Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ВИВЕДЕННЯ ДНІПРА З КОМАТОЗНОГО СТАНУ. «НІБУЛОН» готовий убезпечити внутрішні водні шляхи
Нібулон днопоглиблення24 листопада на лімітуючому перекаті «Дніпродзержинські ворота» у Дніпровському водосховищі...
РОЗМАЇТТЯ СМАКІВ НА UKRAINIAN FOOD EXPO
ukrainian food expo23-24 листопада у столичному виставковому центрі «КиївЕкспоплаза» проходила міжнародна виставка...
ЗАГАДКА У ЗАГАДЦІ
Загадки не люблять лише ті, хто не вміє їх розв'язувати, свідчить народна мудрість. Але це про...
ВІД ОБЛАДНАННЯ ДО САДЖАНЦІВ: ПЛОДООВОЧЕВА ВИСТАВКА У ФОРМАТІ B2B
fresh business expo 20175-7 грудня в Києві проходила міжнародна спеціалізована виставка Fresh Business Expo 2017. Вона...
ОЛЕКСІЙ ВАДАТУРСЬКИЙ: «ДНОПОГЛИБЛЕННЯ ДНІПРА: УКРАЇНЦІ ДЛЯ УКРАЇНИ!»
Олексій Вадатурський про те, чому потррібне днопоглиблення5 грудня компанія «НІБУЛОН» відзначила 26 років від дня заснування і до свого чергового свята,...

Наші партнери:

КЕРІВНИК — УЧЕНИЙ НОВОЇ ФОРМАЦІЇ

Академік Валерій АДАМЧУК (праворуч) і Герой України Семен АНТОНЕЦЬ (у центрі)Позачергові вибори президента Національної академії аграрних наук призначено на 8 серпня 2014 р. Серед зареєстрованих кандидатів на цю посаду претендують шестеро дійсних членів (академіків). Зокрема, віце-президент НААН Ярослав Гадзало, віце-президент НААН (2006-2011 рр.) Анатолій Головко, ректор БНАУ Анатолій Даниленко, директор ННЦ «Інститут аграрної економіки» Юрій Лупенко, голова правління ПАТ «МХП» Юрій Мельник та директор ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Валерій Адамчук. Пропонуємо вашій увазі матеріал про Валерія Адамчука на прохання академіків, які внесли його кандидатуру для обрання президентом НААН, і численної когорти вітчизняних науковців.

 

Валерій Адамчук народився на Хмельниччині у мальовничому селі Зарічанка 2 січня 1954 року у сім'ї  колгоспників. Юнацьке бажання полегшити важку селянську працю різною машинерією спонукало його наполегливо вчитися й визначило життєвий шлях. Природна схильність до точних наук стала запорукою його вступу до Української сільгоспакадемії (нині НУБіП).

Обдарованого студента запримітили науковці Українського науково-дослідного інституту механізації і електрифікації сільського господарства під час виробничої практики. По завершенні навчання Валерію Адамчуку запропонували роботу в Інституті.

Відтоді вже 38 років (1976-2014) Валерій Васильович наполегливо працює у цій науковій установі: від старшого інженера лабораторії механізації застосування мінеральних добрив – до  директора Інституту (з 4-річною перервою роботи на посадах в апараті Президії академії: академіка-секретаря Відділення механізації і електрифікації, головного вченого секретаря та віце-президента – головного вченого секретаря). Важливо, що понад 12  років (1995-2007) Адамчук працював заступником директора Інституту з наукової роботи. Цьому солідному стажу відповідає і значний послужний список його наукових напрацювань: кандидатську дисертацію з технічних наук захистив 1985 р.,  доктором технічних наук став 2006-го, член-кореспондентом – 2007 р., академіком НААН – 2010-го.

Найбільшим науковим і конструкторським уподобанням Валерія Адамчука є машини для внесення мінеральних добрив. Він постійно тримає в полі зору стан технічного переоснащення АПВ, активно працює над створенням зразків окремих машин і цілих комплексів. Академік є автором та співавтором понад 350 наукових праць, у т.ч. 21 книги, 43 методичних рекомендацій та брошур, має більше 100 винаходів, які захищені авторськими свідоцтвами та патентами.

За результатами його досліджень та безпосередньої участі розроблено понад 20 найменувань технічних засобів, 19 з яких успішно пройшли державні приймальні випробування і рекомендовані до серійного виробництва.

Так, технологічний комплекс машин для внесення мінеральних добрив та хіммеліорантів включає шість найменувань технічних засобів, які забезпечують якісне та високопродуктивне традиційне і диференційоване внесення мінеральних добрив та хіммеліорантів, що безпосередньо розроблено і впроваджено Адамчуком. Ці технічні засоби успішно виготовляються вітчизняними заводами, зокрема, ВАТ «Хмельниксільмаш», ВАТ «Ковельсільмаш», ДП «Агромаш» ННЦ ІМЕСГ тощо. Окремі його технічні новинки знайшли своє місце у продукції заводу «Башсільмаш» (Башкортостан) та інших підприємств ближнього зарубіжжя.

Особистий внесок Валерія Адамчука у розвиток вітчизняної техніки для агровиробництва відзначено нагородами: нагрудний знак «Творець» Міністерства освіти і науки (2006, 2008); «Почесна відзнака УААН» (2008), Трудова відзнака «Знак Пошани» (2009) та Знак «Відмінник аграрної освіти і науки» ІІІ ступеня (2009) Мінагрополітики України; Почесна Грамота Верховної Ради України (2009); Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2013) та численні почесні грамоти.

Винаходи Адамчука відзначено дипломами «Кращий винахід – 2005 в галузі АПК» і «Кращий винахід-2007 у галузі АПК». А створена під його керівництвом та за особистою участю машина для розсівання міндобрив МРД-5 на виставці «Агро-2008» одержала «Золоту медаль».

Розробки Валерія Адамчука захищено багатьма патентами, і за техніко-економічними показниками вони не поступаються кращим зарубіжним зразкам, водночас, їхня ціна у 2-3 рази нижча. Про глибину та пріоритетність результатів досліджень В.В.Адамчука  свідчить той факт, що аналог його висівного апарата за авторським свідоцтвом СРСР №1139381 французька фірма «Nodet-Gougis» створила лише через одинадцять років, а аналог пристрою для розсівання сипких матеріалів за патентом України №23874 німецька фірма «Rauch» розробила через шість років.

Повернувшись на роботу до рідного Інституту на посаду директора, Валерій Васильович із властивою йому працьовитістю і наполегливістю взявся за науковий супровід реалізації програмних засад технічного переоснащення агровиробництва.

З останніми здобутками науковців Інституту широкий загал фахівців мав змогу ознайомитись на ХІV Міжнародній науково-технічній конференції, присвяченій пам'яті відомого українського вченого в галузі землеробської механіки, академіка Петра Василенка. До цієї події за авторством Валерія Васильовича видано фундаментальний двохтомник наукових матеріалів «Механізація та електрифікація сільського господарства», монографія «Теорія вібраційних машин сільськогосподарського виробництва» та наукова праця «Використання плівкових рукавів для зберігання стеблових кормів та зерна».

За короткий час під керівництвом академіка вченими Інституту напрацьовано цілий ряд технічних новинок, які схвально зустріли українські та іноземні аграрії. Вони знаходять своє застосування у виробництві. Серед них найбільшу популярність здобула нова модифікація трактора ХТЗ-2511Е з силовим електроприводом. 

Науковці Інституту поповнили арсенал вітчизняних технічних новинок ґрунтообробно-удобрювально-посівними агрегатами, важкими культиваторами для органічного землеробства, диско-чизельним знаряддям, пристосуванням до сівалок для обробки насіння біопрепаратами. Також розроблено обприскувачі, трактори з новою компонувальною схемою, зразки відновлених за новою технологією робочих органів ґрунтообробних машин та знарядь, окремі технічні засоби для тваринництва.

Академік Адамчук має власну наукову школу з докторів і кандидатів наук, які успішно готують до захисту дисертації і нові здобутки під його керівництвом. 

Відомо, що людину красять не лише трудові здобутки. Валерієві Васильовичу притаманна відкрита проукраїнська громадянська позиція, висока культура спілкування, вміння згуртовувати навколо себе коло однодумців і разом з ними досягати наміченої мети. Упродовж 2008-2011 років він був головою експертної ради ВАК України з галузевого машинобудування, а з 2011 року – заступником голови експертної ради з машинознавства та галузевого машинобудування. Валерій Адамчук – віце-президент, член президії правління Української асоціації аграрних інженерів, голова ради директорів наукових установ академії.

Як кандидат на посаду президента НААН, своїми головними програмними засадами Валерій Адамчук вважає такі.

По-перше, академія якнайшвидше має розробити і реалізувати низку заходів з прискорення адаптації наукових установ та експериментальної бази до функціонування в ринкових умовах. Це дозволить стабілізувати ситуацію навколо академії і призупинить дискусії щодо невизначеного майбутнього аграрної науки, яка конче потрібна Україні. Забезпечити продовольчу безпеку країни та наростити експортний потенціал продукції АПК можна лише завдяки науковому забезпеченню вітчизняної аграрної науки. Сподіватись на імпорт знань – це не менш небезпечна річ, ніж імпорт енергоносіїв.

По-друге, розвиток НААН слід планувати з урахуванням обмеженого бюджетного фінансування. Тому слід зробити кропітку інвентаризацію матеріально-технічної бази всіх наукових установ і визначитися, що вони здатні утримувати самостійно і що їм необхідно для виконання своїх функцій. А також, що слід негайно реалізувати, а отримані кошти направити на розвиток установ і, зокрема, на оновлення лабораторного обладнання. Система планування і проведення наукових досліджень вимагають корінних змін щодо визначення їх актуальності, вагомості впливу на розвиток АПК з урахуванням світового досвіду. В цьому процесі особливо важлива роль надаватиметься провідним ученим.

По-третє, експериментальна база має бути переформатована за пропозиціями наукових установ, до мережі яких вони входили. Дослідні підприємства повинні використовуватись виключно для виконання своїх статутних обов'язків, і за результатами своєї діяльності вони мають сприяти розвитку матеріально-технічної бази наукових установ.

Також особливої уваги заслуговує успішне просування наукових розробок в ринковому середовищі. Тож установам буде запропоновано створити власні комерційні структури, які візьмуть на себе ці функції. Співзасновники таких структур матимуть можливість стати співробітники наукових установ та членами академії. Крім того, необхідно буде налагодити систему підготовки керівників зазначених структур.

До того ж, необхідно налагодити більш прагматичну співпрацю з представниками вищої школи, де є потужний кадровий потенціал. І його слід правильно залучати до роботи в наукових установах НААН із відповідним забезпеченням, у т.ч. матеріальним.

Також вимагає пожвавлення співпраця з іноземними партнерами, вона має перейти від протокольних намірів до реальних проектів з обов'язковим фінансуванням. Окремо заслуговують на увагу питання щодо введення наших періодичних видань в базу наукометричних.

Кадрова політика повинна посилити відповідальності кожного вченого за ефективність роботи, для цього слід здійснити переведення всіх наукових працівників на контрактну форму найму. Дати можливість керівникам наукових установ щоквартально змінювати доплати за складність і напруженість робіт співробітникам за поданням їхніх керівників (у межах затвердженого фонду зарплати). Академія щороку повинна практикувати навчання керівників установ та підприємств своєї мережі з питань, які впливають на їх функціонування.

Слід налагодити діалог з урядом з питань: можливості внесення змін щодо статусу спецфонду та використання коштів, можливості отримувати науковим установам пільгові кредити для оновлення матеріально-технічної бази тощо.

Чисельна наукова спільнота цілком підтримує життєве кредо Валерія Васильовича, який вважає, що справжнім громадянином і науковцем може бути людина із власною точкою зору з принципових питань; що природа відкриває свої таємниці лише тим, хто платить за це наполегливою працею. Тому ми впевнені, що академік НААН Валерій Адамчук як кандидат на високу посаду президента академії має всі фахові, організаційні, керівні та наукові задатки, аби підняти на новий щабель розвитку аграрну науку нашої України.

Академіки НААН України

М.К.Лінник, В.М.Булгаков, С.Ю.Булигін

 

 

 

Академік Валерій АДАМЧУК (праворуч) і Герой України Семен АНТОНЕЦЬ (у центрі)

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Ціни на зернові: