Статті

СОЯ НАБУВАЄ ДЕДАЛІ БІЛЬШОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ НАШИХ АГРАРІЇВ

Українські аграрії приступили до збирання сої. Як цього року йдуть справи у соєвиків ми поцікавилися у президента Української асоціації виробників і переробників сої Віктора Тимченка.


– Вікторе Наумовичу, які маєте очікування на цьогорічний врожай?

– Прогнози – це завжди складна справа. Минулого року отримали 2 млн 762 тис. тонн, цього року прогнозували 3,4 млн тонн, але з огляду на спекотну погоду, добре буде, якщо вийдемо на 3,2 млн тонн. З тих самих причин очікуємо і на зниження урожайності з прогнозованих 20 ц/га до 18 ц/га.

 

– Це висока врожайність для сої?

– Якщо врахувати, що починали ми 2003 року із середньою врожайністю у 12 ц/га, то достатньо висока. Минулого року, наприклад, Херсонська область отримала 34,4 ц/га середньої врожайності. Це не найбільший показник, але слід врахувати значні оброблювані у регіоні площі – 87,7 тис. га.

 

– Оскільки очікуєте на більший валовий збір при меншій врожайності, виходить, збільшилися посівні площі?.

– Так, і суттєво – на 437 тис. га, в 2014 р. – 1803 тис. га проти 2013 р. – 1366 тис. га. Тут, як і з урожайністю, також спостерігається тенденція до зростання. З 2003 року посівні площі зросли зі 190 тис. га майже у 10 разів.

 

– Які цінові і загальні тенденції світового ринку сої?

– Щодо вирощування, то це однозначне збільшення зацікавленості. Якщо минулого року у світі виробили 280 млн тонн сої, то цього року очікується до 300 млн тонн.

Ціни навпаки йдуть на пониження. Причиною тому багато факторів, один з головних – хороший урожай в США. Однак ціни падають не так катастрофічно, як ми очікували.

За нашими прогнозами, після закінчення збирання врожаю ціни в Україні можуть становити на рівні 4600 до 5000 грн. за тонну.

 

– Від чого залежать внутрішні ціни на сою?

– Від попиту і від експорту. Два роки поспіль ми мали 1,5 млн тонн експорту, що, безумовно, вплинуло на підвищення цін. По-друге, у нас значно збільшується переробка, якщо рік-два тому ми мали 600 тис. тонн на переробку, то минулого року на переробку вже направили 800 тис. тонн. Тим не менше, ми в асоціації вважаємо, що це все ще недостатня кількість. Оптимальним було б спрямовувати на переробку 1,3 млн тонн, щоб забезпечити кормами тваринництво і птахівництво.

 

– Куди спрямовується продукція переробки сої – на внутрішній чи на зовнішній ринок?

– В основному іде на внутрішнє споживання, але потихеньку ми освоюємо і експортні ринки соєвого шроту. Основними споживачами минулого року були Росія, Білорусія, Азербайджан. Цього сезону за півроку експортували 58,4 тис. тонн соєвого шроту, при тому, що минулого року за весь рік 21,3 тис. тонн.

При цьому ми вважаємо, що російська заборона імпорту не дуже вплине на ринок. Минулого року російські закупівлі становили 9 тис. тонн шроту і приблизно 156,9 тис. тонн сої. Думаю, ця кількість без проблем перекриється значним збільшенням закупівель ЄС.

 

– Росія мотивувала заборону порушеннями російського фітосанітарного господарства…

– Ми обговорювали це питання з Карантинною службою, вони сказали, що, безумовно, ті чи інші негативні показники є, але коли вони зверталися до відповідних служб РФ з проханням уточнити, в яких саме партіях було виявлено порушення, які порушення, на листи просто не відповідали. Тобто це, скоріше, політичне питання.

 

– Чи достатньо в Україні потужностей для переробки сої?

– Достатньо. Зараз ми можемо переробити близько 2,2 млн тонн. В основному, це підприємства, спрямовані виключно на переробку сої. Великими потужностями володіють «Каховка Протеїн Агро» з Херсонської області – 250 тис. тонн, «Протеїн Продакшн» групи «Креатив» (Кіровоградська область) – 270 тис. тонн, ПП «Оліяр» (Львівська область) – 250 тис. тонн. Незначна частка підприємств, які займаються переробкою і сої, і соняшника. Загалом же ми маємо 80 переробних-підприємств.

 

– Що вигідніше зараз продавати – сировину чи продукцію переробки сої?

– З точки зору економіки і логістики, безумовно, продукцію переробки. Але нам потрібно дедалі більше заявляти про себе на міжнародному ринку. І з цієї точки зору краще поки що продавати саму сою. У будь-якому випадку 41 країна світу імпортує нашу сою, до 10 – соєвий шрот. Зараз ми на 8 місці по виробництву сої серед країн світу.

 

– А за експортом?

– Поки що ми обережно ставимось до встановлення нашого місця в експорті. Америка експортує 46 млн тонн, Бразилія – 40 млн тонн. У нас не ті обсяги. Але, думаю, потрібно нарощувати виробництво сої до 5-6 млн тонн в рік і, звичайно, будемо збільшувати експорт до 3-4 млн тонн сої та шроту.

 

– Чого соєвикам не вистачає у законодавстві?

– Скоріше, не не вистачає, а заважає. Заважають спонтанні дії депутатів, які, не розуміючи суті виробництва сої і продуктів її переробки, а також місця сої в економіці України, пропонують ввести мита на експорт. З останнього – у квітні депутат з красномовним прізвищем Немілостівий запропонував ввести експортні мита на сою у розмірі 15% від митної ціни за тонну, але не менше як 35 євро за одну тонну товару. Мотивувалося це тим, що, мовляв, потрібно збільшувати надходження до бюджету, нарощувати потужності власної переробки, збільшувати кількість робочих місць. Але ж виробники самі не експортують – уявіть, якби усі наші виробники, у кількості 7693 підприємства, взялися експортувати. Тож цим займаються, як і у всьому світі, експортери. І кошти, які будуть зніматися на митниці, експортери просто закладуть у ціну, і для виробника вона зменшиться. Відповідно сою буде просто збитково вирощувати. Якщо зменшиться виробництво сої, то про яке збільшення переробки можна говорити? І навіщо нам збільшувати потужності, якщо ми зараз можемо переробити вирощене? До того ж слід врахувати, що збудувати переробний завод також коштує чималих грошей.

 

– За вашими даними, кількість виробників сої зросла з 2005 року вдвічі, вражає і зростаюча кількість площ з 2003 року. Чому виробництво сої почало так швидко розвиватися?

– По-перше, у світі існує великий попит на цю культуру. А попит, як відомо, породжує пропозицію.

По-друге, без зайвої скромності варто сказати, що в цьому є і заслуга нашої асоціації також. Ми разом з інститутами НААН, популяризували цю культуру, пропонували людям технології її виробництва. Спочтаку це були обласні семінари, потім районні – 2012 року ми провели 86 семінарів, де були присутні понад 6 тисяч людей.

Дуже допоміг в цьому Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, на базі якого ми разом провели майстер-класи, а вже потім його слухачі їхали розповідати про набуті зання у регіони. Приблизно стільки ж семінарів з попереднім майстер класом було проведено у 2013 році, але тут вже більше стосувалося технології виробництва кормів із застосуванням продуктів переробки сої.

 

– Чиї технології виробництва і переробки ви пропонуєте?

– Технології виробництва переважно вітчизняні, також вітчизняні і технології вирощування сої. Того ж Інституту кормів, Інституту зрошуваного землеробства, Інституту землеробства, Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва, Одеського селекційно-генетичного інституту, НДІ сої і багатьох інших.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"