НБУ ПРО ФІНАНСОВУ СТАБІЛЬНІСТЬ: З ОПТИМІЗМОМ ПО ЖИТТЮ

Нацбанк України розпочав публікацію «Звіту про фінансову стабільність», в якому двічі на рік планується висвітлювати аналіз макроекономічних тенденцій та тенденцій у банківському секторі, а також їхній потенційний вплив на поточну економічну ситуацію. Як на мене, з огляду на тенденції останніх трьох років, документ варто було би назвати «Звітом про фінансову нестабільність», але це лише особиста песимістична думка, яка не має стосунку до змісту звіту.

Голова ж НБУ Валерія Гонтарева вважає, що найважчий період кризи вже пройдено. «Але українська фінансова система все ще вразлива для зовнішніх шоків і внутрішніх ризиків», — сказала вона, презентуючи звіт. Чиновниця сподівається, що зростання ВВП цього року становитиме 1,1%. Відрадно, що не лише у НБУ вважають, що українська економіка вже відштовхнулася від дна, до якого опустилася за попередні роки. Дещо раніше представники Світового банку також заявляли, що в установі вважають, що українська економіка 2016 року повернулася до позитивної динаміки, пройшовши пік рецесії. А у Міжнародному валютному фонді прогнозують, що українська економіка за підсумками 2016 року зросте на 1,5% при інфляції в 15,1%.

У Звіті значної уваги приділено реальному сектору економіки. Зазначається, що найбільші ризики платоспроможності притаманні будівництву, операціям з нерухомістю та машинобудуванню, де спостерігається найбільше боргове навантаження та порівняно низька прибутковість або збитковість. Фінансово нестійкими також є підприємства з високим впливом державного регулювання — виробництво та постачання енергії та газу, комунальні послуги.

Найменш ризиковими названо орієнтовані на експорт галузі, що виробляють товари з низьким ступенем переробки — сільське господарство та видобуток сировини.

Зазначається, що хоча прибутковість підприємств покращується чотири квартали поспіль, починаючи з другого кварталу 2015 року, реальний сектор в цілому характеризується фінансовою нестійкістю та слабкою платоспроможністю — операційного прибутку підприємств більшості галузей не вистачає для повноцінного обслуговування та погашення боргів. Проблемні борги корпорацій протягом минулого року збільшилися вдвічі, та, найімовірніше, зростуть протягом 2016 року.

Одночасно публічні українські компанії, чиї акції чи єврооблігації торгуються на міжнародних фондових біржах, за минулий рік реструктуризували більшу частину боргів, що мали погашатися протягом 2015-2016 років. Після реструктуризації на загальну суму близько $800 млн та погашень на $450 млн подальше погашення єврооблігацій публічних компаній було відтерміновано на два-три роки, що суттєво полегшило графік обслуговування боргів.

Банківський сектор, за прогнозами НБУ, залишатиметься збитковим протягом поточного року через суттєві відрахування до резервів на покриття збитків від кредитних операцій. Відновлення прибуткової діяльності сектору очікується не раніше 2017 року.

Державний та гарантований державою борг збільшився протягом 2015 року на 43% — до 1,57 трлн грн та ще на 7% до 1,69 трлн грн протягом чотирьох місяців 2016 року — переважно через девальвацію гривні. У доларовому еквіваленті борг зменшився на 6,2% до $65,5 млрд протягом 2015 року (+2% до $67,1 млрд протягом чотирьох місяців 2016 року). Співвідношення боргу до ВВП на кінець 2015 року становило 79% ВВП. Це нижче рівня, що передбачений програмою МВФ, що обумовлено меншими обсягами залучення кредитів від офіційних кредиторів і меншими інвестиціями в капітали державних банків, ніж очікувалося.

У Звіті також містяться рекомендації НБУ банкам і органам влади.

Банкам рекомендовано, по-перше, визнати реальну якість кредитного портфеля та сформувати необхідні резерви, а також удосконалити внутрішні системи ризик-менеджменту. По-друге, адаптувати власні бізнес-моделі до нових умов. По-третє, вчасно та у повному обсязі виконати затверджені плани капіталізації та програми реструктуризації, розроблені за результатами діагностичного обстеження. (Обстеження 20 найбільших українських банків, проведене НБУ, показало, що частка кредитів, що потрапляють у 4 та 5 категорії якості (дефолтні кредити та ті, за якими ризик настання дефолтів перевищує 50%), становить 53%).

Органам влади НБУ рекомендує продовжити співробітництво з МВФ, оскільки це є необхідною умовою зниження системних ризиків та забезпечення фінансової стабільності.

Також НБУ рекомендує посилити захист прав кредиторів, оскільки ризики шахрайства та невиконання вимог позичальниками є основним фактором, що стримує відновлення банківського кредитування в коротко— та середньостроковій перспективі. «Погіршення якості кредитного портфеля банків протягом останніх кількох років значною мірою було зумовлено небажанням багатьох позичальників виконувати свої зобов'язання та їх шахрайськими діями. У стислі строки необхідно підготувати та прийняти закони, які посилять права кредиторів у суперечках із недобросовісними позичальниками», — йдеться у звіті. Зокрема, Верховній раді України рекомендовано ухвалити в цілому законопроект №4529 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання кредитування в Україні», який посилить права кредиторів.

Ще законодавча рекомендація — спростити механізми реструктуризації кредитів, адже на сьогодні немає відповідних юридичних механізмів без ініціювання процедури банкрутства підприємств, які готові відновити вчасне та повне обслуговування кредитів у разі переходу на більш м'який графік їх погашення. Прийняття законопроекту про фінансову реструктуризацію (так званий «київський підхід») створить юридичні передумови для конструктивних переговорів між кредиторами та позичальниками. Йдеться про проект Закону України «Про фінансову реструктуризацію» (№3555), який запроваджує механізм позасудової реструктуризації боргів та санації підприємств-боржників за участю фінансових установ. Документ було ухвалено у першому читанні. Ухвалення допоможе добросовісним позичальникам, що тимчасово не мають змоги обслуговувати борги згідно з умовами кредитних договорів. 01 червня 2016 року Комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності вирішив рекомендувати Верховній Раді України прийняти законопроект у цілому.

Також у НБУ вважають за необхідне забезпечити прийняття закону про валютну іпотеку. Зокрема, розроблено проект закону про реструктуризацію валютних іпотечних кредитів, що забезпечить конвертацію таких кредитів у гривню та їх часткове прощення для позичальників — фізичних осіб. (Законопроект № 4004 «Про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)»). Цей законопроект є компромісним та відображає добровільну згоду банків провести реструктуризацію кредитів тим позичальникам, які опинилися в скрутному економічному становищі через втрату робочих місць чи зниження доходів. «Очікуваний збиток банківського сектору від реалізації цього закону становитиме близько $370 млн, але це дасть змогу врегулювати проблеми, які роками залишалися невирішеними», — зазначається у Звіті.

Чи потрібні

державні банки?

У Звіті рекомендовано також якнайшвидше провести реформу державних банків, скоротити присутність держави в банківському секторі.

Протягом 2014-15 років суб'єкти господарювання переводили до банків із державним капіталом свої поточні рахунки та заощадження. Рахунки підприємств у національній валюті в трьох найбільших державних банках станом на кінець першого кварталу 2016 року зросли порівняно з початком 2014 року в 2,4 разу (на 31 млрд грн), а в інших платоспроможних банках — лише на 51%. Кошти в іноземній валюті зросли на 54% (в еквіваленті дол. США), за скорочення на 48% в інших банках. Обсяги коштів фізичних осіб у державних банках у національній валюті повернулися на докризовий рівень ще в середині 2015 року, а в інших банках станом на кінець першого кварталу 2016 року скоротилися на 2%.

Головною причиною припливу коштів до державних банків була впевненість, що уряд підтримуватиме такі банки за будь-яких обставин, а тому ризики втрати коштів мінімальні. Це створило банкам із державним капіталом головну конкурентну перевагу — їхня ресурсна база була і залишається стабільнішою порівняно з приватними банками.

У той же час банки з державним капіталом, на які припадає близько третини загальних активів, є джерелом суттєвих системних ризиків для фінансового сектору. За час свого функціонування вони не відіграли ролі локомотиву економічного зростання, а їхня діяльність часто була сфокусована на кредитуванні підприємств, що перебували у колі бізнесових інтересів деяких політичних діячів. Покладання банків вз державним капіталом на допомогу за рахунок бюджету створює проблему морального ризику та не стимулює до поліпшення корпоративного управління та впровадження якісного ризик-менеджменту.

А низький рівень ризик-менеджменту та кредитування неякісних позичальників (наприклад, державні підприємства) регулярно призводили та призводять до погіршення якості кредитного портфеля державних банків.

Загальна сума фіскальних витрат на докапіталізацію державних банків із 2008 до 2015 року перевищила 74 млрд грн, або 6,4% ВВП відповідних років. Наприкінці січня 2016 року уряд, за підсумками проведеного Національним банком діагностичного обстеження банків, знову докапіталізував «Ощадбанк» та «Укрексімбанк» сукупно майже на 14,3 млрд грн із державного бюджету.

Відтак зазначається, що державні банки потребують кардинальної зміни бізнес-моделей та залучення приватних інвесторів або міжнародних фінансових організацій, а також дотримання своїх спеціалізацій. Але, визнають у НБУ, основним ризиком впровадження стратегії розвитку та рекомендацій Національного банку щодо державних банків є політичний ризик.

Цікаве і інше питання: чи не викличе роздержавлення таких банків масову втечу клієнтів, і відповідно, потребу у ще більшій докапіталізації?

Підготував Павло Мороз