ПРО ХЛІБ НА СТОЛІ ТА ОБІЦЯНКИ НА ПАПЕРІ

Всеукраїнська асоціація пекарів та профспілкові організації наголошують на невиконанні з боку Кабінету Міністрів України досягнутих 24 грудня 2008 року домовленостей. Зокрема і нинішньої середи, останній визначений сторонами термін, питання хлібопекарської галузі не розглядались на засіданні Уряду. Відтак, профспілки від 19 березня проводитимуть регіональні збори щодо вступу з Кабінетом Міністрів України в колективний трудовій спір (конфлікт).
Однак по сьогодні Кабінет Міністрів України не виконує тих задокументованих домовленостей. Міністерство економіки принципово не візує проект постанови щодо відміни норм Постанов КМУ №1222, №1548 та №373 (скасування адміністративного регулювання хлібопекарської галузі).
Тим часом обласні адміністрації продовжують на свій розсуд регулювати хлібопекарську галузь, дотувати вартість хліба за рахунок коштів підприємств та заробітної плати працівників галузі.
На додачу, профільний комітет підготував проект постанови Верховної Ради (від 17.02.09 р.) про відхилення проекту закону №3560 через те, що «надання пільгової преференції виключно одній галузі, навіть такій вкрай важливій, як хлібопекарська, може бути наслідком масової появи законопроектів щодо надання таких же пільг іншим галузям, які не менш важливі для життєдіяльності громадян України та економіки в цілому. Зазначена пропозиція може спричинити у банківському секторі, який і так знаходиться у тяжкому стані, ще більші навантаження на комерційні банки».
Давайте спробуємо неупереджено подивитися правді в очі. Протягом багатьох років держава здійснює жорстку регуляторну політику щодо хлібопекарської галузі. За умов світової фінансової кризи, зростання курсу валют, підвищення цін на енергоресурси хлібопекарські підприємства опинилися за межею виживання. Зокрема, протягом кількох років рентабельність хлібопекарських підприємств обмежується обласними адміністраціями згідно до Постанови КМУ №1548 на рівні 2-5%, що фактично становить мінус 0,6%.
При цьому, іншою постановою КМУ №373 заборонено включати деякі витрати, наприклад, курсові різниці, до собівартості виробництва хліба. Через таку політику з 283 зареєстрованих хлібопекарських підприємств 106 хлібозаводів завершили 2008 рік зі збитками 121 млн грн, а 177 підприємств отримали прибуток 91 млн грн.
Таким чином, за 2008 рік загальний показник збитків галузі становить 30 млн грн. Отримані у 2008 році збитки, при збереженні обсягів виробництва, підприємства здатні компенсувати двома шляхами: підвищенням ціни на готову продукцію у 2009 році в середньому на 5% або скороченням витрат, наприклад, фонду заробітної плати на зазначену суми, що спричинить скорочення понад 60 тисяч працівників галузі.
Прикро, але сьогодні під впливом такої державної політики закриваються не міні-пекарні, а промислові підприємства, звільняються працівники.

Мінімальний рівень рентабельності – не менше 15%. Така цифра була обрахована ще за радянських часів, бо саме стільки необхідно хлібопекарським підприємствам для стабільної роботи та відновлення виробничих фондів. Це дає змогу збільшити надходження до державного бюджету, зберегти робочі місця і підвищити зарплату, модернізувати застарілі виробничі потужності, вдатися до енергозберігаючих технологій та мінімізувати залежність підприємств від стрибків цін на енергоносії, розширити асортимент та покращити якість продукції.
Безумовно, доведення рівня рентабельності до 15% призведе до підвищення ціни на готову продукцію на 16%, або 0,22 грн. за одиницю виробу. Однак сьогодні в Україні вже діють ринкові фактори регулювання ціни на хлібобулочну продукцію: високий рівень конкуренції та попит. Наприклад, за відсутності регулювання рентабельності виробництва у Донецькій та Харківській областях, у цих регіонах рівень цін на усі сорти хліба нижче за середні по Україні. Рівень оптово-відпускних цін на хліб у цих регіонах наведено у табл.1.
Отже, відміна адміністративного регулювання рівня рентабельності дозволяє підприємствам встановлювати ціни на свою продукцію в рамках ринкових умов та високої конкуренції. Крім того, це – збільшення надходжень до держбюджету, безперебійне і розширене виробництво хліба, покращення його якості.

Для державної підтримки малозабезпечених верств населення ВАП пропонує впровадити цільові адресні дотації. Такі програми діють у багатьох країнах. Головне їх завдання – вирішувати проблеми незаможних громадян, але при цьому не утискати виробників, дозволяючи їм працювати за ринкових умов. Існує декілька механізмів реалізації подібних програм, один з яких – надання адресної грошової допомоги населенню на певні життєво необхідні продукти та послуги.
Визначення пільгових категорій громадян можуть здійснювати державні органи соціального захисту, а перелік товарів, послуг та кошти компенсацій повинні затверджуватись в рамках Державного бюджету. Зокрема, сьогодні такі грошові дотації на придбання хліба, медикаментів отримують малозабезпечені громадяни в Києві та Одесі. Фінансування цих програм відбувається з місцевих бюджетів. Для реалізації такої державної підтримки на теренах усієї України фінансування програми слід здійснювати виключно з державного бюджету.

Акумулювання ПДВ у розпорядженні хлібопекарських підприємств – це також один із способів полегшення ситуації. На сьогоднішній день підприємства агропромислового комплексу користуються пільговими умовами сплати ПДВ. Проте хлібопекарська галузь таких пільг не має. У 2008 році підприємства пекарі реалізували продукцію на 5,204 млн грн, на які було нараховані 1,041 млн грн ПДВ.
Якби цей понад мільйон гривень залишився у розпорядженні підприємств галузі, він би зменшив залучення банківських кредитів і таким чином знизив собівартість готової продукції (вирахувавши з неї фінансові витрати за користування кредитами, що відповідно дозволить стримати ціну на готову продукцію для споживачів). Тому пекарі вважають за доцільне ввести механізм акумулювання ПДВ для хлібопекарських підприємств через внесення змін до бюджету 2009 року.
Наступний ефективний та дієвий механізм, який може використати держава, – це кредитування хлібопекарських підприємств через відстрочку платежів за закупку зерна та борошна з Аграрного фонду України (АФ) та Державного резерву України.
Сьогодні в Аграрному фонді України «заморожено» понад 1 млн т зерна, яке не використовується для внутрішніх потреб країни з двох причин: це 100% передплата, тоді як комерційні структури дають можливість відстрочки платежів і висока ціна, яка перевищує ринкову (комерційну) на 5-10%.
Не використовуючи ресурси АФ та Держрезерву держава, по-перше, недоотримує кошти, що могли б бути залучені на весняний комплекс. По-друге, ці кошти необхідні для закупівлі зерна нового врожаю, що дозволить сформувати належний рівень ціни для селян на зерно у наступному маркетингового року.
Зокрема, до кінця 2008/2009 МР середньомісячна потреба хлібопекарських підприємств у борошні становить 101,64 тис. тонн на суму 192,4 млн грн (див. табл.2).
Відтак, ВАП пропонує впровадити відтермінування платежів для хлібопекарських підприємств на строк до 3 місяців, та дозволити реалізацію зерна та борошна з Аграрного фонду та Державного резерву за ціною не вище ринкової. Це дозволить зменшити залучення банківських кредитів для закупівлі основної сировини за рахунок власних обігових коштів, що також призведе до здешевлення собівартості виробництва хліба масового виробництва.

Важливе питання – реструктуризація банківських кредитів та рефінансування банків, що надали кредити хлібопекарським підприємствам.
Станом на 1 листопада минулого року підприємства галузі отримали кредитів на суму 400 млн грн, та $150 млн для закупівлі сільськогосподарської продукції, борошна та технологічного обладнання. Подорожчання кредитів в іноземній валюті через зміну курсової різниці може призвести до банкрутства та зупинки багатьох підприємств галузі, значного зменшення виробництва хліба. А це спричинить соціальну напругу.
Щодо фінансових збитків, які зазнали підприємства галузі через стрімке зростання курсу валют, то вони вражаючі. Так, лише підприємства, які входять до Всеукраїнської асоціації пекарів, торік втратили понад 100 млн грн.
Деякі підприємства опинилися на межі зупинки, адже обслуговування кредитів за таким підвищеним курсом вимивають усі обігові кошти. Відтак керівники підприємств опиняються перед вибором: або заплатити банкам, або розрахуватись за сировину, або виплатити заробітну плату. Щоб не зупинити підприємства і не залишити населення без хліба, в останню чергу підприємства виплачують заробітну плату, що призводить до створення заборгованості перед працюючими та соціальної напруги на хлібозаводах.
Відтак, знову повертаємося до законопроекту №3560 «Про першочергові заходи щодо запобігання впливу світової фінансової кризи на хлібопекарську галузь», де прописані механізми реструктуризації кредитів хлібопекарських підприємств та рефінансування банків, що їх надавали. Втім, як уже наголошувалося, закон пройшов лише перше читання та викликав негативне ставлення банкірів.
Усю наведену вище інформацію мав викласти 11 березня 2008 року у сесійній залі Верховної Ради президент ВАП Володимир Слабовський на парламентських слуханнях «Про сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України». Але йому не вистачило часу, це по-перше. А по-друге, – слухати усе одно було нікому, бо саме у цей час Кабінет Міністрів проводив своє чергове засідання. Варто відзначити й те, що вже сьогодні в хлібопекарській галузі спостерігається скорочення виробництва. За даними Держкомстату, з початку року обсяги промислового виробництва хлібобулочних виробів знизилось на 9%, порівняно с лютим минулого року – на 11,3%. І ще один небезпечний факт. Незважаючи на запаси зерна та надії на новий врожай, хліб не буде кому випікати. Адже доведені до банкрутства підприємства перейдуть у власність банків через непогашення кредитів, а звільнені працівники опиняться просто на вулиці. І такі вже приклади є. Аналітики прогнозують значне погіршення ситуації вже у другому півріччі. Тож часу лишилось зовсім мало, щоб прийняти необхідні документи та впровадити їх у дію. Тоді українці матимуть хліб на столі.

* * *
Отже, стисло, пропозиції Всеукраїнської асоціації пекарів спрямовані на покращення роботи галузі наступні:

1.Відмінити адміністративне регулювання хлібопекарської галузі шляхом внесення змін до Постанов КМУ № 1548, №373, № 1222.

2.Впровадити державну підтримку малозабезпечених верств населення шляхом введення цільових адресних дотацій.

3.Впровадити державну підтримку галузі шляхом введення механізму акумулювання ПДВ у розпорядженні підприємств.

4.Впровадити забезпечення хлібопекарських підприємств основною сировиною з відстрочкою платежів з Аграрного фонду України та Державного резерву України.

5.Реструктуризувати банківські кредити, що були залучені хлібопекарськими підприємствами, та забезпечити рефінансування банків, що їх надавали. Прийняти закон № 3560 з внесенням поправок та зауважень щодо запропонованих механізмів.