Статті

ГРОМАДА ВИЗНАЧАЄ ПРІОРИТЕТИ

Про досвід корпорації «Агропродсервіс» з Тернопільщини щодо вирішення соціально-економічних питань з місцевими громадами у місцинах, де компанія орендує землі, ми нещодавно обіцяли розповісти (див. «Достатку має бути в достатку», «Агропрофі» №29-30). Власне, нічого надприродного в корпорації не вигадали, адже договір соціального партнерства вже давно вкорінився на сільських теренах. Але є суттєва відмінність — громадам орендованих територій надається можливість самим прозоро і публічно обирати, на що будуть витрачені такі кошти. Розповідає заступник директора ПАТ «Агропродсервіс» Федір Шевчук:

— Наша компанія працює на Тернопільщині з 1999 року і від часу свого заснування була та залишається соціально відповідальною, передусім тому, що майже всі ми є вихідцями з села і добре розуміємо проблеми кожного пересічного його мешканця, — наголошує Федір Назарович. — Наразі ми працюємо у понад сотні населених пунктів Тернопільщини й Івано-Франківщини, обробляємо понад 40 тис. га землі, маємо розвинене багатогалузеве тваринництво.

У проекті соціального партнерства налагодили тісну співпрацю і порозуміння з кожною сільською радою. Якщо раніше соціальний внесок корпорації на гектар орендованої землі становив 50 гривень, то з 1 січня 2016 цифра збільшується до 100 грн/га.

Найголовніше, що цими коштами розпоряджатиметься вся громада — призначаються громадські збори, збори депутатського корпусу, виконкому сільської ради, де за участю наших пайовиків розглядають, які саме найбільш значущі потреби у населеного пункту є зараз, що потрібно вирішити в першу чергу, які можна відкласти.

У чому проблема була раніше? Як скрізь, до керівників наших філій постійно приходили представники села — чи директор школи, чи сільський голова, чи священик, мовляв, потрібні кошти на те, на інше. Нерідко «соціальні» кошти витрачалися поза інтересів громади.

Зараз ми уніфікували всю цю роботу, наблизили нашу співпрацю до цивілізованих взаємовідносин. Громадою складаються попередні плани, виходячи з наявних коштів і з побажань людей, потім укладаються договори з підрядними організаціями. На ці цілі спрямовується 50% грошей. Решта іде на реалізацію цільових соціальних програм, адже все уніфікувати неможливо, бо в кожному селі є свої особливості. Наприклад, із цієї суми виплачуємо кожній сім'ї учасника АТО одноразову допомогу у розмірі 5 тис. грн. Лише за сім місяців цього року в цілому по корпорації на це виділено 800 тис. грн.

Нещодавно відправили діточок військовослужбовців із числа наших орендодавців землі, які беруть участь в АТО, на оздоровлення до дитячого табору «Ромашка», що неподалік від Джуринського водоспаду. До 1 вересня зробили більше тисячі комплектів «наборів первачка» — не тільки для дітей орендодавців, а й для всіх першокласників сільських громад, та розробили власний дизайн обкладинок зошитів тощо.

Наступного року плануємо збільшити частку, якою розпоряджатимуться безпосередньо громади до 60%. Щодо розміру підтримки на гектар, то далі, можливо, розглядатимемо розмір виділення коштів у бік збільшення — це буде залежати від багатьох факторів, але за 16 років діяльності корпорації ці видатки поступово зростають.

Іноді виникає питання, а що робити, коли потреби громади перевищують наші заплановані витрати? У цьому допомагає система планування. Громада сама визначає пріоритети. Мене дуже тішить розуміння нашої позиції відкритості і прозорості з боку сільських голів. Навіть коли мова заходить про можливе збільшення фінансування, коли сільський голова каже, що, мовляв, якщо я не зроблю того-то, мене можуть не переобрати. Згодом він розуміє, що розумна, а не кон'юнктурна, інвестиція в рідне село і планування цього напрямку діяльності також значно впливатимуть на вибір односельців.

Зазвичай спільно намагаємося знайти порозуміння з іншими інвесторами — адже не ми одні на території громади ведемо бізнес — це, наприклад, і кошти від встановлених вишок мобільного зв'язку, й від оренди ставків, і від роботи видобувних кар'єрів тощо. Ось так разом намагаємося втілити в життя невідворотний процес проведення адміністративно-територіальної реформи, щоби сама громада була зацікавлена не просити, а заробляти кошти на покращення життя. Ми взяли для себе за правило: роби сьогодні те, що інші не хочуть, — завтра будеш жити так, як інші не можуть, — підсумовує свою розповідь пан Шевчук.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"