Статті

ПРО ЩО ШУМИТЬ ЗЕЛЕНИЙ ЛІС...

У наш час, коли похвалитися успіхами не так легко, всі чомусь кинулися розробляти плани порятунку країни чи, принаймні, стратегії її розбудови. Звісно, план — передумова будь-якого серйозного починання, тим більше потрібен він для виходу з кризи. От лише інколи потуги стратегів виглядають трохи кумедно.

Якщо хто пам'ятає, був такий грузинський фільм «Найшвидші у світі», котрий складався з короткометражок, одна з яких чудово ілюструє стратегічні потуги деяких наших горе-реформаторів. Сюжет історії простий до анекдотичності: один чолов'яга заліз на високе дерево і не може спуститися. Звісно, переляканий «верхолаз» волає про допомогу, і тут з'являються «тактики», котрі йому пропонують чи стрибнути на попону (а він боїться), чи скористатися драбиною, котра вдвічі нижча ніж потрібно. Нарешті до гурту долучається «стратег», котрий пропонує постраждалому вхопитися за один кінець мотузки. Бідолага хапається, в цей час доброхоти на землі чим сили потягнули другий кінець до себе. Чолов'яга гепається об землю, мало не зламавши собі карк. Здіймається галас, «врятований» кидається на «стратега» ледь не з кулаками. А той так спокійно, навіть із подивом відповідає, що два дні тому у цей же спосіб вони витягли товариша з колодязя, і йому ж допомогло! Мораль байки проста – не всякий досвід можна бездумно переносити на іншу ситуацію.

Так я про стратегії. Нещодавно закінчився термін урахування пропозицій експертів і громадськості до Єдиної Комплексної Стратегії Розвитку Сільського Господарства і Сільських Територій в Україні на 2015-2020 роки.

Одним із підрозділів (8.3.) цього без сумніву епохального документу є план розбудови лісового та мисливського господарства, котре поки що належить до відання Мінагрополітики. Поки що. Бо у наш час ні від чого не можна бути застрахованим, – передали ж, наприклад, управління земельними ресурсами картографам…

Повний текст у друкованій версії

* * *

Той, хто бачив бджолині стільники, не міг не захоплюватися досконалістю витвору та невтомністю творців — адже як справжній витвор мистецтва стільник будується без жодного проекту. Проте найгірший будівельник відрізняється від бджоли тим, що перш ніж будувати навіть собачу будку, складає (хоч би і в голові) план будівництва. Тож розробляти плани розбудови держави, цілих секторів економіки чи окремих галузей потрібно, і не важливо, наскільки пафосно вони називатимуться. Головне — не допускати до їх розробки тих горе-«стратегів», котрі бездумно застосовують і свій, і чужий досвід, тим більше — негативний.

Ну, а про розділ 8.3. Єдиної Комплексної Стратегії Розвитку Сільського Господарства і Сільських Територій в Україні на 2015-2020 роки сказати більше нічого. Документ, без сумніву, дуже «сирий» і виглядає як декларація про добрі наміри, а не програма реформування.

Проте час тисне — 10 червня квінтесенція напрацювань робочих груп має бути подана до розгляду та затвердження. Оскільки Стратегія передбачає системний підхід до реформування галузі, оптимально буде об'єднати напрацювання всіх робочих груп: і «стратегів», і «тактиків», та створити дієвий документ, що відповідатиме тим завданням, які постали перед лісовою галуззю.

Найцікавіше у всій цій катавасії те, що і сама Стратегія, і її виконання здійснюватимуться за кошти іноземних донорів. Зокрема, лише на першочергові заходи робочої підгрупи 8.3. — такі, як полігон технічних засобів з використання нетрадиційних джерел енергії, створення модельних лісів, впорядкування мисливських угідь та розвиток мисливського господарства розробники Стратегії хочуть «вициганити» у донорів проекту EUR23,7 млн.

Здається мені, якщо вони запропонують на розгляд спонсорів такий недолугий «бізнес-план», у відповідь почують знамениту фразу, котру сказав харків’янин Гепа землякові Допі: «З таким обличчям (тобто планом – прим. авт.) тобі ніхто грошей не дасть».

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"