Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ДЕНЬ ВИРОБНИКІВ БОБОВИХ, АБО СВЯТО ЕКОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА У ТЕПЛИКУ
Цьогоріч уже традиційний День поля у фермерському господарстві Олексія Дона в Теплику на...
«НІБУЛОН» ДОЛУЧИВСЯ ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ МЕРЕЖІ ДОБРОЧЕСНОСТІ
Відповідна Декларація про створення Всеукраїнської мережі доброчесності була підписана...
СПЕКА НАС НЕ СПИНИТЬ, АБО ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КЛІМАТЕ МІЙ
Дивне цього року літо: то холод, то спека. Та і вчені вперто твердять — клімат планети невпинно...
ШВЕЙЦАРСЬКЕ СЕРЦЕ В ДАРУНОК УКРАЇНІ
Герой України Олексій Вадатурський визнаний достойним послідовником легендарного швейцарця ...
СМУГАСТИЙ РЕЙС
Перше за багато років вантажене сучасне несамохідне судно з кавунами дісталося до столичної...

Наші партнери:

ПРО НИВУ, ТУШОНКУ І ЛУГАНСЬКИХ БАНДЕРІВЦІВ

У День Святого Миколая торік ми побували на Київщині в одному з сіл, де працює сільськогосподарська асоціація «Нива Переяславщини», й у підсумковому номері «Агропрофі» опублікували святковий репортаж під заголовком «Нивою мандрує Святий Миколай». Від місцевих дізналися, що в умовах війни сільгосппідприємство до своїх звичних видів діяльності додало ще один – волонтерську допомогу учасникам АТО.

Від працівників господарства ми дізналися, що починалося все з Майдану, коли керівництво корпорації, його фахівці і пересічні селяни з різних населених пунктів Київщини зустрілися без будь-яких домовленостей. І одразу рішуче всі вони стали на бік противників тодішньої влади.

Наприкінці того ж року розповідь про силу духу майданівців і про реальну ситуацію в зоні війни ми почули від заступника командира 8-ї Афганської інтернаціональної сотні батальйону «Айдар» Миколи Семеняки, який разом із побратимами прибув на кілька днів до Києва у справах: віддати останню шану загиблому товаришеві-герою, полагодити техніку і набрати провізії та ліків для загону. Одним із головних їстівних замовлень вояків була смачнюча тушонка від Мостіпана: мовляв, якщо зранку з чорним хлібом банку такої тушонки на двох з'їсти, то вистачає на цілий день завзято воювати. Бо започаткували виготовлення цієї тушонки торік улітку спеціально для наших вояків за нормами радянського ГОСТу: в залізній банці на 80% відбірна свинина, решта – ніжний смалець. Можна додавати її до каші, кидати для навару в борщ, проте з картопелькою та цибулькою наживо вона ліпше смакує.

Тому Микола Миколайович погодився поговорити про «Ниву Переяславщини», точніше про її очільника і власника Олександра Мостіпана та його команду, яких айдарівці вважають справжніми патріотами. Афганська сотня цілком покладається на допомогу сільгосппідприємства. З вуст людини з передової по-особливому сприймаються слова про той надзвичайно великий обсяг допомоги, який надає господарство країні: війську – технікою, обладнанням, харчами, коштами; селянам – робочими місцями і гідною зарплатою та виплатами орендної плати, гарантованим повним соціальним пакетом для працівників, благодійництвом. Будучи одним із найбільших і найвисокотехнологічніших свинокомплексів України, який на своїх потужностях вирощує і переробляє зернові, мешканців столичної області «Нива» забезпечує якісною продукцією: охолодженою свининою, різноманітними ковбасними виробами, а за часів війни поживною тушонкою – що також є підтримкою будь-якого бійця.

ТеперішнІй військовий командир Семеняка з посади голови Баришівської районної ради пішов спочатку на Майдан, а звідти добровольцем на фронт. Раніше мужнього солдата-афганця зі знаменитої 9-ї роти 345-го окремого парашутно-десантного полку (саме Семеняку з позивним «Хохол» у фільмі «9 рота» зіграв Федір Бондарчук) за його добрі справи знали лише на Київщині. У ті часи він показав себе успішним бізнесменом, депутатом райради, борцем за справедливість, став одним із засновників організації «Ніхто, крім нас».

За свою правдолюбність депутат райради і підприємець Микола Семеняка отримав вогнепальне поранення в ногу восени 2013-го, переніс декілька операцій і вже на початку січня торік бився на Майдані (на жаль, те безглузде поранення повсякчас дає про себе знати). Тепер його знає вся країна, бо він не цурається висловлювати у ЗМІ свою точку зору, і бояться вороги. Дійшло до того, що в липні 2014-го терористи оголосили винагороду за бійців батальйону «Айдар»: $3000 за рядового, $10000 за офіцерів. Та на айдарівцях ворог багато не заробив. 

«Айдар» взагалі формувався як батальйон добровольців з Майдану, – веде далі Микола Семеняка, – їх багато потрапило сюди відразу з Майдану, навіть не заїжджаючи додому. Збиралися сотні, друзі, які перед тим побували в боях на Майдані, прожили тут по півроку. Більшість людей не хотіли йти в батальйони, які підпорядковуються МВС».

За словами співрозмовника, відсотків 80 особового складу батальйону – з Майдану, ще 20 – переведені з інших військових частин діючі військовослужбовці. Є серед бійців люди, які воювали раніше, пройшли Афганістан, Ірак. Взяли до рук зброю й успішні менеджери та бізнесмени.

«Географічно «Айдар» представляє всю Україну: у нас є хлопці з Криму, десь 20% – з Луганщини. Вони навіть сміються, що вони «луганські бандерівці». Є й дівчата, що тягнуть цю лямку на рівні з досвідченими чоловіками. Це страшно, скажу я вам, бачити зброю в руках і ненависть в очах у тих, хто покликаний нести тепло і мир, дарувати ніжність і любов. Будь що, а у війни не жіноче лице. Наші дівчата-вояки переважно з Майдану, родом багато зі Східних областей. Вони в основному працюють на штабних посадах або в медичних частинах. Бо девіз «Айдара»: «Відвоюємо і повернемося живі додому!»

Якби таких волонтерів у країні тисяч п'ять…

Щодо знайомства з Олександром Мостіпаном Микола Семеняка розповідає, що колись йому «прибічники справедливості» поскаржилися, що сільгосппідприємство незаконно будує на території району свинокомплекс. Зрозуміло, розлючений голова райради поїхав розбиратися. «На місці з'ясувалося, – зізнається він, – що мене нахабно… обманули. Скаржники були зацікавлені в тому, щоб там ніхто нічого не будував. Усі документи в Мостіпана були в порядку, всі дозволи тощо. Тож ми порозумілися.

Коли ж стався Майдан, Олександр також прийшов туди. І запропонував допомогу». Братися до зброї, розповідає айдарівець, Мостіпана відмовили, пояснили просто: користі від таких відчайдух, як він, більше не як від вояків, а як від волонтерів. «Саша допомагав дуже потужно, допомагав свідомо і постійно. Коли сталося лихо – на Майдані загинув наш товариш, Олег зі Львова – він узяв на повне утримання родину загиблого – вдову з двома дітьми», – продовжує Семеняка.

Події на Сході України наш співрозмовник від самого початку називає війною й аж ніяк не АТО: «Теперішня війна набагато жорсткіша і важча, ніж в Афганістані. «Духи» обстрілювали військових із кулеметів, мінометів і «шайтан-труби» – так вони охрестили гранатомети. В них не було «градів», «САУшек» (самохідна артустановка – прим.ред.), «буратинів», всього того, що нині сиплеться на нас з боку нападників. І нашу бойову сотню Мостіпан повністю утримує: спецодяг, бронежилети, кевларові каски, бронемашини. Зброя ж – то справа державна». Іноді, зізнається боєць, навіть стає незручно про щось для хлопців попросити, проте Мостіпан сам завжди телефонує і цікавиться, чи всі живі, як почуваються і що потрібно. Харчове забезпечення також все на ньому.

«Якби таких як Саша волонтерів в Україні тисяч зо п'ять, – переконаний Семеняка, – наше військо було би непереможним. Однак серед багатих людей мало таких. Мостіпан – він наш, наш по духу. Він із тих, для кого якщо треба битися, то немає питань, – буде битися до останнього. Дай Боже здоров'я батькам за те, що вони виховали такого сина.

Хочу навести такий приклад. Загинув боєць – страшна втрата для всіх. І похорон – справа недешева. Провести в останню путь героя слід гідно. Для рідних це страшенна втрата… Цієї психологічно важкої роботи Мостіпан не уникає».

«Нива Переяславщини» постійно допомагає продуктами харчування – дякувати Богу, зернових і свинини виробили достатньо; спецодягом і медикаментами – бронежилети, кевларові каски і укомплектовані аптечки; транспортом – придбали джипи і сплатили їхнє укріплення бронею; коштами – всі мешканці сіл, де працює компанія, котрі беруть участь у бойових діях, продовжують отримувати зарплатню. Родини загиблих воїнів Афганської роти добровольчого батальйону «Айдар», причому не лише з Київщини, потрапляють на утримання сільгосппідприємства.

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: