ЗЕМЕЛЬНИЙ МОНІТОРИНГ — ПРЕЗЕНТОВАНО ДАНІ ПІЛОТНОГО ПРОЕКТУ

29 лютого у Міністерстві аграрної політики та продовольства відбулася презентація системи моніторингу земельних відносин в Україні. Що ж являє собою такий моніторинг? Розмови і дискусії про продаж сільськогосподарської землі точаться в Україні вже не один рік. Можливо, кінцеву крапку, якою би вона була, заважає поставити саме відсутність інформації про вже наявний ринок земель. Як прихильники продажу, так і їхні опоненти оперують скоріше політичними гаслами й емоціями, ніж достовірною інформацією. Крім того, країна зараз перебуває у розпалі реформ, а будь-які реформи без точної вихідної інформації приречені на невдачу. Як відомо, співпраця між відомствами, які тією чи іншою мірою володіють різними аспектами інформації про земельні відносини в державі, залишає бажати кращого. Комплексного бачення кожна окрема взята структура надати не може, в силу того, що це виходить за рамки її повноважень.

Тож система моніторингу — це інноваційний інструмент для комплексного аналізу розвитку земельних відносин та розробки політичних рішень у цій галузі. Її створення і запровадження відбувається в рамках проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні», який реалізується за сприяння Світового банку зусиллями понад 17-ти державних структур.

Це — система збору, збереження та оприлюднення набору даних та показників щодо стану земельних відносин в Україні. Моніторинг проводиться на рівні районів та міст обласного підпорядкування, міст Київ та Севастополь. Ці показники стосуються основних характеристик земельних ресурсів та земельних відносин, а саме: наповнення Державного земельного кадастру та Реєстру прав на нерухоме майно, кількості та характеристики транзакцій із земельними ділянками, податку на землю, судових спорів, приватизації та експропріації, а також рівності у забезпеченні прав різних категорій землевласників та землекористувачів.

Система дозволяє аналізувати поточний стан земельних відносин за кожним із понад 140 показників, їх набір відповідає практиці інших країн та рекомендаціям Світового банку.

Як зазначив експерт Світового банку Клаус Дайнінгер, 2013 року в Україні було проведено оцінку управління земельними ресурсами, й «одна з основних рекомендацій, що випливають з цієї оцінки, полягає в підвищенні прозорості та доступу до даних щодо земельних ресурсів та відносин». Тож «створення системи моніторингу земельних відносин є безпосередньою відповіддю на ці рекомендації».

Порівнюючи досвід України з іншими країнами (зокрема колишнього Радянського Союзу, у тому числі Грузії і Молдови, де відбувається процес розробки подібних систем моніторингу для відстеження стану земельних відносин), експерт зазначив: «Станом на сьогодні досвід України є найбільш передовим та унікальним завдяки спільним зусиллям та ефективній співпраці ключових центральних органів державної влади, які пов'язані з земельними відносинами. В результаті, система моніторингу в Україні є найбільш повною та всеосяжною. Таким чином вона створює широкий спектр переваг та можливостей для різних зацікавлених сторін».

«В основі роботи проекту — три компоненти, зокрема аналітична підтримка, створення системи моніторингу земельних відносин, покращення доступності та якості даних про агросектор, а також: публічне обговорення ключових реформ та діалог між приватним та державним сектором», — зазначила Владислава Рутицька, заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань євроінтеграції.

 

Пілотний запуск

Пілотне впровадження системи моніторингу було здійснене в Україні впродовж квітня-грудня 2015. Його мета полягала в оцінці доступності адміністративних даних і можливостей поєднати в рамках однієї системи даних про фактичний стан земельних відносин в Україні, які надходять від місцевих органів влади до різних відомств.

Також завдяки пілотному впровадженню моніторингу вдалося провести аудит усіх існуючих джерел інформації, ступеню уніфікованості адміністративних даних, їх повноти й регулярності надходження, а також розробити методологію та здійснити тестування координації взаємодії органів влади у цій роботі.

Адміністративні дані для проведення пілотного впровадження були надані шістьма органами влади: Державна служба статистики України; Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру; Державна судова адміністрація України; Державна фіскальна служба України; Державне агентство водних ресурсів; Міністерство юстиції України (ДП «Національні інформаційні системи»).

 

Статистика знає все

Результатом пілотного проекту став, у тому числі, й аналітичний щорічник «Моніторинг земельних відносин в Україні. 2014-2015». Що можна дізнатися з цього довідника? Коротко можна відповісти словами класиків: статистика знає все. Але, що важливіше, всі ці дані перебувають у вільному доступі.

Автори щорічника, крім іншого, певним чином резюмували дані моніторингу. За їхніми оцінками, результати дослідження вказують, що:

— введення 7-річного мінімального терміну для договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та збільшення розміру земельного податку збігається із значним падінням кількості зареєстрованих договорів оренди. Це падіння відбувається незважаючи на те, що нотаріуси отримали право реєструвати договори оренди.

— станом на 1 грудня 2015 року було зареєстровано 16661051 ділянок загальною площею 41812127,76 га, що складає 69% території України. Проте тільки 22,6% земель державної власності зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

— розвиток ринку земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення обмежується недостатнім розвитком іпотечного кредитування. З 2013 року було продано 1899 ділянки загальною площею 6215,76 га (0,02% від площі земель приватної власності). За цей період було видано 91 іпотечний кредит на загальну площу 52,9 га. Це свідчить, що кредитування під заставу землі в Україні фактично не існує. Натомість на інших розвинутих ринках нерухомості банківські кредити є основним джерелом фінансування купівлі/продажу. Вивчення та подолання бар'єрів для використання іпотеки заслуговує першочергової уваги уряду під час розробки та впровадження земельної реформи.

— станом на 01.07.2015 в Україні було укладено 46715 тис. договорів оренди сільськогосподарських земель приватної форми власності (паїв) загальною площею 16597 тис. га (50% від земель приватної власності). Середня орендна плата становила 786 грн/га за рік. Крім того, було укладено 56053 договорів оренди земель державної форми власності з середнім рівнем орендної плати 1351,6 грн/га за рік — із значною різницею між областями.

— за 2013-2015 роки права оренди були зареєстровані для 832551 ділянки загальною площею 3513015,64 га (приблизно 16% земель, що перебувають в оренді).

— загальна кількість платників земельного податку за січень-вересень 2015 становила 7337191 осіб, із них 98% є фізичними особами. Ця кількість складає 46% від кількості землевласників, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі, та лише 31% — від числа приватних землевласників, про яких звітує форма 2-зем.

— статистика розподілу земель між державною, приватною та комунальною формою власності за існуючими статистичними формами не відповідає фактичному розподілу.

— результати моніторингу свідчать про значну різницю у характеристиках земельних ресурсів та стані земельних відносин на місцевому рівні. Тому земельна реформа має враховувати ці особливості та спроможність щодо впровадження реформ на місцевому рівні.

 

* * *

Якщо ж не обмежуватися узагальненими висновками авторів, можна детальніше з'ясувати і вартість оренди за областями, і кількість укладених договорів оренди в розрізі регіонів, і стан приватизації тощо.

У процесі пілотного впровадження було виявлено три основні проблеми, від розв'язання яких залежить повноцінне запровадження моніторингу. Передовсім, це невчасне надання інформації, її подача в неуніфікованій формі. Також зазначено випадки, коли важливі для прийняття політичних рішень дані не фіксуються та/або не надаються у форматі регулярних звітів (наприклад, кількість та характеристики земель, які були вилучені для суспільних потреб; площа ділянок, за якими сплачено податок тощо).

Досвід пілотного впровадження засвідчує необхідність розробки відповідних нормативних актів, автоматизованих систем звітності, забезпечення розміщення результатів у відкритому доступі та їх регулярне оновлення.

Павло Мороз