Статті

НІМЕЦЬКІ ЗАКОНИ Й УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

Результат масштабної роботи по передачі німецького досвіду в аграрній політиці з урахуванням принципів СОТ і ЄС презентував у Києві 13 вересня проект «Німецько-український агрополітичний діалог». Зокрема, йдеться про збірку німецьких законів, що так чи інакше стосуються сільського господарства. Збірку перекладено російською мовою, і це справді можна назвати глобальною роботою, адже це понад 800 сторінок законів, що стосуються оподаткування, земельних питань, рослинництва, тваринництва, управління і статистики, загальної політики.

Безумовно, за короткий період осягнути такий об'єм інформації не під силу навіть великій юридичній компанії. Вже не кажучи про імплементацію до українського законодавства. Однак дана збірка може стати прекрасним посібником для працівників державних установ і тих, хто наразі розробляє реформаторські законопроекти стосовно українського АПК у контексті тісної співпраці з ЄС. Адже законодавство Німеччини — це не лише виключно національні правові норми, воно ґрунтується на міжнародних правових угодах у рамках СОТ і на Загальній аграрній політиці ЄС (GAP). Оскільки в країнах-членах ЄС норми союзу вважаються пріоритетними, національне законодавство має безпосередньо використовувати ці норми, або ж переробляти їх до рівня національного. Ми якраз перебуваємо у стадії адаптації нашого національного законодавства до норм ЄС, тож німецький досвід може стати у нагоді.

Як йдеться у передмові до збірки законів, аграрно-правове законодавство в Німеччині базується на двох засадах, які, на перший погляд, звучать суперечливо: збереження існуючої аграрної структури при одночасній адаптації правових норм до мінливих економічних, кліматичних і соціальних умов для сільського господарства і сільських регіонів. Аграрна структура в Німеччині представлена дрібними і середніми сімейними господарствами, в формі приватних підприємств (2013 року вони становили 90% від усіх сільгосппідприємств країни). Середня забезпеченість земельними площами агропідприємства 2014 року досягала 58,3 га.

Також зазначається, що все німецьке аграрне право, в принципі, спрямоване на збереження високопродуктивних сімейних підприємств, що відбивається в особливих регулюваннях/привілеях на користь сільського господарства. Подібного роду привілеї можна знайти в багатьох правових областях: як, наприклад, у врегулюванні права власності та спадкового права, в правових нормах щодо землеустрою, дорожнього будівництва, при розрахунку розподілу майна подружжя (при розлученні).

Іншим прикладом є правові норми щодо руху земельних ділянок. Ще з 1918 року в Німеччині збільшення сільськогосподарських і лісогосподарських земельних ділянок в результаті укладення угоди заборонені до проведення без наявності на те спеціального відомчого дозволу. Метою цього регулювання є перешкоджання спекуляцій з сільськогосподарськими та лісогосподарськими землями і збереження, таким чином, сільгоспугідь за фермерами та їхніми родинами. Завдяки цьому можна уникнути небезпеки для земельного ринку, пов'язаної зі зміною аграрних структур. Ця небезпека вбачається, перш за все, у несільськогосподарських інвесторах і «індустріалізації» агропідприємств. Водночас має бути обмежене зростання ціни на землю для сільськогосподарських ділянок, яка виникає в результаті тиску, що чиниться несільськогосподарськими інвесторами.

Як бачимо, у німецькому аграрному законодавстві прописано й успішно втілюється те, про що вже довго і безрезультатно говорять із різних щаблів і з різних команд української влади — ефективна підтримка малого фермерства, в тому числі і за рахунок врегулювання земельного питання.

Однак які збіги і розбіжності не були би між українським і німецьким аграрним законодавством, основною перепоною в імплементації останнього до вітчизняних норм залишається все ж таки державне фінансування.

Як приклад наведемо нещодавню новину. На початку вересня міністр сільського господарства Німеччини Крістіан Шмідт представив проект федерального бюджету на 2017 рік. Згідно з проектом, на потреби аграрного відомства Німеччини планується виділити EUR 5,9 млрд, що майже на EUR 300 млн більше, ніж попереднього року. Додаткові кошти будуть спрямовані, в першу чергу, на цільову підтримку сільського господарства. Так, 2017 року передбачається збільшення коштів на компенсацію страхових внесків від нещасних випадків в сільському господарстві — на EUR 78 млн (усього EUR 178 млн). Також запланована низка податкових пільг для сільгоспвиробників.

Ще одним значущим напрямком бюджетної підтримки є розвиток сільських територій. Так, витрати на реалізацію Федеральної програми розвитку сільських регіонів (BULE) збільшені вдвічі до EUR 20 млн. На реалізацію загальнодержавного завдання «Поліпшення структури сільського господарства та захисту узбереж» (GAK) планується направити на EUR 15 млн більше (в цілому EUR 765 млн). З них EUR 100 млн призначені на заходи щодо попередження та захисту від повеней, які до цього фінансувалися за іншою бюджетною статтею в рамках програми з інвестування в майбутнє.

Додаткове фінансування передбачено і для таких напрямків, як стале господарювання, наукові дослідження та інноваційні розробки. Так, витрати по Федеральної програмі «Підвищення енергоефективності в садівництві» збільшено до EUR 25 млн. На підтримку інновацій заплановані додаткові EUR 18 млн (усього EUR 57 млн). Як і раніше значне фінансування — EUR 33 млн — передбачено для програм у сфері захисту тварин.

Якщо перевести весь цьогорічний український аграрний бюджет у валюту, він складе близько EUR 35 млн (1,028 млрд грн). І це ще без урахування того, що значна його частина була спрямована на утримання самого Міністерства аграрної політики. Загалом, сума фінансування українського аграрного сектору менша у 168 разів за німецьку держпідтримку.

Відтак і говорити про пряме перенесення німецького законодавства, особливо у галузі оподаткування, на українське законодавче поле не доводиться. Але, як вже зазначалося, збірка може стати добрим посібником для врегулювання питань підтримки дрібного фермерства і земельних питань.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"