ЗАКОНОДАВЕЦЬ ХЛІБНОГО ПОЛЯ

Професія агронома так само давня, як і хліборобська цивілізація. Уже кілька тисячоліть тому жителі Стародавнього Єгипту, Китаю, Греції, Риму та Індії знали, як потрібно правильно обробляти і покращувати землю та вирощувати різні сільськогосподарські рослини. Греки навіть запровадили спеціальну назву для цієї професії — «агроном», котра походить від слів «агрос» та «номос», що в перекладі означає «поле» і «закон». Величезний масив знань з агрономії накопичили і хліборобські культури давніх слов'ян.

Своїм баченням щодо реалій сучасного агронома та агрономічної служби поділився під час конференції «Органічне рослинництво: найкращі практики за 10 років», яка проходила наприкінці червня в Полтаві і була присвячена 10-річчю інтенсифікації органічного виробництва в нашій країні, директор ПП «Агроекологія» Гліб Лук'яненко.

Універсальний солдат

Ми живемо у напрочуд динамічному світі — змінюється не лише аграрний бізнес, але й самі підходи до землеробства, не стоять на місці і технології. За таких умов агроном уже відповідає не лише за вирощування сільгоспкультур, до його обов'язків входить і менеджмент, і механізація, і логістика. На перший погляд, це зовсім різні компетенції, проте без системи їхньої взаємодії сучасне аграрне виробництво неможливе.

Кожне агропідприємство, як і будь-який живий організм, у певний час своєї історії перебуває на певному етапі розвитку: становлення-зростання-зрілості і аж до припинення діяльності. Відтак і компетенція агрономічної служби (в залежності від етапу розвитку підприємства) не закінчується на власне агрономії, а включає в себе управлінські навички, технічну компетентність, економічну грамотність та аналітичні здібності, комунікаційний талант та суворий облік і контроль.

Коли агропідприємство перебуває у стадії становлення, його агроном має бути по суті справжнім суперменом, котрий може й уміє все. Зі зростанням підприємства і його розвитком настає період, коли власних компетенцій агронома вже не вистачає, і їх потрібно залучати додатково. Тут є два шляхи: або розвиток і освіта власного персоналу, створення команди, до якої перейде частина компетенцій, або аутсорсинг, тобто залучення для виконання тих чи інших операцій зовнішніх підрядних організацій. Саме на етапі розвитку, коли не вистачає ресурсів самотужки охопити все, аутсорсинг дає змогу за відносно невеликі гроші отримати якісні послуги.

Коли аграрне підприємство вже виросло із «коротких штанців», ідеальним агрономом може бути лише той, хто не намагається все вирішувати і робити самотужки, а може делегувати частину своєї роботи операційному персоналу (котрий на цей час вже здобув необхідну компетенцію). Приміром, усі органічні господарства під час механічної боротьби з бур'янами використовують штригельні борони, котрі потрібно правильно налаштувати в залежності від особливостей ґрунту чи культури. Звісно, агроном, котрий не навчив завчасно цьому мистецтву своїх підлеглих, змушений буде значну частину часу витрачати на налаштування техніки. Проте якщо навчити цьому механізатора, то агроном звільнить свій час для інших завдань, а механізатор зможе заробити більше грошей як за рахунок зростання компетенції, так і через зменшення втрат часу.

Агроном стабільного підприємства обов'язково є командним гравцем, бо обсяги завдань вже не дозволять йому самотужки встигати скрізь. Аби підвищити свою мобільність, сучасний агроном просто приречений використовувати передові IT-розробки, котрі економлять час. Так само важливо (а в органічному землеробстві — особливо) підтримувати зовнішні комунікації з колегами та слідкувати за кращими світовими практиками. Адже органічне землеробство і нині — постійний пошук та накопичення нових знань, а органічні виробники, як ніхто інший, радо діляться як своїми успіхами, так і провалами. А вчитися на чужих помилках значно краще, ніж з року в рік «танцювати на власних граблях».

Для виконання величезного обсягу завдань, котрі часто постають перед агрономом вперше у житті, він має володіти ініціативністю та винахідливістю. Бо хоч ПП «Агроекологія» і користується найпередовішою технікою провідних світових виробників, його фахівці завжди знаходять спосіб вдосконалити здавалось би бездоганне знаряддя чи знайти для нього нестандартне застосування. Під час відвідин господарства виробники сільгосптехніки дивуються, коли бачать, у який спосіб їхня техніка використовується. Часто вони і самі не здогадувалися, що їхні дітища здатні виконувати технологічні операції, котрим їх «навчили» винахідливі спеціалісти господарства.

Та головне — ніколи не зупинятися на досягнутому. Сучасний агроном має бути мотивований увесь час вчитися і мати до цього здатність, адже у наш швидкоплинний час набуті знання застарівають за рік два. Звісно, ніхто не сподівається, що вчорашній випускник аграрного вишу за спеціальністю «агрономія» здатен з ходу побудувати агрономічну службу чи налагодити якийсь технологічний процес. Тому, підбираючи персонал, у ПП «Агроекологія» насамперед звертають увагу на здатність до навчання, бо саме ця здатність має бути основною рисою сучасного агронома.

Курс на ефективність

Можна довго розводитися про етапи становлення та розвитку агрономічної служби агропідприємства, проте головне її завдання — бути максимально ефективною. Основна ідея — моделювання технологічних операцій заради пошуку оптимального співвідношення «витрати-виручка» та пошук максимально можливого прибутку. У принципі, такий алгоритм працює в будь-якому господарстві, просто в органічному землеробстві додаються кілька обмежень, пов'язаних зі специфікою виробництва. Відповідно і подальша технологія будується з фокусом на майбутню прибутковість, а не лише на нинішню, тобто треба досліджувати тренди на ринках і орієнтуватися в ціновій кон'юнктурі. Бо концентрація на виробництві якоїсь надприбуткової нині культури завжди закінчується затоваренням ринку й обвалом ціни на неї.

Для оперативного корегування діяльності необхідний постійний моніторинг свого поля, аналіз та швидке реагування на ситуацію, з тим, щоби вчасно визначити економічну доцільність проведення тієї чи іншої технологічної операції. Звідси випливає нова парадигма господарського мислення — модель прийняття управлінських рішень на основі аналізу економічної доцільності. Формування моделі економічної доцільності базується в першу чергу на ринкових трендах — потрібно чітко уявляти, які продукти користуватимуться попитом у найближчій перспективі, і свою технологію вибудовувати для виробництва цих продуктів.

Як стверджує принцип Парето, 20% докладених зусиль забезпечують 80% результату. Звучить переконливо, важливо лише визначити до яких саме 20% процесів варто докладати максимальних зусиль. У ПП «Агроекологія» для себе визначили, що потрібно починати з аналізу кон'юнктури ринку та підтримання балансу родючості ґрунту — адже в органічному землеробстві врожайність неможливо покращити додаванням мінеральних добрив. Далі варто зосередитися на боротьбі (чи як коректно кажуть органіки — контролі) бур'янів, збереженні та накопиченні вологи, максимальній економічній ефективності та складському зберіганні. Зберігання також є дуже важливим аспектом роботи, бо виконавши всі приписи технології і виростивши чудову органічну продукцію, можна легко знівелювати всі зусилля, докладені впродовж року, зіпсувавши продукцію вже на складі.

Ознаки системності

Які ознаки свідчать про те, що агрономічна служба підприємства має системний характер? На думку Гліба Лук'яненка, важливою ознакою системної роботи є вже згадане делегування простих операційних процесів на нижчі рівні виробничої ієрархії. Саме завдяки делегуванню повноважень можна досягти більшої ефективності та зекономити безліч часу.

Оскільки будь-яке сільгосппідприємство працює задля прибутку, ознакою системності роботи агрономічної служби служить також максимальний рівень рентабельності роботи (звісно, з урахуванням наявних обмежень органічного землеробства). Економить час і підвищує ефективність роботи чітке ранжування та опис виробничих процесів. Ну і люди — весь персонал повинен розвиватися — чи вертикально (тобто піднімаючись кар'єрними сходами), чи горизонтально (освоюючи суміжні операції та процеси, підвищуючи власну компетентність, котра прямо впливає на розмір заробітної плати). Крім того, не потрібно «варитися у власному соку», а весь час прагнути опановувати чужий досвід, бо недарма кажуть, що одна голова добре, а дві — краще.

Оскільки ПП «Агроекологія» займається виробництвом виключно органічної продукції, його керівних, виходячи з досвіду господарювання, сформулював ключові особливості агрономічної служби на органічному підприємстві. Так, один агроном не може ефективно обслуговувати більше 2 тис. га — це «золоте правило», неодноразово перевірене практикою. Адже органічне виробництво потребує дуже серйозного оперативного контролю, до того ж на органічному полі зазвичай більший рівень концентрації техніки і робочої сили, ніж за традиційного землеробства, бо органічний бізнес потребує суттєво більше енерговитрат. Та головне у цьому бізнесі — правильне планування, адже від нього залежить 70% успіху. Це і вдала сівозміна, і наявність відповідної технологічної карти.

Ну а оскільки кожен землероб працює у певному симбіозі з погодою і природою, завжди потрібно мати «план Б», тобто сценарії вирішення позаштатних ситуацій. Бо якщо на поле заскочила хвороба чи на вирощувану культуру напали шкідники, а в наявності немає готового плану реагування на таку ситуацію, можна втратити дорогоцінний час, котрий у цьому випадку буде означати грошові втрати.