Статті

Соя — рушій прибуткового тваринництва

ООН оголосила 2016 рік Міжнародним роком зернобобових культур. Як вважають в організації, крім іншого, проведення такого року сприятиме більш ефективному використанню білків, що містяться у цих культурах.

Саме виробництву високобілкових культур, сортам і технологіям їхнього вирощування було присвячено науково-практичний семінар на тему «Виробництво високобілкових культур: сорти і технології», що відбувся в Києві 10 лютого в рамках VI Міжнародної агропромислової виставки «Зернові технології-2016». Організаторами заходу виступили Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, Українська асоціація виробників і переробників сої. Відтак доповіді було присвячено переважно сої.

На полях України вирощується 90 сортів сої виробництва українських наукових установ, зазначив віце-президент НААН, доктор сільгоспнаук Михайло Бащенко. Щодо його прогнозів, то на 2020 рік площі посіву під нею прогнозуються на рівні 2,2 млн га з нинішніх 1,9 млн га. Валове виробництво при цьому має зрости з нинішніх 4,2 млн тонн до 5,5 мільйонів. За розрахунками науковців, 50% виробленої сої повинно споживатися вітчизняною галуззю тваринництва. З іншого боку, зазначає доповідач, сама ця галузь розвивається не так, як би хотілося — зокрема, у великотоварному виробництві утримується лише 400 тис. голів ВРХ.

Василь Петриченко, академік НААН, зазначив, що динаміка виробництва основних високобілкових культур свідчить не лише про збільшення уваги до них з боку провідних країн, але і про те, що ці культури мають ефективно використовуватися у інтенсивному тваринництві. Саме високобілкові культури мають стати основою відродження не лише галузі землеробства, а й основних галузей тваринництва. Саме це відображено у Стратегії розвитку сільського господарства України. Науковці, на чиїх програмах базується ця стратегія, зі свого боку стверджують, що високобілкові культури мають займати не менше 20% у сівозмінах до 2020 року. В основі цих культур має бути соя. Але не варто забувати і про інші культури. На Поліссі, наприклад, це має бути люпин, який має високий вміст сирого протеїну — в межах 32-34%. Задля збереження родючості землі і розвитку тваринництва науковці радять виробникам віднайти місце для кормового гороху, середели, вики.

Основним соєсіючим регіоном наразі є Лісостеп, у цілому по країні матимемо не менше 2 млн га соєвого поля.

Науковець зазначив, що, на жаль, сьогодні навіть великі компанії працюють здебільшого з мінеральними добривами. Якщо раніше на гектар вносилося 7,8 тонн органічних добрив і до 160 кг азоту, фосфору і калію, то сьогодні ці цифри складають менше 0,1 т/га і 58 кг/га відповідно. Відтак у країні немає культури відродження родючості ґрунтів. Високобілкові культури, які поліпшують структуру ґрунту, які є азотнакопичуючими, мають стати пріоритетом тих компаній, які дійсно дбають про родючість землі. З цією ж метою науковець рекомендує переходити від багатопільної системи сівозміни до короткоротаційної.

Віктор Тимченко, президент Асоціації «Українська асоціація виробників і переробників сої», навів статистичні дані по вирощуванню сої в Україні і світі.

Так, сьогодні Україна посідає перше місце серед країн Європи і СНД та восьме місце у світі з виробництва соєвих бобів.

Соя цінна тим, що серед інших сільгоспкультур містить найбільше рослинних білків — 38-50%. Для порівняння: пшениця забезпечена ними на 10-14%, кукурудза — 9,9%, горох — 22-23%. Не дарма 2016 рік оголошено Міжнародним роком зернобобових — у світі розуміють цінність цієї культури, і площі під нею дедалі зростають.

Лише за 2015 рік площі під її посівами збільшилися на 3 млн га порівняно з попереднім роком — до 121 млн га. Виробництво збільшилося на 5 млн тонн — до 320 мільйонів. Тенденція до нарощування виробництва сої не новина минулого року — площі і врожаї планомірно зростали з 2003-го, коли світовий урожай культури становив 118 млн га. Нині середня світова врожайність сої становить 26,5 ц/га.

Подібна статистика існує і в Україні. З мізерних 189,6 тис. га 2003 року площі збільшилися до 2,122 млн га 2015-го. Врожайність було збільшено з 12,2 ц/га до 18,5 ц/га. Зважаючи на те, що це результат посушливої погоди минулого року — 2014 року врожайність становила 21,5 ц/га. Валовий збір зріс з 231,9 тис. тонн 2003 року до 3,917 млн тонн 2015 року.

В асоціації дещо скоригували прогноз на 2020 рік по виробництву сої в Україні порівняно з попереднім. Очікується, що посівні площі під соєю в Україні збільшаться до 2,4 млн га (попередній прогноз 2,3 млн га), врожайність прогнозують на рівні 22 ц/га (25 ц/га), валовий збір може становити 5,28 млн (5,75 млн тонн).

Відповідно зростають і потужності по переробці сої — якщо 2005 року кількість підприємств-переробників становила 30 одиниць, то 2014 року їх стало вже 90. Разом вони можуть переробляти 2 млн тонн соєвих бобів, що у порівнянні з 2005 роком становить 20-разове зростання. Кількість зареєстрованих в країні за цей час сортів зросла у 2,9 разу — до 153 одиниць.

Збільшується й експорт сої та продуктів її переробки. Переважно експортуються соєві боби. Так, 2003 року обсяги їхнього експорту становили 42,441 тис. тонн, 2015-го цей показник становить вже 2,199 млн тонн (1,675 млн тонн 2014 року). Відповідні показники для соєвої олії — 3,9 тис. тонн і 127 тис. тонн. Найбільше ж зростання експорту у порівняльному співставленні відбулося для соєвого шроту — від 167 тонн 2003 року до 262 тис. тонн, тобто у 1568 разів. Позаминулого року експорт шроту становив 114 тис. тонн. Ці цифри свідчать, що український товар знаходить дедалі нові ринки і користується попитом не лише в якості сировини.

Результатом такого приросту наша країна завдячує також роботі Асоціації «Українська асоціація виробників і переробників сої». У співпраці з НААН, а конкретно з Інститутом кормів та сільського господарства Поділля НААН, проводилися районні семінари і навчання по технологіях вирощування і переробки сої. 2012 року, наприклад, було проведено 91 семінар, які відвідали 6300 чоловік. Було започатковано міжрайонні навчання.

За словами доповідача, у разі віддання переваги насінню вітчизняної селекції, надто важливо дослухатися до рекомендацій наукових установ, які є розробниками сорту, тим більше, що зконтактуватися з українськими науковцями на порядок легше, ніж з їхніми закордонними колегами. Адже втрати від неправильного застосування сорту — недотримання агротехнології, недотримання строків, кліматичних зон тощо — можуть вилитися у значний недобір урожаю від прекрасного за потенціалом насіння. Наприклад, наводить він статистику, у великих господарствах, де дотримуються технологій, рентабельність виробництва сої становила 2015 року 24%, а в маленьких господарствах — лише 10-12%.

Нині разом з Інститутом кормів в асоціації накреслюють плани, як працювати з одноосібниками, для того, аби підвищити врожайність на найменших за розміром полях. Також мова йде про те, щоби навчити одноосібників і дрібних фермерів використовувати сою в кормовиробництві, адже той потенціал, який зараз експортується, може бути затребуваний і в Україні — зі значним підвищенням продуктивності тваринництва внаслідок поліпшення якості кормів.

У зв'язку з цим пан Тимченко навів дані асоціації щодо конверсії кормів у країнах ЄС і Україні. Наші середньостатистичні показники собівартості виробництва 1 кг живої ваги майже на 10 грн відрізняються від європейських — за таких умов дешевше нічого не виробляти у цій галузі, ніж бути абсолютно неконкурентними, зазначає він. Або ж потрібно терміново змінювати ситуацію, тим більше, що угода про асоціацію з ЄС дедалі більше знижуватиме українське імпортне мито.

Доктор аграрних наук Михаіл Долуд (компанія Amandus KAHL, Німеччина) розповів про те, як скоротити антипоживні фактори в соєвих бобах і люпині шляхом гідротермічної обробки.

Основний носій протеїну в кормах тварин — соєвий шрот і соєва макуха. Однак поживна цінність будь-якого продукту залежить не лише від вмісту в ньому білків, але і від їхньої здатності засвоюватися організмом тварин. На жаль, багато білків бобових культур, і особливо сої, в сирому стані містять природні отруйні речовини, які становлять небезпеку для здоров'я тварин. Доповідач розповів про необхідні аналізи, які дозволяють виявити ці антипоживні речовини в кормах, а також про оптимальні строки і умови обробки й обладнання, на якому вона проводиться.

 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"