Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ДЕНЬ ВИРОБНИКІВ БОБОВИХ, АБО СВЯТО ЕКОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА У ТЕПЛИКУ
Цьогоріч уже традиційний День поля у фермерському господарстві Олексія Дона в Теплику на...
«НІБУЛОН» ДОЛУЧИВСЯ ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ МЕРЕЖІ ДОБРОЧЕСНОСТІ
Відповідна Декларація про створення Всеукраїнської мережі доброчесності була підписана...
СПЕКА НАС НЕ СПИНИТЬ, АБО ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КЛІМАТЕ МІЙ
Дивне цього року літо: то холод, то спека. Та і вчені вперто твердять — клімат планети невпинно...
ШВЕЙЦАРСЬКЕ СЕРЦЕ В ДАРУНОК УКРАЇНІ
Герой України Олексій Вадатурський визнаний достойним послідовником легендарного швейцарця ...
СМУГАСТИЙ РЕЙС
Перше за багато років вантажене сучасне несамохідне судно з кавунами дісталося до столичної...

Наші партнери:

Соя — рушій прибуткового тваринництва

ООН оголосила 2016 рік Міжнародним роком зернобобових культур. Як вважають в організації, крім іншого, проведення такого року сприятиме більш ефективному використанню білків, що містяться у цих культурах.

Саме виробництву високобілкових культур, сортам і технологіям їхнього вирощування було присвячено науково-практичний семінар на тему «Виробництво високобілкових культур: сорти і технології», що відбувся в Києві 10 лютого в рамках VI Міжнародної агропромислової виставки «Зернові технології-2016». Організаторами заходу виступили Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, Українська асоціація виробників і переробників сої. Відтак доповіді було присвячено переважно сої.

На полях України вирощується 90 сортів сої виробництва українських наукових установ, зазначив віце-президент НААН, доктор сільгоспнаук Михайло Бащенко. Щодо його прогнозів, то на 2020 рік площі посіву під нею прогнозуються на рівні 2,2 млн га з нинішніх 1,9 млн га. Валове виробництво при цьому має зрости з нинішніх 4,2 млн тонн до 5,5 мільйонів. За розрахунками науковців, 50% виробленої сої повинно споживатися вітчизняною галуззю тваринництва. З іншого боку, зазначає доповідач, сама ця галузь розвивається не так, як би хотілося — зокрема, у великотоварному виробництві утримується лише 400 тис. голів ВРХ.

Василь Петриченко, академік НААН, зазначив, що динаміка виробництва основних високобілкових культур свідчить не лише про збільшення уваги до них з боку провідних країн, але і про те, що ці культури мають ефективно використовуватися у інтенсивному тваринництві. Саме високобілкові культури мають стати основою відродження не лише галузі землеробства, а й основних галузей тваринництва. Саме це відображено у Стратегії розвитку сільського господарства України. Науковці, на чиїх програмах базується ця стратегія, зі свого боку стверджують, що високобілкові культури мають займати не менше 20% у сівозмінах до 2020 року. В основі цих культур має бути соя. Але не варто забувати і про інші культури. На Поліссі, наприклад, це має бути люпин, який має високий вміст сирого протеїну — в межах 32-34%. Задля збереження родючості землі і розвитку тваринництва науковці радять виробникам віднайти місце для кормового гороху, середели, вики.

Основним соєсіючим регіоном наразі є Лісостеп, у цілому по країні матимемо не менше 2 млн га соєвого поля.

Науковець зазначив, що, на жаль, сьогодні навіть великі компанії працюють здебільшого з мінеральними добривами. Якщо раніше на гектар вносилося 7,8 тонн органічних добрив і до 160 кг азоту, фосфору і калію, то сьогодні ці цифри складають менше 0,1 т/га і 58 кг/га відповідно. Відтак у країні немає культури відродження родючості ґрунтів. Високобілкові культури, які поліпшують структуру ґрунту, які є азотнакопичуючими, мають стати пріоритетом тих компаній, які дійсно дбають про родючість землі. З цією ж метою науковець рекомендує переходити від багатопільної системи сівозміни до короткоротаційної.

Віктор Тимченко, президент Асоціації «Українська асоціація виробників і переробників сої», навів статистичні дані по вирощуванню сої в Україні і світі.

Так, сьогодні Україна посідає перше місце серед країн Європи і СНД та восьме місце у світі з виробництва соєвих бобів.

Соя цінна тим, що серед інших сільгоспкультур містить найбільше рослинних білків — 38-50%. Для порівняння: пшениця забезпечена ними на 10-14%, кукурудза — 9,9%, горох — 22-23%. Не дарма 2016 рік оголошено Міжнародним роком зернобобових — у світі розуміють цінність цієї культури, і площі під нею дедалі зростають.

Лише за 2015 рік площі під її посівами збільшилися на 3 млн га порівняно з попереднім роком — до 121 млн га. Виробництво збільшилося на 5 млн тонн — до 320 мільйонів. Тенденція до нарощування виробництва сої не новина минулого року — площі і врожаї планомірно зростали з 2003-го, коли світовий урожай культури становив 118 млн га. Нині середня світова врожайність сої становить 26,5 ц/га.

Подібна статистика існує і в Україні. З мізерних 189,6 тис. га 2003 року площі збільшилися до 2,122 млн га 2015-го. Врожайність було збільшено з 12,2 ц/га до 18,5 ц/га. Зважаючи на те, що це результат посушливої погоди минулого року — 2014 року врожайність становила 21,5 ц/га. Валовий збір зріс з 231,9 тис. тонн 2003 року до 3,917 млн тонн 2015 року.

В асоціації дещо скоригували прогноз на 2020 рік по виробництву сої в Україні порівняно з попереднім. Очікується, що посівні площі під соєю в Україні збільшаться до 2,4 млн га (попередній прогноз 2,3 млн га), врожайність прогнозують на рівні 22 ц/га (25 ц/га), валовий збір може становити 5,28 млн (5,75 млн тонн).

Відповідно зростають і потужності по переробці сої — якщо 2005 року кількість підприємств-переробників становила 30 одиниць, то 2014 року їх стало вже 90. Разом вони можуть переробляти 2 млн тонн соєвих бобів, що у порівнянні з 2005 роком становить 20-разове зростання. Кількість зареєстрованих в країні за цей час сортів зросла у 2,9 разу — до 153 одиниць.

Збільшується й експорт сої та продуктів її переробки. Переважно експортуються соєві боби. Так, 2003 року обсяги їхнього експорту становили 42,441 тис. тонн, 2015-го цей показник становить вже 2,199 млн тонн (1,675 млн тонн 2014 року). Відповідні показники для соєвої олії — 3,9 тис. тонн і 127 тис. тонн. Найбільше ж зростання експорту у порівняльному співставленні відбулося для соєвого шроту — від 167 тонн 2003 року до 262 тис. тонн, тобто у 1568 разів. Позаминулого року експорт шроту становив 114 тис. тонн. Ці цифри свідчать, що український товар знаходить дедалі нові ринки і користується попитом не лише в якості сировини.

Результатом такого приросту наша країна завдячує також роботі Асоціації «Українська асоціація виробників і переробників сої». У співпраці з НААН, а конкретно з Інститутом кормів та сільського господарства Поділля НААН, проводилися районні семінари і навчання по технологіях вирощування і переробки сої. 2012 року, наприклад, було проведено 91 семінар, які відвідали 6300 чоловік. Було започатковано міжрайонні навчання.

За словами доповідача, у разі віддання переваги насінню вітчизняної селекції, надто важливо дослухатися до рекомендацій наукових установ, які є розробниками сорту, тим більше, що зконтактуватися з українськими науковцями на порядок легше, ніж з їхніми закордонними колегами. Адже втрати від неправильного застосування сорту — недотримання агротехнології, недотримання строків, кліматичних зон тощо — можуть вилитися у значний недобір урожаю від прекрасного за потенціалом насіння. Наприклад, наводить він статистику, у великих господарствах, де дотримуються технологій, рентабельність виробництва сої становила 2015 року 24%, а в маленьких господарствах — лише 10-12%.

Нині разом з Інститутом кормів в асоціації накреслюють плани, як працювати з одноосібниками, для того, аби підвищити врожайність на найменших за розміром полях. Також мова йде про те, щоби навчити одноосібників і дрібних фермерів використовувати сою в кормовиробництві, адже той потенціал, який зараз експортується, може бути затребуваний і в Україні — зі значним підвищенням продуктивності тваринництва внаслідок поліпшення якості кормів.

У зв'язку з цим пан Тимченко навів дані асоціації щодо конверсії кормів у країнах ЄС і Україні. Наші середньостатистичні показники собівартості виробництва 1 кг живої ваги майже на 10 грн відрізняються від європейських — за таких умов дешевше нічого не виробляти у цій галузі, ніж бути абсолютно неконкурентними, зазначає він. Або ж потрібно терміново змінювати ситуацію, тим більше, що угода про асоціацію з ЄС дедалі більше знижуватиме українське імпортне мито.

Доктор аграрних наук Михаіл Долуд (компанія Amandus KAHL, Німеччина) розповів про те, як скоротити антипоживні фактори в соєвих бобах і люпині шляхом гідротермічної обробки.

Основний носій протеїну в кормах тварин — соєвий шрот і соєва макуха. Однак поживна цінність будь-якого продукту залежить не лише від вмісту в ньому білків, але і від їхньої здатності засвоюватися організмом тварин. На жаль, багато білків бобових культур, і особливо сої, в сирому стані містять природні отруйні речовини, які становлять небезпеку для здоров'я тварин. Доповідач розповів про необхідні аналізи, які дозволяють виявити ці антипоживні речовини в кормах, а також про оптимальні строки і умови обробки й обладнання, на якому вона проводиться.

 

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: