Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ЗАРЯСНІЮТЬ ПОЛЯ МОРЕМ СИНІМ
Колись на Поліссі було море. Не чорне, а синє. Синє і безкрає море льону, яке годувало наших...
БАТЬКА СВОГО СИН. УКРАЇНА ВІД МАЛОГО ДО СТАРОГО ВІДЗНАЧИЛА 26-У РІЧНИЦЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Лише за справжніх родинних цінностей, батькової підтримки і сили, маминої ніжності і любові...
ВІДРЕМОНТОВАНА РАДА
Із початком нового навчального року у школах, стартував і новий політичний сезон на печерських...
«НІБУЛОН» ПРОДОВЖУЄ МОДЕРНІЗАЦІЮ СУДНОЗАВОДУ І СПУСКАЄ НА ВОДУ НОВІ СУДНА
Компанія «НІБУЛОН» за підтримки Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) продовжує реалізацію...
ЗІ ШКОЛИ ПОЧИНАЄТЬСЯ МАЙБУТНЄ
Пузиківська ЗОШЧи багато вам траплялося незнайомих шкіл, до яких просто хотілося би зайти, бо вони у якийсь...

Наші партнери:

АЛЬТЕРНАТИВНІ ШЛЯХИ ДО ЕНЕРГЕТИЧНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Повний текст у друкованій версії

Енергетика відіграє провідну роль в економічному розвитку країни та її економіки. Починаючи з 2014-2015 років Україна і так опинилася в стані глибокої економічної кризи, а внаслідок воєнних дій на Сході її економіка і, зокрема, енергетичний сектор постраждали ще більше. І от 2014-го, вперше у своїй історії, країна виявилася залежною від імпорту всіх видів енергоресурсів, оскільки до імпорту природного газу і нафтопродуктів додався імпорт вугілля і навіть періодичний імпорт електричної енергії. Енергоблоки пиловугільних ТЕС, що залишилися без донбаського антрациту, знизили навантаження, а в ряді випадків навіть зупинилися, тому країна була змушена закуповувати вугілля в ПАР, Австралії та Росії.

Відомо, що для теплових станцій транспортувати вугілля на відстань, що перевищує 400 км, економічно невигідно, тому закупівля вугілля в інших країнах пов'язана з великими логістичними витратами. Відтак основне навантаження на піку кризи припало на атомні електростанції, через що відклали всі профілактичні і ремонтні заходи. У зв'язку з тимчасовою окупацією Криму перспективи подальшого зростання власного видобутку природного газу зійшли нанівець, а через бойові дії відбувся відплив фінансових коштів західних інвесторів з енергетичного ринку України.

Тож 2014-го ми залишились без енергоресурсів та коштів для їх придбання, і єдине, що могло зарадити справі — скорочення споживання. Того року Україна використала близько 43 млрд кубометрів природного газу, що на 14% менше, ніж попереднього, але це скоріше було пов'язано не з цілеспрямованою політикою енергозбереження, а зі скороченням виробництва у багатьох промислових секторах економіки.

Утім, перші дзвіночки майбутньої катастрофи лунали значно раніше — от лише дослухатися до них ніхто не хотів. Газові війни 2006-2009 років мусили би спонукати українську владу ретельніше опікуватися питаннями енергонезалежності. Натомість усю увагу було зосереджено на спробах домовитися з росіянами, щоби виторгувати у «Газпрому» максимальну знижку, а в царині розвитку власної енергетики відбувалися написанням красивих планів-стратегій.

Паперові стратеги

Першу Енергетичну стратегію України на період до 2030 року було схвалено ще 2006-го, за прем'єрства Юрія Єханурова. Проте світова фінансова криза 2008-го призвела до таких зміни в економіці країни, котрі зумовили необхідність її доопрацювання вже 2012-го. Однак запропонований тоді варіант знову не враховував реального енергобалансу та інвестиційного клімату в країні, а також того факту, що 2005-2012-го зростання ВВП в Україні супроводжувалося надвисокою енергомісткістю валового продукту.

Крім того, в Енергостратегії зразка 2012 року, котра розроблялась під орудою «донецьких», було допущено кілька серйозних помилок. Зокрема, у документі було закладено, що до 2030 року споживання нафти у нас зросте вдвічі, проте збільшення її видобутку чомусь не було заплановано — вочевидь, левову частку потреби країни у нафті передбачалося задовольнити за рахунок російського імпорту. Забезпечити зростання атомної генерації планувалося завдяки створенню власного циклу виробництва ядерного палива — ідея дуже правильна, проте цього так і не сталося, а згодом бойові дії на Донбасі відклали створення замкнутого циклу у довгу шухляду. Наразі мова йде лише про переорієнтацію постачання з Росії на США.

Розвивати вугільну генерацію передбачалося за рахунок зростання власного видобутку вугілля, але вже 2014-го він зменшився на 20 % і надалі продовжує знижуватися. Остаточна блокада ОРДіЛО та «приватизація» тамошніми «керманичами» українських шахт взагалі ставить хрест на будь-яких подальших перспективах вугільної галузі.

Правда освоєння шельфу Чорного моря та нові розвідані біля Криму запаси газу обіцяли Україні (принаймні на це сподівалися і громадяни) в перспективі зростання газовидобутку на 7-9 млрд кубометрів газу, але 2014-го окупація РФ півострова перекреслила і ці плани.

Події того року остаточно поставили крапку у питанні, чи потрібен Україні російський газ. Віднині (і, сподіваюсь, назавжди) постачання блакитного палива здійснюватиметься на конкурентних засадах з європейських джерел. Та зміна вектору постачання аж ніяк не змінює залежність України від експорту енергоносіїв. Крім очевидної залежності (яку ми розірвали з боку Росії) необхідність купувати величезні обсяги газу заганяє у глибокий мінус сальдо зовнішньої торгівлі, що негативно позначається на курсі гривні.

Не лише газ

Повний текст у друкованій версії

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: