Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ЧИ ДОВГО ТРИВАТИМЕ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦУКРОВАРІВ?
Повний текст у друкованій версії Одна із найстаріших галузей країни — цукрова, хочеться вірити,...
«СІГМА» ПРАЦЮЄ З МАРШАЛЬСЬКИМ ОПТИМІЗМОМ
Найкращим підтвердженням тому, що вітчизняна галузь свинарства продовжує стало працювати в...
НІШЕВІ КУЛЬТУРИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ БАТАТУ
Повний текст у друкованій версії Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів із Другої...
ЛЮДМИЛА АДАМЧУК: «РОЗВИТОК МОЖЛИВИЙ ЛИШЕ ЗА БАЖАННЯ ЖИТИ КРАЩЕ»
Висвітленню питання корпоративної соціальної відповідальності в агропромисловому комплексі наше...
ЖИМОЛОСТЬ — НАЙПЕРША ЛІТНЯ ЯГОДА
Повний текст у друкованій версії Продовжуємо публікацію матеріалів другої національної...

Наші партнери:

БІДНІ ПРО ЛЮДСЬКЕ ОКО,АБО НАРИС ПРО ЧИНОВНИЦЬКУ ЗАЖЕРЛИВІСТЬ

Україна — потенційно одна з найбагатших країн світу, і за державницького управління вона могла би претендувати на провідні позиції серед економік світу, бути науково-технологічним лідером і навіть геополітичним гравцем, який визначає напрям руху світової цивілізації. Але поки що бачимо зовсім іншу картину — країна перебуває у списку держав третього світу, економічний потенціал не використовується, триває демографічна криза, а корупція роз'їдає українське суспільство.

І на цьому тлі злиденного існування більшості українців, спостерігається захмарно високий рівень життя вузького прошарку населення — правлячих політичних і економічних «еліт». Хоча про людське око вони були бідні, мов церковні миші — ми завжди сміялися з «нульових» декларацій депутатів і чиновників, згідно з якими ті безхатченки мали б уже давно вмерти з голоду.
Проте якщо донедавна рівень життя можновладців можна було визначити лише «на око» — по вартості годинника, автомобіля чи висоті паркану довкола маєтку, то з 1 листопада українці нарешті отримали точний інструмент — електронне декларування доходів (е-декларування). Його запровадження було однією з вимог Європейського союзу для реалізації безвізового режиму з Україною. З великим скрипом депутати ухвалили-таки закон, відповідно до якого до кінця жовтня 2016 року наші держслужбовці повинні були подати декларації про свої статки та статки родичів.
Причому за недостовірні відомості в е-деклараціях чиновник може бути оштрафований на суму від 17 до 51 тис. грн або засуджений до двох років позбавлення волі.
Наразі в Єдиному державному реєстрі електронних декларацій (www.nazk.gov.ua) перебуває понад 103 тисячі декларацій за минулий рік, серед яких 11700 — виправлені. Загалом у системі зареєстровано понад 115 тисяч користувачів, які мають подавати свої декларації.
Оскільки риба гниє з голови, нас, в першу чергу, цікавлять декларації найвищих посадовців держави — міністрів із депутатами. Наразі від депутатів Верховної Ради надійшло 413 декларацій, 79 — від міністрів та їхніх заступників. Чиновники рангом нижче подали 92709 декларацій. Представники місцевих органів — 30422 шт. Від суддівської гілки отримали 734 декларації, також відзвітувалися 877 прокурорів та 852 слідчих.
Реакцію українців на оприлюднені статки політиків та чиновників не складно було передбачити. Обурення, злість, шок. Всі здогадувалися про реальний масштаб проблеми, подейкували, що на офшорні рахунки вже виведено кілька державних бюджетів. Але почувши, скільки готівки на чорний день «зашито в матраци», «напхано в панчохи і трилітрові банки», скільки землі, автомобілів, нерухомості та предметів розкоші накопичила правляча так би мовити еліта, всі жахнулися.
Особливо вразила огидна тяга до грошей у готівковій формі — задекларованих сум коштів, які лише народні депутати тримають готівкою в себе вдома, вистачило би на третину бюджету такої країни як Молдова. Для наочності зазначу, що якби готівкові статки одного лише народного депутата Ігоря Котвіцького скласти в один стос купюрами по 500 гривень, то ці майже два мільярди гривень будуть всього лише на два метри нижче, ніж Київська телевежа — 383 метра проти 385-ти.
Перша десятка рейтингу найбагатших депутатів за сумою задекларованих грошових активів у гривневому еквіваленті виглядає так: перше місце — Ігор Котвіцький — 1,918 млрд; другий — Віталій Хомутиннік — 492,122 млн; третій — Богдан Дубневич — 441,458 млн, четвертий — Юрій Дерев'янко — 416,210 млн; п'ятий — В'ячеслав Константіновський — 407,506 млн; шостий — Ярослав Дубневич — 321,463 млн; сьомий — Олександр Супруненко — 304,483 млн; восьмий — Нестор Шуфрич — 237,614 млн; дев'ятий — Геннадій Бобов — 209,650 млн і десятий — Валерій Писаренко — 207,665 млн.
Готівкові кошти у великих обсягах у чиновників і політиків сприймаються в більшості країн ЄС і в США як перша ознака вірогідної корумпованості. Україна просить грошей, у тому числі на програми боротьби за чистоту влади. І просять саме ті, хто декларує мільйони готівкою. Природно, що в такій ситуації спонсоруюча сторона має задуматися: чи варто давати на боротьбу з корупцією тим, хто дає підстави для підозр у власній корумпованості?
Якщо політики, управлінці — тобто люди, які апріорі володіють великим обсягом інформації про економічну ситуацію в країні, не тримають гроші в банках — значить вони їм не довіряють. Загалом українське чиновництво і депутатство з 26 задекларованих ними мільярдів 16-ть тримає саме у готівці. Тобто, запевняючи населення у надійності банківської системи, самі намагаються мінімізувати ризики. Чи спричинить така демонстрація «віри у власні справи» зростання обсягів вкладів фізичних осіб — питання, думаю, риторичне.
Вони так само, як і найбідніші українці, бояться невизначеності, розуміючи, що завтра удача від них може відвернутися і вони залишаться ні з чим. Вони так само не довіряють банкам і не хочуть інвестувати за цивілізованими правилами в Україні. Не бажають запускати свої тони готівки в роботу у рамках української економіки. Бо самі зробили все аби цих правил не було.
Вони так само стали жертвами психологічного тиску системи суспільних відносин, яку вони так старанно вибудовували стільки часу. Вони її так само бояться. І вона грає з ними в злий жарт. Вони будували державу, в якій неможливо чесно заробляти, досягати успіху і розвиватися. І самі ж страхуються від того, аби вона їх не пожерла й не викинула на вулицю.

* * *
Українські депутати-члени парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин відзвітували про доходи. Всі, крім одного — із 29 членів комітету лише декларація Леоніда Козаченка в системі не відображається. Решта ж досить ретельно розписали, чим володіють, що мають. Суми справді вражають.
На весь аграрний Комітет у народних обранців 204 млн грн готівкою, так само «кешем» депутати тримають $9,6 млн і EUR3,6 млн. Суми на рахунках у банках набагато скромніші — 3,13 млн грн, $109 тис. і EUR48 тис. Цікаво, що на всіх аграрних депутатів 40 квартир, 42 будинки, 169 земельних ділянок і близько 90 автомобілів.
Готівковим рекордсменом є безумовно Геннадій Бобов — крім 100 млн грн він задекларував ще $2,5 млн та EUR1,8 млн. На другому місці з великим відривом — Аркадій Корнацький зі своїми 34 млн грн, $750 тис. та EUR140 тис. Третіх зразу двоє: по 10 млн грн готівкою тримають Дмитро Добкін (а на додачу — $500 тис.) та Сергій Мартиняк (а на додачу — $292 тис. і EUR270 тис.). А от лідером серед любителів зелених папірців став Валерій Давиденко, він їх назбирав вдома аж 2,44 мільйона.
Найбільше довіряють українським банкам Денис Омелянович — він тримає там — $51 тис. і EUR46,75 тис., та Ігор Бриченко, котрий зберігає в банках понад 712 тис. грн.
Найбільше квартир — 5 штук — у Валерія Давиденка, по три квартири мають Геннадій Бобов та Микола Кучер. Найбільше будинків у Аркадія Корнацького — аж 10 штук. «Всього» чотири будинки у Миколи Люшняка, ну а три будинки — така дрібниця, що їх побудували аж четверо: Валентин Дідич, Анатолій Кузьменко, Олег Кулініч та Іван Мірошніченко.
Площа житлових будинків найбільша у Миколи Люшняка — його 4 будинки сумарно «тягнуть» на 1,44 тис. кв. м. Найбільший будинок, серед інших, задекларував Олег Кулініч — 900 кв. м. Найбільша дача — у Івана Мірошниченка — 750 кв. м., а його три будинки займають 4 місце в рейтингу площі житлових будинків — 962 кв.м. Зате у Василя Петьовки числиться недобудований будинок, котрий (якщо добудують) поб'є всі рекорди — 1378 кв.м. Також будується у депутата і «скромний» гостьовий будинок площею 235 кв.м. А от найбільша площа квартир — 606 кв. м на дві оселі — у Дмитра Добкіна. Хотів би я поглянути на їхні рахунки за опалення…
Земельним «магнатом» можна назвати Дениса Омеляновича — у його розпорядженні, згідно з декларацією, близько 50 земельних ділянок загальною площею 1,3 млн кв. м. На другому місці — Аркадій Корнацький, він має 16 ділянок. По 10 ділянок у Олега Кулініча та Федора Негоя, ще пара депутатів мають по вісім та по сім земельних ділянок — що ж ви хочете: комітет же аграрний!
Найбільше цінує час Дмитро Добкін — у нього аж 19 годинників! У Геннадія Бобова їх сім, у Миколи Кучера п'ять, а у Сергія Хланя всього двоє.
Найбільший автопарк — у Федора Негоя. Згідно з декларацією, в його розпорядженні більше 30 одиниць техніки, у тому числі комбайни, трактори і причепи до них. По п'ять автівок мають три депутати: Валентин Дідич, Дмитро Добкін та Петро Юрчишин. Ще у шістьох депутатів по три автомобілі й у десятьох — дві.
Не відстає від них і колишній голова комітету, а нині міністр агрополітики Тарас Кутовий. Він задекларував три квартири в Києві (площею 56, 103 і 54 кв. м.), а також 3,55 млн гривень, EUR60 тис. і $46,3 тис. готівкою. Так що за показником «готівка вдома» Кутовий посідає скромну 17 сходинку у рейтингу наших можновладців. Також він вніс у декларацію годинники Rolex і Panerai. Крім того, в декларації Кутового вказані $11653, EUR1150 і 2106 гривень, котрі він тримає на банківських рахунках.
Саме по собі багатство не є чимось ганебним. Швидше навпаки — це ознака розуму і здібностей людини, якщо гроші зароблені законним чином. Більш того, державна політика має бути спрямована на те, щоби не було бідних, а не на боротьбу з багатими. Та в Україні великі статки сприймаються підозріло, адже в існуючих економічних умовах заробити їх чесним шляхом практично неможливо.
Чому ні в кого немає питань до Білла Гейтса, адже грошей у нього найбільше у світі? Бо він свої статки точно заробив сам і чесно сплатив з них податки. Так само має бути і в Україні — маєш чесно зароблені статки, сплатив з них податки — молодець. Украв, «наколядував» — до буцегарні. Бо якщо у бізнесмена великі суми готівкою виглядають як недовіра до банківської системи і таке собі миле дивацтво, то у чиновника це явний симптом приховування доходів, отриманих незаконним шляхом.
Скажімо, Геннадій Бобов чи Аркадій Корнацький до депутатства володіли аграрним бізнесом, і походження їхніх статків у цілому здивування не викликає. Натомість Тарас Кутовий до міністерствування був депутатом, а до того — хоч і високооплачуваним, проте найманим менеджером. Починав взагалі з «грантоїдства» у фонді «Відродження». Цікаво — на якому етапі своєї біографії він встиг заробити оті статки, що дозволили йому посісти 17 сходинку у рейтингу найбагатших готівкою можновладців?
Пан Кутовий звісно міг би сказати, що його непересічний хист управлінця був так високо оцінений роботодавцями, але ж декларація за 2014 рік (опублікована на сайті Верховної Ради, коли він був депутатом) демонструє нам такого собі аскета: автомобіль, три квартири, земельна ділянка і навіть аж 13 тис. гривень у банку — все дружини. Минув усього рік — і ти диви: крім пари швейцарських годинників 3,55 млн гривень, EUR60 тис., $46,3 тис., а також $11653 доларів, EUR1150 і 2106 гривень на банківських рахунках. Цікаво, у котрій з дружининих квартир він тримає оті 35 кілограмів гривень — це ж бо «стосик» висотою у 3,5 метри (це якщо стогривневими купюрами).
Патологічна жадібність — явище огидне, і за звичайних умов викликало би лише презирство. Та може хто забув — Україна вже третій рік веде найважчу війну у своїй історії. І от, усвідомивши безпорадність держави перед лицем ворога, одні люди підставили країні своє плече і стали волонтерами: збирали кошти на бронежилети та тепловізори, форму і спорядження. Інші ж людці, так само усвідомивши тимчасовий вакуум влади, почали (часто, користуючись службовим становищем — цюплячи із держбюджету) набивати свої палаци готівкою, скуповувати дорогі авто, картини та антикваріат, купувати колекції годинників, кожен вартістю як бюджет невеликого райцентру. Така поведінка громадян воюючої держави межує з мародерством, за яке, як відомо, за законами воєнного часу страчують без суду і слідства.
Я знаю, що рахувати чужі гроші — неетично (хоча навряд чи слово етика можна вживати в нашому контексті). Врешті багатий не той, у кого грошей більше, а той, кому їх вистачає. Я не пропоную відібрати і поділити на всіх — користі від цього буде мало, хоча кожен українець і отримав би по 600 грн. Нехай вони самі, за покликом (ні, не серця, а інстинкту самозбереження) допоможуть армії!
Бо воювати — насправді дуже дорога штука: і зброя, і боєприпаси влітають нам у серйозну «копієчку». Приміром, танк «Оплот» коштує щонайменше 20 млн грн, а «Булат» — 10 млн, БТР — 4 млн. Вартість РСЗВ «Смерч» — $12,5 млн, а вартість одного залпу з дванадцяти її стволів — $1,6 млн. Одна самохідна артилерійська установка «Мста-С» потягне на $1,6 млн, а модернізована — всі $3 млн. Та що танки з гарматами — тепловізор, без якого наші солдати вночі як без рук коштує 75 тис. грн.
Та й солдат же треба одягати і годувати, лікувати врешті-решт, а техніку — заправляти пальним і ремонтувати. Усвідомлюючи, що грошей в держави на все не вистачає, плече армії підставили прості люди — артисти і вчителі, бізнесмени і фермери. Артисти дають благодійні концерти на підтримку війська, безкоштовно виступають у госпіталях, а дехто, приміром, Сергій Притула не лише жертвують власні гонорари для потреб армії, але й у якості волонтера збирають кошти і закуповують на них усе необхідне. Він один зібрав минулого року 7,5 млн грн.
Загалом така практика не нова — за даними Великої радянської енциклопедії, на добровільні пожертви населення під час Другої світової було побудовано понад 2,5 тисячі бойових літаків, кілька тисяч танків, 8 підводних човнів і 16 різних військових катерів. Всього в Фонд оборони і Фонд Червоної армії тоді надійшло понад 17 мільярдів рублів готівкою.
Ні, ну звісно, серед скоробагатьків можуть бути «пацифісти» котрим допомагати нашій армії не з руки — бо бач і друзі, і родичі, а часто і бізнес — на території країни-агресора. Проте в нас безліч добрих справ потребують фінансування поза військом — хоча б медицина. Нехай куплять обладнання, добудують недобудоване чи відремонтують занепале — меморіальна табличка від вдячних співгромадян гарантована.
Було би доцільно використати ці готівкові кошти, які просто так «лежать під матрасом», за прямим призначенням — змусити їх працювати і на економіку, і на власників! Мільярди доларів можна від імені власників (все одно ж «засвітилися») вкласти в чималий бізнесовий проект — розбудову міст, будівництво доріг і транспортної інфраструктури, розвиток туристичної галузі і реставрацію пам'яток історії та культури, будівництво стадіонів, створення наукових і дослідницьких центрів. І відтак згодом отримувати легально дивіденди і декларувати разом із сплатою податків.
Натомість із бюджету більше не красти — і цими бюджетними «недоотриманими прибутками» покрити величезні борги держави перед цілою низкою заслужених категорій громадян і членів їхніх родин, які поклали своє здоров'я і життя заради України, а також нарешті почати опікуватися дітьми — нашим майбутнім. І не лише лікуванням важких хворих, а їхнім доглядом, вихованням, навчанням і організацією дозвілля. Бо майбутнє створюється заради дітей!

* * *
Насправді задекларовані десятки і сотки мільйонів готівкою — це брехня і лукавство. Більш ніж вірогідно, що ніхто з них не тримає такої кількості грошей «кешем» у приватних обійстях. Ви собі лише уявіть — це ж кубометри грошей! Все простіше: хлопці вирішили що ця декларація — фіксація «нуля», від якого будуть відмірятися їхні подальші доходи і видатки. От вони і зробили хід на випередження, заявку на майбутні доходи від владного «підприємництва», легалізовані наперед, які можна буде відмивати, оплачуючи собі самим власні ж «послуги» на свої ж рахунки.
Сподіваюся ми скоро про це дізнаємося — Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що його відомство перевірятиме всіх посадовців, хто задекларував більш як $100 тис. готівкою або на банківських рахунках, а також має подарунки вартістю понад $10 тис. Очільник ГПУ запевнив: якщо декларанти не зможуть довести чесне походження своїх багатств, їм загрожує від двох років ув'язнення. Паралельно ГПУ разом з ДФС перевірить, чи сплачені податки з цих коштів.
Як казала моя бабця, його вустами та мед би пити. Особливо з огляду на те, що сам Юрій Віталійович із домочадцями крім дорогих авто, квартир, будинків і земельних ділянок задекларував 150 тис. грн готівки. Дружина Луценка має «на руках» 450 тис. грн, EUR50 тис. і $280 тис. готівки, а син — 1 млн 350 тис. грн. Так що побачимо, чи виклює око ворон воронові.

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: