ДО ЗЕМЛІ, ЯК І ДО БОГА, МОЖНА ПРИЙТИ БУДЬ-КОЛИ!

Довкола землі ніколи не буває нудно, бо вона спонукає аграрія до постійного пошуку: нові культури, технології, техніка, а також — соціальна складова, бо куди ж без неї на селі. Хто це усвідомлює, той здатен кинути, скажімо так, тепле місце і розпочати все з нуля. Саме так сталося з Іриною Костюшко, теперішньою власницею агрокомпанії «Зоря» на Житомирщині, яка, розпочавши роботу на землі, вже наступного року отримала прибуток від льону.

Ініціативна Ірина Костюшко на місцевих виборах 2015 року обрана депутатом Житомирської обласної ради, де очолила постійну комісію з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та розвитку села. Агрокомпанія «Зоря» втричі наростила банк землі в обробітку і планує цьогоріч левову її частку засіяти нішевими культурами.

 

«Агропрофі» наразі активно просуває тему виробництва нішевих культур, відтак ми збираємо цікавий досвід виробників. Його, на жаль, поки небагато. Щодо льону, фахівці порадили вашу «Зорю». Пані Ірино, то чому саме льон олійний дав вам поштовх у агровиробництві?

— На моє переконання, льон незаслужено був забутий і потрапив до складу нішевих культур. За радянських часів льон-довгунець в Україні вироблявся доволі жваво. Світовий попит до 1990-х становив 600 тис. тонн, в Україні ж вироблялося 30 тис. тонн, тобто 5%. З них 70% обсягу вирощувалося на Житомирщині і Чернігівщині.

Я льон, щоправда, олійний, як основну культуру вирощування обрала свідомо: компанія має заробляти гроші, а на невеличких площах невигідно вирощувати культуру, скажімо так, масового споживання. Щоби заробити на пшениці, її треба сіяти не на п'ятистах і не на тисячі гектарів. А щоби заробити на ній з гектару стільки ж, скільки, наприклад, на льоні, її врожайність має бути не менше 40 ц/га. До того ж, учетверо більше вивезти з поля, вчетверо більше очистити і просушити, потрібні так само більші ємності для зберігання. Тобто зернова логістика з'їдає набагато більше логістики нішевих культур.

Ще одним фактором стала земля: ґрунти Полісся менше пристосовані для вирощування масових культур, найбільше вони підходять для картоплі, льону, хмелю. Я обрала льон.

Для господарств із банком землі близько 2 тис. га треба більше уваги приділяти нішевим культурам. Наразі попит у світі, і так само у нас, перевищує пропозицію. Тож цей напрямок дає можливість розвиватися. Нішеві культури, будучи експортно-орієнтованими, не потребують формування значних партій, виробник може продати за кордон навіть вантажівку льону.

Відтак, 2014 року ми посіяли і зібрали 360 га олійного льону та були першими в Житомирській області по цій культурі. Вже 2016 року область планує засіяти олійним льоном 2600 га. Наразі наші аграрії починають нею цікавитися і відроджувати її виробництво. За моїми даними, в Україні олійного льону посіють на 20% більше порівняно з минулим роком. Хорошим показником є те, що минулого року було експортовано з України на 33% льонопродукції більше, ніж позаторік. Це свідчить про те, що культура затребувана.

Тож цього року у «Зорі» розширяємо посіви під льон — на 30% до 450 га і розраховуємо на рентабельність не менше 46%.

Чим зумовлена така популярність льону у світі?

— Льон і лляна олія залишаються трендом у світі завдяки своїм унікальнім цілющим властивостям, адже в ній міститься втричі більше ненасичених жирних кислот Омега-3, ніж в риб'ячому жирі. Люди все більше приділяють уваги своєму здоров'ю. Можна для профілактики вживати дорогі фармацевтичні препарати та вітаміни, але більш дієвими і, до речі, значно дешевшими, є природні. Тому, наприклад, у Німеччині в хлібопекарській галузі застосовують близько 60 тис. тонн насіння льону на рік (це майже 1 кг людину). У Канаді насіння льону — це вже не окрема харчова домішка, а повноцінний продукт харчування: спеціальна Національна програма рекомендує включати до 12% насіння льону в хлібобулочні вироби.

Розкажіть, будь ласка, трохи про себе і свою компанію.

— Наша компанія належить навіть не до середнього, а швидше до малого бізнесу, якщо судити з огляду на нинішній банк землі. На час купівлі, 2013 року, в підприємстві було 800 га ріллі, з яких лише 200 га оброблялося. На сьогодні земельний банк збільшили майже втричі.

За освітою я медик. Інтерном підробляла у фармацевтичній компанії. У середині 1990-х прожити на зарплату лікаря було неможливо, тому довелося пірнати в бізнес. Так із аптечного кіоска у 4 кв.м, де я була і власником, і фармацевтом, і бухгалтером, і директором, згодом виросла чимала компанія з мережі аптек. Потім створила ще власний ресторан грузинської та італійської кухні «Італідзе». Другу вищу освіту я здобула в Києво-Могилянській бізнес-школі за аграрною спеціальністю, пов'язаною з лікарськими травами. Щоправда, я не очікувала, що моє життя зміниться аж так кардинально. Та й успіх залежить від того, чи «горять очі до справи», а я завжди хотіла щось створювати власноруч.

З чого починали свій аграрний шлях?

— Я саме олійний напрямок обрала через те, що для нього не потрібна спеціалізована збиральна техніка, враховуючи те, що окрім льону вирощуємо і інші культури для сівозміни. Коли тільки прийшла, вирішила, що відразу суттєво розширяти парк техніки не буду. Потрібно спочатку спробувати — якщо виходить добре, подобається справа, то вже потім потрібно розвиватися, купувати дорогу техніку. Тож за перший рік матеріально-технічну базу збільшили лише на 3%, в той час як обіг компанії збільшився на 550% на тих же землях, з тими самими людьми, тією ж технікою.

Крім того, попиту на тресту льону зараз немає. Колись на Житомирщині було 11 підприємств з переробки льону-довгунця, зараз працює лише одне, та й те — не в промислових обсягах. Але переробка льону саме на тканину і папір — це ще одне поле для розвитку. Вже маємо пілотний проект з цього напрямку.

Як швидко вдалося реалізувати перший урожай?

— Як тільки ухвалила рішення займатися льоном, відразу почала шукати канали збуту. Через високу якість насіння — олійність становила 38% при середніх по ринку 19% — реалізувати його вдалося дуже швидко. Більшість продали фармацевтичним фабрикам. Чим вищі вимоги покупців, тим більше отримуєш досвіду. І тим легше потім. Якщо можеш реалізувати насіння як фармацевтичну сировину, то розумієш, що можеш продати його й як технічну культуру.

Якщо ж розглядати взагалі попит на насіння льону, то лише 15% переробляється на олію в Україні. Тож основний ринок — закордонний. Але тут є певні законодавчі нюанси — як відомо, маємо 10% вивізне мито на олійні культури, до яких входить і льон. Але ж для розвитку льонарства таке мито лише шкодить. Будучи депутатом Житомирської облради, піднімала це питання, в тому числі і перед аграрним міністром Олексієм Павленком. Він погодився, що для нішевих культур мито потрібно змінювати.

Яке насіння ви використовуєте?

— Вітчизняне. Запорізького Інституту олійних культур. Не пошкодували — воно добре показало себе по всіх параметрах. Щоб зменшити ризики, придбали відразу три сорти льону. Сорти Орфей і Дебют дали дуже добрий врожай. Третій сорт не буду називати, щоб не займатися антирекламою — він не дуже добре себе показав, хоча, можливо, то була наша технологічна помилка.

Скільки людей працює в «Зорі»?

— На постійній основі — 50 чоловік. Я залишила всіх співробітників господарства, лише здійснила кадрові перестановки і додала людей. Головний бухгалтер Віталій Купрійчук став директором, відповідно відшукали нового головбуха. Агрономом взяли випускника Житомирського національного агроекологічного університету Анатолія Ярошенка. Тож майже всі працівники — місцеві.

Чи опікується ваша компанія соціальною сферою села?

— «Зоря» — соціально орієнтована компанія. У сільській раді, де ми орендуємо землю — 4 села, у яких 660 мешканців. Ми поки що не дуже багато заробляємо, бо фактично обробляємо цілину. До того ж минулий рік виявився неврожайним для льону, і ми спрацювали «в нуль». Але за два роки ми вже вклали у «соціалку» 500 тис. грн — на розвиток села, у школу, сільський спорт тощо.

Оточуюче середовище для бізнесу має бути сприятливим — компанія не може себе позиціонувати окремо від села та сільської громади. Тож маючи на меті розвивати компанію, потрібно виділяти й обов'язково вкладати кошти у село.

 

Довідково

2015 року площі під олійним льоном в Україні стали рекордними за 10 років: з 62 тис. га зібрали 61 тис. т насіння льону при врожайності 1 т/га. Про це повідомляє УКАБ, адже офіційної статистики немає. Експорт лляної олії прогнозується на рівні 3,1-3,3 тис. тонн. Найнижчий показник посівних площ культури за останні 10 років був 2008 року. Тоді льон було посіяно всього на 19,33 тис. га, зібрано 20,8 тис. т. З 2010 року поступово зростають посівні площі та експорту лляної олії, 2014-го Україна посіла 7 місце серед експортерів цієї продукції. За роки незалежності льоновиробництво намагалися відродити кілька разів, проте 1999 року ставку експортного мита встановили у 23%, тож аграрії майже звели нанівець посівні площі олійного льону. Вже 2007-го ставка зменшилася до 16%, відтоді її щороку скорочували на 1% до нинішніх 10%.