РІК РОБОТИ ЧИННОГО УРЯДУ

Що не кажіть, любимо ми всякого роду ювілеї та річниці, навіть невизначні. От для любителів «відзначити» непомітно підкралася чергова «дата» — у середині квітня виповнився рік, як Володимир Гройсман очолив уряд.

Річниця будь-якого уряду — це завжди привід для підбиття підсумків, крім того, рік — це саме той термін, який дають народні обранці своїм висуванцям (у нас же парламент формує уряд), аби ті справами довели, на що здатні. Бо спершу відсутність швидких успіхів можна пояснити невіглаством «попередників», але якщо за рік ніяких зрушень (чи хоча би тенденції до них) не помічається, то таких керманичів час просити «геть з пляжу». От регламент і передбачає, що раніше ніж за рік заслуховувати звіт уряду (наслідком чого може бути його відставка чи навпаки — ще один річний «імунітет») не можна.

Та, здається, нинішній Прем'єр настільки впевнений у своїй непотоплюваності, що замість традиційного звіту перед депутатами, провів прес-конференцію перед журналістами.

Хоча насправді формальний звіт уряду подано на розгляд депутатів Верховної Ради вчасно, проте у них самих була «запарка» — ніколи голосувати, не те що звіти уряду розглядати. Нині й поготів — обранці роз'їхалися округами і в сесійній залі з'являться лише в травні — з 16 по 26 — буде ще два пленарні тижні. Однак необхідність ухвалити пакет законів, які хоча би частково задовольнять Міжнародний валютний фонд (а це необхідно для продовження співробітництва), з високою ймовірністю відсуне звіт уряду на задній план.

Ну, ми не депутати, то ж отримати відповідь на питання, чи вдалося Прем'єру та його команді за цей час вивести українську економіку з кризи, можемо без зайвих формальностей.

Отже, офіційно найбільш помітними досягненнями першого року роботи уряду Володимира Гройсмана є: відновлення економічного зростання, успіх децентралізації, зміцнення енергетичної незалежності, зменшення корупційної складової в системі держзакупівель, старт реформ у гуманітарних сферах. Низка ініціатив виявилася досить сміливою, більшість із них реалізується вперше, тому корективи вносяться так би мовити, на марші.

Почнемо з досягнень, що стосуються кожного — середній рівень зарплати по країні на кінець грудня 2016-го складав 6475 грн (що на 33% більше, ніж на початку року). Проте зростання на третину не має вводити нас в оману: трикратна девальвація гривні призвела до значного зростання цін у попередніх роках, а 2016 року нас «наздогнав» ще й новий спосіб розрахунку ціни на газ і зростання тарифів на тепло для населення. Так що нині середня українська сім'я витрачає від 30 до 50% своїх доходів на оплату комунальних послуг.

Підточує зростання реальних зарплат і інфляція — згідно з останніми статистичними даними, за результатами 2016 року індекс споживчих цін (рівень інфляції) в Україні склав 112,4%. Це досить високий рівень інфляції, особливо враховуючи величезний «стрибок» цін 2015-го (143,3%).

Якщо говорити глобально — після двох років падіння, за підсумками 2016 року економіка показала зростання на 2,3%. Це, звичайно, небагато, але краще, ніж нічого. За результатами темпів зростання, котрі намітилися в кінці минулого року, в Кабміні спочатку розраховували на більш райдужні перспективи, але їх затьмарила блокада Донбасу. Втім, навіть з урахуванням цього непередбаченого чинника, в уряді мають намір домогтися перевищити досягнутий рівень. Для чого обіцяють активізувати стимулятори економічного розвитку — продовжити дерегуляцію, роботу з удосконалення податкового законодавства, реформу митниці і поліпшити інвестиційний клімат.

Ну, про клімат ми чуємо від усіх урядів упродовж чверті століття, проте він нині помірний — минулого року в економіку України з країн світу надійшло $4,4 млрд прямих інвестицій. На тлі системного виведення іноземного капіталу з України впродовж попередніх двох років, такі показники є непоганим досягненням. Утім, слід зазначити що з $4,4 млрд третина ($1,7 млрд) надійшли з Російської Федерації.

До того ж у нас склалася неприємна тенденція — минулого року, попри значні успіхи вітчизняних аграріїв, обсяг українського експорту скоротився на 4,6% і склав $36,3 млрд, тоді як обсяг імпорту зріс на ті самі 4,6% і склав вже $39,2 млрд. Таким чином, негативне сальдо зовнішньої торгівлі досягло $2,88 млрд, що зміцненню національної валюти аж ніяк не сприяє. Статистика невтішна і свідчить про недостатність уваги до активізації експортоорієнтованих виробництв та процесу просування українських товарів на зовнішні ринки.

Від початку нинішнього року уряд удвічі збільшив мінімальну зарплату, запропонувавши співгромадянам відчути наслідки економічного зростання шарудінням купюр у власних гаманцях. На щастя, не справдилися прогнози опонентів про гіперінфляцію, масові звільнення і закриття підприємств, котрі мали статися через «мінімалку» у 3200 грн. Тепер позитивний досвід хочуть розповсюдити і на пенсіонерів — з 1 жовтня Кабмін планує підвищити пенсії, а також скасувати податок для працюючих пенсіонерів — запевняють, що ресурси для цього є.

А збільшувати доходи населення вкрай необхідно, адже запровадження єдиної ринкової ціни на газ, що спричинило різке підвищення комунальних тарифів, стало головним викликом для уряду.

Та, всупереч прогнозам опонентів, не виявилося для нього фатальним — народ частково ремствував і платив, а частково ігнорував нові платіжки. Трохи виправила ситуацію вчасно проведена масштабна кампанія (в тому числі інформаційна) з надання субсидій: ними скористалися 7,5 мільйона сімей. Так само вчасно було запущено програму енергоефективності, так що опалювальний сезон вдалося пройти без серйозних збоїв і соціальних потрясінь.

Але, як показала спроба Національної комісії з державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) ввести абонплату за користування газорозподільними мережами, терпіння народу вже на межі, тож цю «ініціативу» дружно засудили і Прем'єр, і Президент. Втім, поки літо та тепло, питання тарифів відійде на другий план, але вже до осені уряд має вирішити ще одну проблему — дефіцит вугілля антрацитної групи, через який енергосистема вже третій місяць працює в режимі надзвичайного стану.

Оцінив здобутки уряду Гройсмана і МВФ — четвертий транш у розмірі $1 млрд уже на початку квітня поповнив золотовалютні резерви Нацбанку. Так що у МВФ визнають прогрес нашої країни в реформуванні, але жорстко наполягають на виконанні ключових зобов'язань. Так що більше авансів не буде — в обмін на фінансування МВФ очікує реалізації обіцяних багатьма українськими урядами реформ: земельної, пенсійної, медичної. І Кабміну потрібно ще до літа показати переконливі кроки з їх проведення.

А от що не вдається вже другому уряду поспіль — так це приватизація. Прагнення передати «в хороші руки» неефективні держпідприємства знову не увінчалися успіхом. Охочих придбати «діамант» в короні української державної власності — Одеський припортовий завод — знову так і не знайшлося, хоча конкурс із його продажу оголошували минулого року двічі. Позаочі вирішили списати цей «прокол» на керівника Фонду держмайна Ігоря Білоуса, який днями подав у відставку. Так що продавати ті 3,5 тисячі підприємств, які уряд все ж має намір «пустити з молотка» нинішнього року, буде хтось інший (це якщо депутати його призначать).

Найбільш гучним здобутком уряду-ювіляра безумовно є старт системи електронного декларування, котрий був здійснений минулої осені. З того часу ми багато чого дізналися — і про людську жадібність (бо розміри накопичених чиновниками і політиками статків шокували не тільки громадян України, а й західних лідерів), і про власну заздрісність.

Правда, крім неймовірних багатств, котрі, виявляється, є у наших співгромадян, система е-декларування виявила й власну безпорадність. І не лише тому, що наразі ніяких наслідків від оприлюднення багатств, нажитих відверто неправедним шляхом, немає, але й тому, що сама система виявилася не здатною витримати великий потік бажаючих подати декларації. Отож під час другої хвилі декларування гостро постало питання про професійну придатність самого керівництва Нацагентства із запобігання корупції. А рішення парламентаріїв розширити список декларантів за рахунок представників неурядових організацій викликало хвилю критики як з боку Заходу, так і всередині країни. Втім, обидві проблеми депутати збираються вирішити через внесення змін до законодавства.

А що зробив уряд в аграрній сфері? Ну, профільне міністерство, як завжди бадьоро відрапортувало про черговий рекордний урожай та безпрецедентні обсяги українського аграрного експорту. Дійсно, вітчизняні аграрії виростили рекордний за часів незалежності врожай зернових та зернобобових обсягом у 66 млн тонн. Кукурудзи — 28 млн тонн (майже на 20% більше, ніж 2015-го), цукрових буряків — 13,9 млн тонн (на 33,7% більше, ніж 2015-го, а виробництво цукру на 40% перевершило обсяг 2015 року), соняшнику — 13,6 млн тонн (на 21,4% більше, ніж 2015-го). Не дивно, що й аграрний експорт склав минулого року 42,5% від усього експорту країни (що на 4,5% більше, ніж роком раніше) і в грошовому виразі досяг $15,4 млрд.

Та ці досягнення здобуті не в кабінетах, а в полі. А що команда міністра Кутового? Похвалитися теж є чим: уперше обсяг коштів на пряму держпідтримку галузі склав 5,5 млрд грн, з яких 300 млн підуть на здешевлення кредитів, а ще 500 млн — на відшкодування під час купівлі вітчизняної сільгосптехніки. На прямі дотації виробникам у державному бюджеті заклали 4 млрд грн (половину з яких, правда, «склюють» кури) та ще й домовилися, що впродовж найближчих п'яти років сума підтримки агросектору складатиме не менше 1% ВВП.

Прикладали зусиль наші урядовці і для збільшення аграрного експорту. Принаймні їм вдалося домовитися про принцип регіоналізації, що дозволить експортувати продукцію з областей, де не зафіксовано небезпечних хвороб тварин (а це критично важливо з огляду на АЧС). Потроху вирішується і болюче для нас питання квотування експорту до ЄС: принаймні квота на мед зросла з 5 тис. тонн до 8 тис. тонн; на овес — з 4 тис. тонн до 8 тис. тонн; на ячмінь — з 250 тис. тонн до 600 тис. тонн; на кукурудзу — з 400 тис. тонн до 1050 тис. тонн.

Запрацювала зона вільної торгівлі з Канадою, ведуться перемовини про відкриття ринків Єгипту та Йорданії для нашої яловичини, а м'яса птиці — для Канади, Кореї, США, Сербії, Сінгапуру та Японії. Український експорт до Китаю приросте молокопродуктами, соняшниковим і соєвим шротом, ріпаком, м'ясом птиці, пшеницею, сорго, буряковим жомом та черешнею.

Уряд розробив 12 законопроектів та ухвалив 58 постанов, що в той чи інший спосіб унормовують аграрну сферу. На жаль, депутати «осилили» ухвалити лише один законопроект з цієї дюжини. На фінішній прямій — законопроекти «Про обіг земель» та «Про консолідацію земель», котрі мають дати початок завершенню земельної реформи.

* * *

Ну, і наостанок — про моє улюблене: минулого року уряд оголосив про старт кампанії з масштабного ремонту доріг. Коштів на це виділили безпрецедентно багато, проте результат був традиційний — після зими в багатьох місцях свіжо покладений асфальт зійшов разом зі снігом. Як це у нас робиться, розпочався пошук винних, тож голови керівників обласних автодоріг уже «полетіли». Після кадрової чистки ремонт доріг мають намір продовжити, а контроль за якістю робіт — посилити.

Та українські дороги — це така тема, об яку зламало зуби не одне покоління реформаторів. Можу побитися об заклад, що звітувати про перемогу не буде й уряд Гройсмана — навіть за ідеальних умов привести в порядок зношені на 95% дороги можна років за п'ять-сім, а стільки українські уряди не живуть. Проте вже нинішнього року «на дороги» планують виділити втричі більше коштів, ніж попереднього — 30 млрд грн. Ну, а наскільки кількість перейшла в якість, ми зможемо оцінити вже наступної весни.

Які плани в уряду на другий рік? Роботи у високопосадовців іще непочатий край, але першочерговими завданнями є приватизація держпідприємств, реформи в освіті, охороні здоров'я, запровадження ринку землі та пенсійна реформа. І навіть якби урядовці і хотіли відкласти у довгу шухляду деякі з цих питань (бо дуже вже неоднозначно сприймаються вони суспільством), та «тягнути гуму» далі не вийде — Міжнародний валютний фонд тепер даватиме гроші лише в обмін на реформи.