ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТПРИВАБЛИВОСТІ: УКРАЇНСЬКИЙ ТРУДОВИЙ РЕЦЕПТ

Створювати привабливі умови для залучення іноземних інвесторів на внутрішній ринок можна різними способами. Можна знижувати податки, можна прибирати законодавчі перепони та обмежувати свавілля чиновників. Ну, а якщо з цим не склалося — можна спробувати заманити інвестора дешевою та покірною робочою силою. У нашому випадку вирішили максимально спростити роботу з персоналом — перетворюючи найманих працівників на безсловесну сіру масу, котра позбавлена будь-яких прав. Аби працівник не смів і голови підняти при скороченні платні, збільшенні обсягів чи погіршенні характеру роботи.

Відносини найманого працівника і роботодавця — це дорога з двостороннім рухом і щоб не трапилося катастрофи, обидві сторони мають притримуватися правил, викладених у Трудовому кодексі. Діючий уряд у своїй програмі дій пообіцяв до кінця поточного року ухвалити новий кодекс і наполегливо діє у цьому напрямку. Проте якщо довкола змін у Конституцію стояв ґвалт і ламалися списи, то Трудовий кодекс протягують тихцем.

Хоча ніде правди діти — новий кодекс потрібен, адже наразі трудове законодавство суттєво застаріло, оскільки трудові відносини в нашій країні регулюються Кодексом законів про працю, який діє ще з 1 червня 1972 року. За цей час з 265 статей суттєво змінилося 235, причому деякі з них неодноразово. Крім того, до норм трудового законодавства відносяться ряд спеціальних законів, постанов, акти колишнього СРСР та навіть постанови Ради народних комісарів 1929, 1930, 1933 років, які суперечать одна одній та ускладнюють застосування його положень. З 15 пострадянських держав, які колись входили до Радянського Союзу, лише Україна не прийняла новий законодавчий акт, який регулює трудові відносини.

Роботодавці скаржаться, що чинний Кодекс не є достатньо «гнучким» і уперто називають його «соціалістичним». Але навіть наприкінці радянської епохи, було б важко назвати цей кодекс соціально спрямованим: з документу 1971 року було вилучено багато переваг робітників, які були закріплені в Кодексі 1922 року. Тим не менш, він містить принципи, успадковані від Жовтневої революції 1917 року: забезпечити баланс інтересів можливо лише за формальної переваги працівника над роботодавцем. Питання в тім, що Україні не вистачає незалежного профспілкового руху, спроможного насправді використовувати передбачені можливості. Однак з початку 2000-х років роботодавці намагалися прийняти проекти нового ТК, які дозволили б їм заощадити гроші на HR-відділах та спростити боротьбу з невдоволеними працівниками у важкий період кризи.

Починаючи з 2003 року до стін парламенту неодноразово вносились законодавчі ініціативи щодо нового Трудового кодексу. Один із них — №1108 від 04.12. 2007 у травні 2008 року був навіть прийнятий у першому читанні, проте далі справа не пішла, і його було знято з розгляду наприкінці 2012 року. Новий проект №2902 від 22.04.2013 до розгляду не дійшов і був відкликаний авторами у листопаді 2014-го.

Уже в у грудні 2014-го до Верховної Ради подали новий проект нового Трудового кодексу (№1658 від 27.12.2014), проте після дружної критики експертів його вирішили «підлатати». Після доопрацювання, проект знову внесли у травні цього року і порівняно з першою редакцією, він став товщим на 20 сторінок. Тепер кодекс складається з 9-ти книг і 398 статей, викладених на 170-ти сторінках. Як не дивно, він містить майже всі новели, проти котрих повстала громадськість ще 2008-го.

Як обдурити депутата?

Проте сумніваюся, що більшість депутатів дочитала його хоча б до половини, та й не в цьому річ. Їх піддурили — навіть двічі. Спершу, коли сказали, що ухвалення нового Трудового кодексу — це вимога ЄС, а потім — коли зосередили всю увагу на другорядних моментах. Та коли зі стадом працюють професіонали, стаду багато знати і не потрібно — пастух знає, що треба. А щоб стадо дружно йшло у потрібному напрямку — є вівчарки. От такою вівчаркою, котра відволікала увагу одних і заганяла до депутатського стада інших, стала поправка до статті 3, де йдеться про недопущення дискримінації у сфері праці.

Як заявила голова Комітету з питань європейської інтеграції Верховної Ради України Ірина Геращенко, на виконання Україною плану дій щодо візової лібералізації, цей кодекс обов'язково має містити положення низки директив Ради ЄС, які Україна зобов'язалася впровадити. Тому вона пропонувала розширити перелік дискримінаційних чинників ще двома: гендерною ідентичністю та сексуальною орієнтацією.

І понеслось! Охоронці суспільної моралі вирішили, що це пропонують мало не спеціальний статус для сексуальних меншин у трудових відносинах запровадити. Опираючись новелі, вони апелювали до того, що багато країн, які вступили в Європейський Союз, ці норми у своє законодавство не імплементували. Це стосується і Хорватії, і Румунії, і Угорщини, і країн Балтії.

У результаті депутати так розпалилися на захисті суспільної моралі, що коли їм запропонували схвалити Трудовий кодекс без цієї поправки, відразу знайшлося 258 бажаючих. Як у тому анекдоті: коли життя здається нестерпним, спершу купи козу, а потім — продай козу і одразу відчуєш полегшення. Насправді Єврокомісія дійсно вимагала ухвалити поправку про неможливість дискримінації під час прийняття на роботу чи звільнення з неї громадян певних «вразливих» груп. Бо їм зовсім не хочеться, щоб після запровадження безвізового режиму до країн ЄС кинулися тисячі гастрарбайтерів, з вимогою працевлаштування, бо на батьківщині, бач, їх дискримінують за «нетрадиційну орієнтацію». Проте для цього зовсім не обов'язково ухвалювати цілий новий кодекс — достатньо було внести зміни до діючого КЗпП, як це робилося досі.

Тепер у депутатів є цілих три тижні на внесення поправок до проекту Трудового кодексу, обіцяють також відправити його на експертизу в Міжнародну організацію праці. Стосовно поправки Геращенко — довкола неї ще будуть баталії, бо інакше безвізовий режим з ЄС нам «не світить», а чим тоді звітувати перед виборцями? Проте Регламент Верховної Ради не передбачає суттєвих змін законопроектів у ході їх підготовки до другого читання, так що орієнтири майбутнього законодавства про працю у нас вже є.

Головні зміни до Трудового кодексу

Повний текст у друкованій версії видання