, широкі коридори і двері, відсутність порогів, оснащені вбиральні і спеціальні місця в класних кімнатах. Тобто поруч з іншими дітлахами в рівних умовах навчаються діти з вадами руху внаслідок отриманих або вроджених травм. Діткам з інвалідністю це дає змогу почуватися гідними членами громади і суспільства, і разом із тим формує в решти дітлахів необхідність поважного ставлення до особливих людей.

Ігрова кімната на першому поверсі стала результатом участі школи в проекті неформальної освіти «Відкривай Україну!» під гаслом: «Стань супергероєм — зміни своє місто!». «Наш проект посів 6 місце в країні, — розповідає директор. — Ідея участі в конкурсі виникла спонтанно, я на той час був міським координатором проекту і співкоординатором обласним (з посади директора школи на нетривалий час «відлучився» до роботи в міськраді). Я приїхав до своєї школи і запропонував узяти участь у проекті, щоправда фінансово ми були дуже обмеженими. Та все одно ми почали міркувати, що ж ми хочемо змінити. Дитячі ідеї вирували одна довкола іншої: спочатку хотіли просто пофарбувати коридор у веселі кольори, та потім так загралися в ці зміни, що дійшли до того коридору, яким він є сьогодні. Серце радіє, коли бачиш, як дітлахи там бавляться і отримують позитивні емоції!»

На завершення нашої зустрічі Олексій Рябоконь зазначив: «Ми вкладаємо кошти в ремонт, в обладнання та облаштування простору, щоби дати можливість усім реалізувати себе і свої мрії, щоби створити належні гідні умови для дитини і вчителя. Якщо колись, за мого дитинства, для нас бігати по пилюці і репаним дорогам було, як кажуть, межею мрій, то тепер у школах міста ми обладнали для дітей ігрові майданчики зі штучним покриттям, щоби вони могли пограти у футбол або покидати баскетбольного м'яча, відновили роботу басейна, і дітлахи всіх шкіл торік по місяцю кожна проводили там уроки фізкультури».

Не без гордості міський голова розповів, що в Пирятині діє потужна спортивна школа з пріоритетних видів спорту, зокрема баскетболу, легкої атлетики, боротьби сумо, футболу серед молоді та дорослого населення. Так, на базі Пирятинської ДЮСШ функціонує Федерація легкої атлетики Полтавської області. Лише торік більше 100 спортсменів стали переможцями та призерами обласних, всеукраїнських та європейських змагань. Призерами юніорського Чемпіонату Європи з боротьби сумо стали 5 осіб. Чемпіонка України зі стрибків у висоту Олександра Полтавець увійшла до складу збірної команди України серед юніорів.

Фото автора