ЯК ЗУПИНИТИ АВТОБУС НАД ПРІРВОЮ, АБО АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

19 лютого з самого ранку розпочав роботу форум «Антикризове управління в Україні», організатором якого виступила компанія «Adam Smith Conferences». За 10 годин роботи перед учасниками виступило з доповідями два десятки відомих антикризових менеджерів і досвідчених керівників, провідних постачальників фінансових і професійних послуг з різних країн.


Усі промовці по-діловому вкладалися у регламент 20 хвилин, тому доповіді були досить лаконічними і змістовними. Весь форум був розділений на чотири сесії: Стратегічне керівництво: плавання в бурхливих водах; Фінансові виклики і пріоритети для фінансового відділу; Реструктуризація і ключові організаційні проблеми; Правові аспекти кризової ситуації. У кожній сесії виступало по 5 доповідачів.
Отже, спробуємо висвітлити найцікавіші, на нашу думку, доповіді. Модератором першої сесії був президент Американської торгівельної палати в Україні Хорхе Зукоскі. Він порівняв ситуацію в Україні з автобусом, що мчить у прірву на великій швидкості. Але усі пасажири мають надію на те, що хтось таки схопиться за кермо і вирівняє автобус, врятувавши чимало людей. Саме на знаходження шляхів «порятунку автобуса» і направлений цей форум, сказав пан Зукоскі і передав слово вельми відомій в Україні та дуже досвідченій в економіці людині.
Голова правління «Swedbank» Сергій Тигіпко розпочав свою доповідь такими словами: «Без драматизації ситуації необхідно признати, що вона дуже складна… її можна прирівнювати до тієї, яка склалася після розпаду СРСР». В першу чергу необхідно замислитися над стратегією виходу з кризи і отримати нормальний план дій, після чого можна буде корегувати бюджет. Навряд чи буде щось нове, якісь надзвичайні заходи, але вони повинні бути досить дієвими та амбіціозними, щоб переконати наших основних кредиторів – МВФ, Росію, ЄС та інших – у своїй конкурентноздатності. Усі антикризові заходи потрібно провести якомога швидше, адже «виграє той, хто обганяє кризу».
Також пан Тигіпко оприлюднив макроекономічний аналіз ситуації в Україні. Через зниження споживчого попиту та динаміки позик в економіці, зменшення притоку інвестицій та скорочення експорту у 2008 році реальний ВВП зріс лише на 2,1% порівняно з попереднім роком, коли аналогічний показник становив 7,3%. Зрозуміло, що за кризових умов ця тенденція збережеться й у 2009 році. Через негативне сальдо зовнішньо-торгівельного балансу платіжний баланс за останні два роки також суттєво пішов «у мінус», хоча потроху стабілізується. Вже наприкінці I кварталу можна буде підбити підсумки за цим питанням. Відсоток інфляції у 2008 році був одним з найвищих у світі (22,3%). Нестабільність української гривні призвела до рекордної відсоткової ставки на міжбанківському ринку у лютому – 35,9%. Звичайно, не останню чергу тут зіграла девальвація гривні, почалися стрибки на валютних ринках. Усі пам'ятають дні, коли долар коштував більше 10 гривень. Крім того, на кінець 2008 року в Україні зареєстровано безробіття у 3%, це не враховуючи прихованого безробіття і тенденції до його збільшення. Надвелика кількість виданих кредитів разом з відтоком депозитів ставлять перед банками дуже складне завдання – як стабілізувати ситуацію в банківському секторі, в якому існують ризик ліквідності та валютний ризик, які підкріплюються політичною нестабільністю. Непокоять банкірів і дуже великі цифри за кредитами у валюті, як по юридичним вкладникам (51%), так і по фізичним (73%).
Що ж робити? Сергій Тигіпко розповів методику виходу з цієї складної ситуації. Банки призупинили видачу кредитів, хоча все ж таки головна мета – це залучення нових клієнтів, які забезпечують певну стабілізацію питання ліквідності грошей. Питання реструктуризації також на поверхні, але в жодному разі не потрібно піднімати проценти по кредитах, адже це спричинить недовіру і відтік клієнтів. Мінімальну задачу для «Swedbank» голова правління визначає так: «У всіх варіантах по фізичним особам клієнт не повинен платити більше, ніж він платив до цього». Необхідна програма по скороченню витрат, але без скорочення штату працівників. Про підвищення заробітної плати чи спеціальні бонуси мова, звичайно не йде, але зберегти своїх людей – ось актуальне завдання.
За словами старшого керівника проектів київського офісу Roland Berger Strategy Consultants Ольги Андрієнко-Бентц, саме недостатня увага до антикризових заходів з боку компаній та банків призвела до «нової хвилі» кризи. Сьогоднішня економічна криза – не перша в світі. Але специфіка її в тому, що під час інших подібних ситуацій зазвичай знаходилося від одного до кількох регіонів, які могли б субсидувати або кредитувати інших. Зараз сподіватися нема на кого – треба рятувати свій бізнес власними силами, адже криза глобальна і «невідомо, що буде завтра». Цікаво відмітити, що на думку консультантів «Роланд Бергер», після закінчення кризи світові економічні центри можуть взагалі докорінно змінитися або зміститися: світ розпадеться на більш чіткі економічні регіони, можливо лідерство перехопить Китай. Така сама ситуація зі світовою валютою, на кшталт долара та євро.
Що можна зробити? По-перше, усім без виключення необхідно усвідомити, що криза справді є, і що стосується вона кожного. За даними дослідження «Роланд Бергер» в Україні вп'ятеро більше респондентів (менеджерів) ніж у східноєвропейських країнах на кінець 2008 року вважали, що криза вже «досягла дна». Як бачимо сьогодні, вони помилялися. З першого пункту випливає другий: потрібні довгострокові антикризові заходи, адже необхідно зрозуміти, що криза швидко не мине, тобто сили потрібно розраховувати на тривалий період. Ці заходи повинні стосуватися таких питань, як створення прозорої контрольованої структури підприємства – чітко визначене і оперативне керівництво; оптимізація бізнес-процесів – важливо використовувати усі ресурси економії коштів; оптимізація продуктово-регіональної стратегії – орієнтуватися не тільки на один регіон, а не кілька, так само як для великих холдингів – не тільки на експорт; підвищення продажів і робота з ключовими клієнтами – усі підприємці починають економно витрачати кошти і ваша галузь діяльності для них не виключення.
У концепції антикризових заходів повинен бути закладений комплексний підхід, який включає кілька етапів. Усі вони є індивідуальними для кожної компанії, але загальний підхід майже однаковий: короткий аудит – аналіз ситуації, ринків, причин кризи; потім розробка самих заходів – підвищення ліквідності, конструктивна стратегія; створення моделі – вона повинна враховувати поточну ситуацію та враховувати усі можливі сценарії розвитку; впровадження заходів – розподілення відповідальності, моніторинг та звітність про результати роботи.
З п'яти доповідачів другої сесії своєю жвавою посмішкою виділявся фінансовий директор Platinum Bank Тод Еспозіто. Сьогоднішня економічна криза є найбільшою з часів кризи 1930-х рр. В Україні до неї додається не дуже корисна підтримка держави і девальвація гривні. Безробіття виникає як наслідок такої ситуації, а населення починає витягати останні кошти, «розбивати скарбнички». Спустошуються полички супермаркетів, але не через високий рівень зацікавленості товарами покупців, а навпаки – через зменшення купівельної спроможності основного прошарку населення і зниження попиту.
Для всіх людей характерні чотири стадії визнання кризи: заперечення кризи; потім злість на ситуацію, що склалася, адже пересічна людина не винувата; депресія; і, нарешті, визнання кризи, як реального явища. Кожен повинен пройти цей шлях розуміння кризи та об'єднати зусилля акціонерів, менеджерів та усього працюючого персоналу для вирішення спільних проблем. На думку пана Еспозіто, саме працівники компанії – це її найкращі активи. З ними потрібно частіше спілкуватися, бути чесними і відвертими, і в жодному разі не обіцяти того, що не зможеш виконати, адже саме під час кризи у керівника проявляються «справжні кольори». Підсумовуючи виступ американець сказав: «Добрі часи завершилися… поки що..., однак все що не вбиває нас, – робить нас сильніше. Отже часи сала в шоколаді ще повернуться!», – завершив він із посмішкою.
У період кризи усі підприємці зацікавлені виграти тендери від інвестиційних компаній. Що для цього потрібно? Своїм професіональним поглядом, щодо вимог інвесторів поділилася партнер інвестиційної компанії «Horizon Capital» Ірина Стародубова. «В які компанії ми хочемо вкладати гроші? В ті, які розглядають кризу, як можливість розширюватися, нарощувати потужності і в майбутньому захоплювати лідируючі позиції в своїй галузі». Основні вимоги до компанії, що інвестується – це висококласна команда менеджерів, які добре зарекомендували себе та позитивний грошовий потік. На думку пані Ірини, найсерйозніший ризик інвестування в Україні, це помилитися в людях. До речі, за результатами опитування (ISI DealWatch, грудень 2008-січень 2009) по Центральній та Східній Європі, Україна входить до першої п'ятірки країн, в які інвестори планують цього року залучати прямі інвестиції. На жаль, лише трохи більше 2% опитаних хочуть інвестувати цього року в сільське господарство – в той час, як в охорону здоров'я приблизно 16%, а в енергетику 14% респондентів.
Будучи останньою перепоною перед ланчем, партнер та голова групи з питань банківського та фінансового права «Salans» Наталія Селякова закрила другу сесію своєю короткою, проте корисною доповіддю. «Я впевнена, що практика більшості юридичних компаній зараз кардинально змінилася. Якщо раніше основний напрям наших послуг був пов'язаний з юридичним обслуговуванням та фінансуванням бізнесу, то найактуальніше питання сьогодні – це реструктуризація боргів та фінансів компаній»,– почала партнер юридичної фірми. Процес реструктуризації – реорганізація активів та/або заборгованості компанії – допоможе домовитися кредиторам і боржникам про вихід з фінансових ускладнень, пов'язаних із загальною економічною ситуацією. Реструктуризацію ініціюють як боржники, так і кредитори, в тому числі задля уникнення дефолту і збереження вартості своєї компанії. Дуже важливо наперед спрогнозувати ситуацію та вчасно провести саму реструктуризацію. Якщо ж дефолт вже виник, до зазвичай у документах відмічено так званий Grace period, тобто період, в який боржники ще можуть виправити порушення до виникнення у кредиторів права офіційно оголосити дефолт та вимагати дострокового погашення боргу. У разі виникнення дефолту все ж таки існують більш-менш лояльні підходи до вирішення цього питання. Такими підходами можуть бути: обернення стягнення на заставлене майно, позасудова реструктуризація шляхом переговорів, реструктуризація або ліквідація у процесі банкротства і продаж проблемної заборгованості спеціалізованим фондам. Реструктуризація як шляхом переговорів, так і у судовому порядку має ряд позитивних та негативних моментів, але все ж таки, якщо сторони можуть дійти згоди без судового виконавця, це зекономить обом кошти, час і нерви.