ВСЕСВІТ «НІБУЛОНУ»

Ви знаєте, як народжується Всесвіт? Він народжується з ідеї, з мрії. Спершу немає нічого — лише мрія, котра наче вибух світла у мороці осяває простір небуття. Потім із хаосу починань силою волі формується впорядкованість дії — космос. Ідея набуває рис реальності, перетворюючись на план, а план — на дійсність, котра милуватиме око і служитиме на користь людям. Так само виник і Всесвіт на ім'я «НІБУЛОН», котрий почався з мрії однієї людини — Олексія Вадатурського, а тепер включає у себе галактики-філії, осяяні яскравими сузір'ями-терміналами.

Скоро ще одне таке сузір'я засяє на нібулонівському небосхилі з берега Південного Бугу біля міста Вознесенська на Миколаївщині. Але щоби мрія стала дійсністю, потрібна воля і наполегливість людини-творця, віра у здійсненність того, що на думку посередності здається неможливим. Так із первісного хаосу будови, із бруду і сміття, з гамору і суєти, круговерті людей і машин, як за помахом чарівної палички, виростає чудо інженерної думки та людського працелюбства — надсучасний елеваторний комплекс.

Кожен із зведених «НІБУЛОНом» терміналів має свою історію будівництва, унікальні технологічні рішення, проте здається ніде так не опиралася погода праці людей, як на перевантажувальному терміналі філії «Вознесенська». Судіть самі — на зазвичай спекотній і посушливій Миколаївщині, саме у період будівництва терміналу, за два місяці випала понад річна норма дощів — 370 мм, тоді як зазвичай за цілий рік у цій місцевості випадає всього 300 мм. Що там казати, коли рівень води у Південному Бузі піднявся аж на 30 см. Якщо ці обсяги дощу перевести у сніговий еквівалент, то будівельний майданчик укрила би снігова ковдра завтовшки 11 метрів!

Головне у всесвіті — баланс, рівновага. Так і на будові — пропорційно опору матеріалу збільшується прикладене зусилля, і перепона долається. Тож якщо на якійсь ділянці виникли труднощі, оперативно перекидаються сили і засоби з іншої ділянки, де наразі навантаження менше, якщо потрібно — залучаються додаткова техніка і люди, але ритм руху все одно буде витриманий.

Стихія не могла зупинити будівництво, проте значно ускладнила роботи і пригальмувала темп їх виконання, бо не всяку будівельно-монтажну операцію (навіть з точки зору техніки безпеки) можна здійснювати під час зливи. Наразі присоромлена погода вгамувалася, але зливи перетворили будівельний майданчик на суцільне болото. Будівельники покрили мокру землю піском, тож сяк-так пересуватися територією стало можливо, та укладати бетон на ґрунт, котрий має желеподібну консистенцію, безглуздо — з часом покриття просто зруйнується.

Значить доведеться виконувати незапланований обсяг меліоративних робіт: копати дренажні котловани для відведення зайвої води, виймати великі маси перезволоженої землі, вивозити її деінде, натомість завозити новий ґрунт і щебінь, а вже потім — бетонувати. Для виконання цих робіт потрібно залучити техніку: два-три екскаватори та до п'ятнадцяти вантажівок. Звісно, це додаткові витрати не лише коштів, але й дорогоцінного часу, проте якість для «НІБУЛОНу» завжди була пріоритетом, тож і тут на ній економити не будуть.

Саме для того, щоби вчасно внести необхідні корективи у хід будівельних робіт і проводяться щосуботи, просто на будівельному майданчику, наради за участю генерального директора ТОВ СП «НІБУЛОН», Героя України Олексія Вадатурського. Бо кожен із підрядників (котрих одночасно працює понад шістдесят) майстер своєї справи і, як музикант-віртуоз, веде свою партію. Але щоб уся маса інструментів зазвучала як єдиний оркестр і музиканти не заважали один одному, потрібен деміург-диригент. За помахом його руки один знизить темп чи приглушить звук, інший — навпаки, видасть на-гора потужне соло.

Утім, візит високого начальства на робочий ритм будови ніяк не вплинув: так само гарчали двигунами екскаватори та бульдозери, гасали туди-сюди величезні вантажівки, сліпили очі сполохи електрозварки, сердито вжикали болгарки і голосно відлунювали удари молотків по металу. Та какофонія будівельного майданчика здавалося зовсім не заважала Олексію Опанасовичу уважно вислуховувати кожного з підрядників, котрий звітував про успіхи на своїй дільниці, подолання труднощів та необхідні подальші дії.

З будівельниками «НІБУЛОНу» щастить — і фахівці відмінні, і один одному плече завжди підставлять. І що складнішими були погодні умови на будові, то злагодженіше і дружніше працювали підрядні організації. А без узгодженості — ніяк, адже насиченість будівельною технікою на майданчику зашкалює: одних лише підйомних кранів на початковому етапі будівництва було 30 (наразі їх залишилося 12). Якщо не узгодити їхню роботу, вони просто тросами сплетуться.

Як правило, з «НІБУЛОНом» працюють компанії-партнери, перевірені часом (зіграність в оркестрі має значення), деякі — ще з 1998 року. Проте і для нових гравців вхід не закритий, більше того, якщо новачок проявить себе з позитивної сторони: витримає шалений темп і при цьому видасть відмінну якість — його і надалі запрошуватимуть до співпраці. А якість має бути на космічній висоті — приміром, бетонні плити, котрими на елеваторному комплексі вимощені під'їдні шляхи для вантажівок, зазвичай використовують для будівництва злітних смуг аеродромів стратегічної авіації. Вони, звісно, недешеві, але, як кажуть у народі: краще раз, та гаразд.

За якийсь тиждень уся виробнича частина — вагова, майстерні, трансформаторна підстанція, адміністративно-лабораторний корпус та кафе-їдальня вже повинні бути готовими до роботи і укомплектовані меблями та оргтехнікою аж до картин на стінах та кімнатних квітів на підвіконнях. Затримка буде хіба що з монтажем силосів, бо обладнання для них роблять аж у Іспанії компанією «Symaga». Так от — іспанці виявилися неготовими до нібулонівських темпів, тож генеральний директор мусить особисто спілкуватись з постачальниками з Піренеїв, аби пришвидшити виконання замовлення.

8 червня перший караван із 15 вантажівок з Європи привіз на будову шість ємностей для зберігання зернових. Ці ємності потрібно оперативно скласти і змонтувати на підготовлених заздалегідь майданчиках. Головоломка не з легких, адже прибуло 3,2 млн деталей загальною вагою 2 тис. тонн. І всю цю масу металу 400 фахівців мають за два тижні перетворити на силоси для зберігання зерна. Робота водночас і важка — в тому числі фізично, бо одній людині щодня потрібно змонтувати 1600 деталей, і відповідальна. Адже по суті, вся інфраструктура терміналу будується лише для того, щоби силоси могли успішно виконувати свою роботу.

Вже стоять на своїх місцях сушильні агрегати для зерна, виготовлені американською фірмою «Mathews Company», проте щоби вони могли успішно працювати, потрібно змонтувати ще 260 тонн різного роду металоконструкцій.

«НІБУЛОН» не лише працює сам, але й дає роботу іншим. І мова не лише про підрядні будівельно-монтажні організації чи заводи залізобетонних виробів — для того, щоби термінал запрацював, потрібно прокласти аж 160 кілометрів різного роду кабелів, котрі підприємство замовило на вітчизняних заводах. На цьому тижні перші барабани з кабельною продукцією почали надходити на будівництво, а для їхнього тимчасового складування обладнано спеціальний майданчик.

На часі і великі обсяги гідротехнічних робіт, адже потрібно забезпечити нормативну глибину судового ходу на Південному Бузі в районі терміналу і поглибити саму акваторію біля майбутнього причалу. З цією метою вже перебазовано до будови другий, вчетверо потужніший земснаряд. Нерестовий період закінчився, тож вся днопоглиблювальна техніка почне працювати на повну потужність, і до 15 червня русло буде розчищене аж до річки Мертвовод, яка впадає в Південний Буг.

За тиждень усі ґрунтово-бетонувальні роботи на майданчику мають бути виконані, великовагова техніка буде виведена з будови і можна буде розпочинати ремонт автодороги від терміналу до Вознесенська. Так само буде закінчено монтаж 32-метрових опор ЛЕП до майданчика і здійснюватиметься прокладка високовольтних дротів. Бо вперше за історію будівництва нібулонівських терміналів до майданчика буде проведено лінію не 10 кВ, а 35 кВ та ще й через річку, для чого власне і знадобилося будувати спеціальну ЛЕП та власну трансформаторну підстанцію.

І насамкінець, знову про баланс. Дощова погода затримала (хоч і не надовго) роботи з будівництва терміналу, але вона ж, ніби вибачаючись за скоєне, пригальмувала дозрівання (думаю знову рекордного) урожаю сільськогосподарських культур. Відтак до початку їхнього активного збирання перевантажувальний комплекс у Вознесенську вже працюватиме на повну потужність, приймаючи зерно нового врожаю.

Фото компанії «НІБУЛОН»