Статті

ОРГАНІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО ЯК ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ І ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Останнім часом внутрішній ринок все активніше наповнюється власною органічною продукцією за рахунок налагодження переробки. Зокрема, це крупи, соки, сиропи, повидло, мед, м'ясні і молочні вироби. Саме на вирощуванні і переробці органічної продукції вже чотири десятиліття спеціалізується приватне підприємство «Агроекологія» на Полтавщині.

Його засновник, Герой України Семен Антонець започаткував основи унікальної технології органічного землеробства ще в 1970-х роках. Важливе надбання Семена Свиридоновича — зміна агротехнолгій при вирощуванні сільськогосподарських культур, в основі якої безвідвальний обробіток ґрунту, відмова від плугу. На глибоке переконання Семена Свиридоновича, переходу на органічне землеробство має передувати відпрацювання системи обробітку ґрунту, яка сприяє природному відтворенню родючості землі. Ця технологія дозволила спочатку відмовилися від застосування хімічних засобів захисту рослин, а насамкінець — і від використання мінеральних добрив.

Так, методом проб і постійного пошуку, сформувалася унікальна технологія господарювання на землі, котра, забезпечуючи гармонію з природою, дозволяє вести успішне аграрне виробництво. Ще й нині багато господарів не уявляють роботу на землі без застосування широкої лінійки «хімічних помічників», а Семен Антонець понад 40 років тому довів, що лише на основі органіки: гною, різних компостів, пожнивних залишків, зелених добрив (сидератів) можна успішно вирощувати немаленькі врожаї.

Та головною перепоною на шляху органічного землеробства і тоді, і нині є боротьба з бур'янами. Захист посівів успішно проводиться агротехнічними засобами — боронуванням, коткуванням, міжрядним обробітком чи підгортанням. У господарстві не лише розробили технології механічної боротьби з бур'янами, але й винайшли та впровадили спеціальні ґрунтообробні агрегати.

Ще за радянських часів господарство гостинно відкривало свої ворота для бажаючих переймати досвід, не зраджує принципам відкритості воно і нині. Бо насправді органічне господарювання — це не лише відмова від хімізації — це цілий комплекс, якщо хочете — філософія відношення до землі. Та хоч органічне землеробство це певна філософія, проте без відпрацьованої технології вона вас не прогодує. Не кожен здатен на 40 років проб і помилок, проте завдяки Семенові Свиридоновичу зараз є в кого навчитися.

Саме для популяризації органічного землеробства і з метою узагальнення власного досвіду та напрацювань послідовників, наприкінці червня у Полтаві відбувся спеціалізований подвійний захід — конференція «Органічне рослинництво: найкращі практики за 10 років» та День органічного поля на базі ПП «Агроекологія».

За словами головного агронома господарства Сергія Козіна, система землеробства, котру нині використовує і популяризує «Агроекологія», стоїть, так би мовити, на кількох «китах». Насамперед, це природне відтворення родючості ґрунту, котру стимулюють шляхом широкого застосування органічних добрив. Для основного підживлення рослин у господарстві використовують компост. Ще років зо п'ять тому традиційно продовжували вносити звичайний гній (90-120 т/га), проте він не є ідеальним матеріалом для підживлення, адже в ньому міститься надто багато насіння бур'янів — в одному кілограмі 3760 схожих насінин.

Сергій КОЗІН
Сергій КОЗІН

Уявляєте, що буде з вашими посівами, якщо внести його хоча би 60 т/га? Можна забезпечити себе бур'янами на десятиліття наперед. А от після того, як за два місяці гній перетвориться на компост, в його одному кілограмі залишається лише 17 схожих насінин бур'яну — бо під час тривалого впливу високих температур воно гине. І ще — крім того, що у компості органічні речовини суттєво доступніші для засвоєння рослинами, ніж у гної, маса компосту менша від маси гною у 2-2,5 разу, при тій же поживності — так що компост ще й зменшує витрати на логістику.

Так само як компост, основою органічного землеробства є сидерати. Бур'яни та пожнивні рештки в господарстві не знищують за допомогою гербіцидів, а заробляють у ґрунт, отримуючи таким чином додаткову безкоштовну органіку, яка працює на його родючість. Бо біота ґрунту поділена на дві фази: аеробну та анаеробну, і щоби запустити процеси життя в ґрунті, їм потрібно надати доступне і легке харчування — тобто сидерати. Адже соковита рослина, яка зароблена в ґрунт, може підтримати розвиток ґрунтових бактерій.

Незмінними помічниками в органічному землеробстві є гриби-сапрофіти, котрі живляться відмерлими пожнивними рештками, збагачуючи ґрунт азотом та руйнуючи своїми гіфами міжклітинні з'єднання всіх органічних решток, роблячи їх доступними для аеробних бактерій. Сапрофіти розкладають рештки пшениці лише за п'ять місяців, а кукурудзи і соняшнику — за рік.

Обробіток ґрунту

Найголовніше (втім, хіба можна визначити, що в комплексі найголовніше?), це вологозберігаюча технологія обробітку ґрунту, котра стає все більш актуальною через невідворотні зміни клімату на планеті. Досягається це, насамперед, за рахунок мінімального обробітку ґрунту. Проте не слід думати, що мінімальний обробіток — це раз пройтися культиватором. Мінімальний обробіток — це заглиблення знаряддя в ґрунт на глибину не більше 10 см. ПП «Агроекологія» застосовує виключно безполицевий обробіток, який дозволяє зберігати структуру ґрунту, запасати продуктивну вологу, підтримувати температурний режим і створювати сприятливі умови для життєдіяльності ґрунтової біоти.

Основним знаряддям для вологозберігаючої технології обробітку ґрунту є культиватор. У ПП «Агроекологія» самостійно удосконалювали та розробляли власні моделі культиваторів ще з 1970-х. І під час Дня поля всі бажаючі могли власноруч помацати втілені у метал результати пошуків і експериментів. Найголовнішим елементом культиватора є горизонтальна лапа. Бо ґрунт — це живий організм, в якому постійно відбуваються якісь процеси — створюються пори і капіляри, і зберегти природну структуру ґрунту можна лише не порушивши її на велику глибину. Для закриття вологи влітку цілком достатньо заглибитися на 10 см, аби зруйнувати капіляри, якими випаровується вода. Адже з поля, на якому зібрано озиму пшеницю, за добу випаровується 5 тонн води з гектару!

Враховуючи, що це якраз розпал літа, така втрата вологи неприпустима, адже п'ять днів такого випаровування — це мінус 10% урожаю наступної за озимою пшеницею культури. Тому капіляри мають бути зруйнованими якомога швидше. Те ж саме стосується і весняного обробітку. Існує думка, що весняне культивування навпаки — пересушує ґрунт, проте багаторічний досвід ПП «Агроекологія» доводить, що це стосується лише глибокої культивації. Якщо заглиблювати знаряддя на 3-5 см, зрізати лише верхній шар ґрунту та зробити легеньку мульчу, волога залишиться у ґрунті до моменту висіву основної культури.

Іще однією особливістю культиватора, розробленого Семеном Антонцем, є серпоподібна стійка. У всіх інших культиваторах стійка пряма, і під час роботи в полі, де є органічні рештки, вони, зачіпляючись за цю стійку, робитимуть на ґрунті невеликі борозенки, котрі завадять проростанню бур'янів. Відтак бур'яни проростуть не до висіву основної культури, а в середині літа, що зробить боротьбу з ними суттєво важчою. Коли стійка культиватора серпоподібна, пожнивні рештки піднімаються по серпу і спадають на ґрунт, залишаючи його ідеально рівним.

Ну і важливою особливістю культиватора Антонця є повне перекриття лап культиватора між собою, адже без цього вивести, приміром, еспарцет, котрий три роки розвивався на полі, буде дуже важко — так само як і осоти чи пирій. Проте за допомогою культиватора Антонця їх можна вивести, при цьому зберігаючи родючість і структуру ґрунту. Тим більше, що осот, котрий так дошкуляє аграріям, є дуже корисною для ґрунту рослиною, своєрідним насосом, котрий качає поживні речовини з глибин ґрунту, бо його коренева система заглиблена до п'яти метрів.

А знищити бур'яни типу осоту можна лише зрізавши кореневу шийку — саме для цього стануть у пригоді культиватори, котрі працюють на глибині 3-5 см. Якщо зрізати корінь глибше — замість знищити бур'ян, лише провокується відростання нових пагонів, безрезультатним буде і зрізання вище трьох сантиметрів. Те ж саме стосується і еспарцету — варто зробити дві-три неглибокі культивації, аби повністю позбутися багаторічних бур'янів на полі.

Цей же культиватор використовують для передпосівного обробітку ґрунту для створення гарного насіннєвого ложа, куди буде покладена насінина, вкрита пухким ґрунтом. Насінині, як і людині, потрібен стимул для життя — боротися з ґрунтом, розвивати кореневу систему. Насіннєве ложе — є одним із ключових аспектів дружніх і якісних сходів.

Унікальною особливістю вологозберігаючої технології, що її застосовують на полях «Агроекології», є специфічне використання соняшнику. На загал вважається, що ця культура сильно виснажує та висушує ґрунт, проте за правильного використання він навпаки — допомагає вологу в ґрунті зберегти. Після збирання соняшнику, його стебла залишають на полі зимувати.

Колись давно для затримки зимової вологи агрономи використовували так звані кулісні посіви, коли на полі озимої пшениці висівалися ряди кукурудзи, яка за вересень встигала вирости по коліно. Звісно, взимку вона замерзала і пропадала, але собою затримувала сніг на полі для подальшого розвитку озимини. Цю роль на полях «Агроекології» виконують стебла соняшнику, котрі дозволили позаминулої зими накопичити 180 мм вологи (якщо перерахувати сніг на воду), водночас як за все літо випало лише 85 мм опадів. Так само працює на утримання вологи й еспарцет — на полі, де він зимував, накопичилося 120 мм вологи, а на культивованому та дискованому полі — лише 80 мм.

Крім того, соняшник має стрижневу кореневу систему, і після її відмирання залишається луночка, в яку швидко вбирається вода, тому на весняному полі соняшнику всі видолинки стоять сухі, немає калюж і не тече вода зі снігом. Потім висохлі стебла ламаються за допомогою котків і стають поживою для сапрофітів.

Обробіток коткуванням провокує також проростання падалиці, бо як не прикро — ідеального комбайна наразі не існує, і ті чи інші залишки врожаю потрапляють у ґрунт. Боротися з падалицею важко навіть за традиційної технології, тим більше, що післяжнивний обробіток у традиційній технології розподіляє падалицю на три яруси, і вона проростає ціле літо. І весняне культивування поле не врятує — влітку воно знову жовте від соняшнику. Ще раз прокультивували — стоїть жовте вже під осінь.

Якщо поле після збирання залишити у спокої на зиму, частина падалиці замерзне, а частина навесні придавиться котками і проросте. Поле швидко зазеленіє падалицею соняшнику й усіма видами бур'янів, отут і настає час його заробити і висіяти нову культуру — цього року, приміром, в якості експерименту внесли по 40 т/га компосту і висіяли кукурудзу на силос. Побороти проростки соняшнику вдалося за допомогою штрігельних борон — це, так би мовити, головний «гербіцид» в органічному землеробстві. От тільки для успіху механічної боротьби з бур'янами важливий не те що день, а година — згаєш час і втратиш поле.

Сівозміна

Не менш важливою для успішного органічного землеробства є раціональна сівозміна, котра дає можливість регулювати баланс живлення і хвороби рослин, а також шкідників. В «Агроекології» велике значення надають дотриманню сівозмін із використанням зернових і технічних культур, багаторічних трав тощо. Завдяки цьому ґрунт не виснажується, успішно проводиться захист посівів від бур'янів, шкідників та хвороб, підтримується біорізноманіття.

Ось як виглядає модель сівозміни у господарстві: Першою йде озима пшениця, бо який же хлібороб без хліба? Після пшениці висівають соняшник. Втім, у «Агроекології» соняшником не зловживають: він посідає лише 450 га з 7 тис. га, що перебувають в обробітку. Це убезпечує саму культуру від хвороб і дозволяє обходитися без дорогих гібридів, стійких до захворювань.

Після соняшнику сівозміна має два варіанти. Перший — сидерати (гречка + вика). Гречка відіграє провідну роль у накопиченні в ґрунті фосфору та його закріпленні, адже фосфор доволі мобільна сполука, і коріння гречки дозволяє сконцентрувати його у верхньому шарі ґрунту, а також накопичити у листі. Таким чином, після заробки зеленої маси гречки, фосфор зберігається у доступній формі для наступної культури.

Крім того, у гречки як сидерата є ще одна перевага — можна отримати два сидерати за один посів: як відомо, гречка цвіте знизу-догори, тож дочекавшись, поки у гречки замість нижніх квітів створюються плоди, можна заробити її у ґрунт, і через два тижні без посіву мати нові сходи. Вика — це яра бобова культура, котра найшвидше і найкраще створює аеробні бактерії, що кріпляться у неї на коренях у вигляді галів, а це — легкодоступний азот для всіх наступників.

Другий варіант сівозміни після соняшнику — зайнятий пар (вика плюс овес). Таким чином у аграрія буде ціле літо, впродовж якого можна попрацювати над видаленням бур'янів та внесенні компосту, і поле буде найкращим чином підготовлене до висіву озимої пшениці.

Чому знову озима пшениця? Бо сидерати гречка плюс вика і зайнятий пар є для неї найкращими попередниками — пшениця буде першого класу і вище, нею можна буде поліпшувати слабшу пшеницю, доводячи її до хлібопекарської якості.

Після пшениці висівається кукурудза на силос, бо пшениця використає не всі поживні речовини, накопичені сидератами, і їхніх залишків вистачить для отримання чудової зеленої маси.

Наступною культурою після кукурудзи будуть ячмінь плюс еспарцет, причому еспарцет залишається на полі на три роки. Дві ці рослини досить успішно можуть рости у симбіозі — вони не шкодять одна одній — бо еспарцет не боїться затінення, адже в цей час розвиває свою кореневу систему. Структурування ґрунту — одне з головний завдань цієї культури, бо її корінь спершу йде стрижнем на глибину до 30 см, а потім розгалужується. Коли еспарцет з поля виводиться, його відмерла коренева система створює у ґрунті систему каналів, по яких буде поступати повітря і рухатися волога, до того ж за три роки на корінні утворюється понад кілограм азоту.

Ячмінь же взагалі не боїться ніяких конкурентів, бо це сильна і стійка культура, яка вродить за будь-яких умов. Головне у симбіозі ячменю й еспарцету — правильний висів. Сіяти треба по діагоналі та на різні глибини, для того, щоби зробити домінанту на полі — щоб ячмінь виріс першим і не був пригніченим, адже його врожай буде важливим цього року. Після збирання ячменю еспарцет залишається сидератом, його зелена маса заробляється у ґрунт ціле літо, аж до сівби наступної культури, котрою знову буде озима пшениця, що по еспарцету знову дасть перший клас.

Ніша не для всіх

Як бачимо, органічні землероби завжди раді поділитися нюансами технології обробітку ґрунту та вирощування різних культур без застосування хімічних добрив пестицидів, гербіцидів та інших та засобів захисту рослин. Не бракує й інтересу аграріїв до цієї теми: щороку — і не лише на базі ПП «Агроекологія» — відбуваються науково-практичні конференції та Дні поля, котрі збирають 200-300 фермерів, що цікавляться органічним землеробством.

Проте суттєвого приросту органічних виробників наразі не спостерігається. Чому? Адже переваги органічного виробництва очевидні — крім збереження ґрунту, довкілля та здоров'я співробітників, це ще й суттєво вищі ціни на продукцію. Причому зі збутом її на експорт проблем не виникає — дефіцит «органіки» на ринках ЄС та США такий, що українська продукція йде там «на ура». Тривала робота швейцарських урядових організацій та наукових установ для розбудови українського ринку органічної продукції побічним ефектом мала налагодження тісних зв'язків українських виробників органіки зі швейцарськими її споживачами, відтак деякі вітчизняні господарства до 90% вирощеного продають до Швейцарії.

Україна, попри ідеальні природні умови, посідає лише 11 місце серед європейських країн за загальною площею сільгоспугідь, сертифікованих як органічні. Їх майже 290 тис. га та понад 91 тис. га земель знаходяться у перехідному періоді, але при цьому, це менше 1% всіх земель сільгосппризначення в Україні (хоча гною вистачить на 10%). Водночас у деяких країнах, провідних виробниках органічної агропродукції, під органічне виробництво задіяні понад 10% сільгоспземель.

Причин насправді декілька. По-перше, сертифікація землі. Для того, щоби ваше поле отримало сертифікат відповідності і на ньому можна було вирощувати справді органічну продукцію, має пройти принаймні три роки «без хімічного» землеробства. При цьому врожайність основних культур буде суттєво нижчою ніж у сусідів-»хіміків» — допоки земля на набуде достатню кількість власних поживних речовин. Саме тому більшість серйозних гравців, котрі заходять у нішу органічного землеробства, воліють цей період пропустити і натомість шукають вільні перелоги. Звісно, з їх рекультивацією потрібно буде «попотіти», проте не треба втрачати три роки. Крім того, потрібно мати стартовий капітал для закупівлі відповідної техніки та обладнання, бо без них у полі взагалі робити нічого, а путній культиватор, штрігельна борона чи сівалка «стартують» від EUR10 тис.

Утім, і після отримання сертифікату, врожайність буде нижчою, ніж у сусідів, котрі вирощують продукцію за традиційною технологією. Бо земля ваша багато десятиліть фактично знищувалася, і слід витратити десятиліття, щоби повернути її до первісного стану. Проте навіть у такому випадку врожайність «без хімії» буде нижчою, ніж «з хімією». Навіть ПП «Агроекологія» не може тягатися за цим показником із представниками традиційної технології, хоча й отримує озимої пшениці понад 4 т/га. Так що 34 т/га кукурудзи чи 16 т/га пшениці вам точно «не світить». Проте якщо подивитися не на вал виробництва, а на його економічну ефективність, справи вже не здаватимуться такими похмурими. Адже щоб виростити оті рекордні врожаї, землю потрібно «зарядити» такою кількістю «хімії», що її вартість нівелює вартість приросту виробництва.

По-друге, органічні добрива. Це раніше в Україні було 24 млн голів ВРХ. Нині поголів'я скоротилося всемеро, а немає корів — немає гною. Бо сидерати добре, проте справжнього органічного землеробства без органічних добрив тваринного походження не вийде — саме тому у ПП «Агроекологія» вносять гною 90-120 т/га. Чи не тому практично всі органічні господарства мають у своєму складі потужну тваринну компоненту? За приблизними підрахунками, щоби так-сяк збалансувати живлення рослин за допомогою органічних добрив, потрібно мати 1 голову ВРХ на гектар угідь. Нескладний підрахунок показує, що з 40 млн га українських ланів, ВРХ вистачить хіба що на 4 млн га, так що навіть якби всі і захотіли долучитися до органічного виробництва, наразі для цього немає «тваринних» передумов.

Не варто забувати і про боротьбу з забур'яненням, котра може здійснюватися лише механічним способом. Тут як ніколи важливий досвід та уміння агронома — правильно визначити терміни обробітку та відповідне знаряддя. «Промахнувся» з якимось із компонентів — доводиться наймати людей із сапами, проте навряд і вони зарадять справі. Дуже часто початківці-»органіки» через бур'яни втрачають до 40% урожаю, і стомившись боротися, повертаються до лав «хіміків».

Але головна причина, котра не дозволяє стати органічному землеробству мейнстрімом, не лише в Україні, але й в інших країнах — свідомість фермерів. Бо для переходу до органічного виробництва спершу має відбутися світоглядна перебудова мислення, а з цим завше виникають проблеми. Навіть у тих господарствах, де керівник «загорівся» ідеєю і вперто запроваджує нові підходи, виникає несвідомий спротив персоналу та його неготовність до нових методів господарювання. Людський чинник подолати мабуть важче, ніж наростити поголів'я ВРХ.

Може тому Україна, попри ідеальні природні умови, посідає лише 11 місце серед європейських країн за загальною площею сільгоспугідь, сертифікованих як органічні. Їх майже 290 тис. га та понад 91 тис. га земель знаходяться у перехідному періоді, але при цьому, це менше 1% всіх земель сільгосппризначення в Україні (хоча гною вистачить на 10%). Водночас у деяких країнах, провідних виробниках органічної агропродукції, під органічне виробництво задіяні понад 10% сільгоспземель.

Є підстави сподіватися, що зростанню українського органічного виробництва сприятиме ухвалений ВР у другому читанні законопроект № 5448 «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва». Адже реалізація положень нового закону сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної органічної продукції та відкриттю нових зовнішніх ринків для її збуту. Крім того, норми цього закону гарантуватимуть всім споживачам впевненість у продуктах, маркованих як органічні, краще захищатимуть операторів органічного ринку від недобросовісної конкуренції, а також забезпечать прозорі умови ведення бізнесу у сфері виробництва та обігу органічних продуктів.

 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"