«НАЙКРАЩІ ЖНИВА, КОЛИ НА ТОКУ НЕМАЄ І ЗЕРНИНИ»

Так почав свою розповідь про ПСП «Агрофірма «Слобідська» із села Слобода Кагарлицького району столичної області його директор Леонід Васильчук. І пояснив: «Бо все зерно – дороблене і зберігається в сховищі».

У поїздці до господарства нас супроводжували директор департаменту агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації Олександр Шевченко та заступник голови Кагарлицької райдержадміністрації Андрій Волошин, бо вважають за потрібне спостерігати за роботою аграріїв особисто під час виробничого процесу, а не підсумовуючи показники в кінці року. 

За словами Леоніда Івановича, сумарний стаж роботи керівником господарства у нього добігає 28 років. Своє перше призначення головою колгоспу «Ударник» в с. Демівщина цього ж району згадує з посмішкою, мовляв, запропонували «добре подумати», і щоб легше думалося, забрали партквиток; побувши три дні безпартійним, на посаду голови колгоспу Васильчук погодився.

Народився Леонід Васильчук 27 жовтня 1950 року на Житомирщині, в селі Жолобне Новоград-Волинського району. Закінчивши Житомирський технікум землевпорядкування в с.Ярунь, він отримав диплом економіста. Невдовзі, після служби в армії, вирішив не змінювати професію, й 1975 року закінчив Київський інститут народного господарства (нині Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана) за фахом економіст. За розподіленням потрапив у село Стави Кагарлицького району на посаду економіста колгоспу «Червоний Жовтень», де невдовзі став заступником голови і секретарем парторганізації за сумісництвом. Звідти його призначили заступником начальника сільгоспуправління Кагарлицького району. Через півтора року (тоді, коли він «добре подумав») направили в Демівщину. Переконавшись у ефективності молодого керівника, держава через 2 роки запропонувала Леонідові Васильчуку піднімати з колін чималий колгосп «Дружба» в с. Мирівка.

Через 8 років люди умовили господаря повернутися назад до Демівщині. Та на посаді керівника господарства він пробув недовго – його було призначено начальником Кагарлицького районного сільгоспуправління…

На посаді директора агрофірми «Слобідська» Леонід Васильчук вже дванадцятий рік. Головою господарства «Прогрес», з якого згодом виділилася «Слобідська», до нього працював вищезгаданий Андрій Волошин. Андрій Іванович з 2000-го очолив районне сільгоспуправління, нині ж обіймає посаду заступника голови райдержадміністрації.

Розпад «Прогресу» спричинили бажаючі хазяйнувати самостійно. Керівник новоствореного підприємства, точніше тієї половини, що залишилася, не упорався із задачею, і господарство почало занепадати.

Леонід Іванович разом із новою посадою керівника агрофірми «Слобідська» отримав у спадок невиплачену майже за рік зарплату і ще чимало боргів. Проте далися взнаки його фах і досвід, тож вже через три місяці зарплата в господарстві, як він каже, «почала платитися». І хоч наразі вона не є рекордною, в середньому складає 2300 гривень на місяць, проте відтоді жодної затримки з її виплатою не було. Працювали сильно, веде далі наш співрозмовник, поступово погасили і решту боргів. Останні три роки «Слобідська» працює виключно на власних коштах, без кредитів.

Тож нині агрофірма обробляє 1,5 тис. га землі, які складають майже половину земельних угідь довкола села Слобода, що їх колись обробляв колгосп. Якщо порівняти виробничу діяльність і податкове навантаження сільгосппідприємств і дрібних самостійників, що відокремилися, то цифри різняться в рази. Наприклад, якщо у агрофірми заробітна плата з гектара складає 1200 грн, то у приватників – 127 грн, податки до пенсійного фонду близько – 1000 грн, то у одноосібників – близько 300 грн. Така ситуація спостерігається і загалом по державі. І це при тому, що агропідприємства вирощують товарну продукцію. До того ж існують соціальні угоди з сільськими радами, за якими підприємства відраховують кошти з розрахунку від 30 до 50 грн з орендованого гектара землі на рік. Було би справедливо, вважає Леонід Васильчук, вирівняти суми платежів з гектара для сільгосппідприємств і приватних господарств. Тоді, впевнений він, прискориться вирішення питання тіньової економіки в державі. За його підрахунками, якби ці господарі, що обробляють решту півтори тисячі сільської землі, платили податки на рівні «Слобідської», то район щороку отримував би додаткові 2,5 млн грн. Якщо ж подивитися на кількість землі сільгосппризначення у приватників в масштабах України, то надходження до бюджетів усіх рівнів становили б сотні мільйонів гривень.

Цього року, поки що, керівник не задоволений результатами роботи господарства. Він звик бути серед лідерів виробництва. Наприклад, 2008 року пшениця озима сортів Подолянка і Смуглянка дали рекордні 98 ц/га на промислових посівах. Того року – це був рекордний показник на Київщині виходячи з урожайності і площі посіву. Слід нагадати, що 2008-го Київщина зібрала вперше за свою 80-річну історію 2,7 млн т зернових.

Насіння пшениці купували і продовжують купувати в сусідньому господарстві ПСП «Расава», яке напряму працює з оригінатором сортів – Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України. Як вважає Леонід Іванович, не слід розмінюватися на багато сортів, достатньо 2-3, але високоякісних і високопродуктивних. Так, «Слобідська» зосередилася на пшениці озиміх сортів Подолянка, Смуглянка і Фаворитка.

Можна сказати, що агрофірма також доклала зусиль до державного визнання автора сортів цієї пшениці – академіка Володимира Васильовича Моргуна, директора ІФРГ – котрому навесні 2008-го було присвоєно високе звання Герой України. Того року на полях «Слобідської» працювало чимало науковців, приїжджав і сам академік Моргун, побувало багато чиновників, керівників інших господарств.

Зрозуміло, що цьогорічна врожайність ранньої групи у 47 ц/га непоказова. Торік, наприклад, господарство першим у районі завершило збирання ранніх зернових і вийшло в лідери за врожайністю – у середньому 62 ц/га; пшениця ж уродила по 72 ц/га!

Раніше в агрофірмі вирощували практично все, що родить в сільському господарстві. Останніми роками зосередилися на кукурудзі, сої і соняшнику. Через відсутність ціни на пшеницю, а цьогоріч її собівартість в агрофірмі вийшла на рівні 1600 грн/га, культуру посіяли лише на 150 га. Посіяли, переважно для того, щоб зберегти сівозміну і розраховуватися з пайовиками, яких наразі в господарстві налічується 650.

Тваринництво для господарства залишається традиційним напрямом. А для тварин, звісно, крім інших кормів, потрібний жом. Тому «Слобідська» продовжує вирощувати цукрові буряки на площі 150 га. Здавати ж продукцію доводиться на Узинський цукровий завод, оскільки завод у Кагарлику, на жаль, працювати не буде.

Зараз в агрофірмі утримують близько 400 голів ВРХ, з них 120 корів. Застосовують триразове доїння у молокопровід, звідки молоко потрапляє до охолоджувача. Цього року мають вийти на середньообласний річний показник продуктивності у 5700 л на корову. На свинокомплексі налічується поголів'я з 400 свиней. Наразі повним ходом йде заготівля силосу.

Погодні примхи продовжують завдавати шкоди аграріям Київщини. Посівні площі та насіння під озимі культури більшість господарств області, у тому числі і «Слобідська», підготували. Проте сівбі спочатку перешкоджала відсутність дощів, а тепер їхня надмірна кількість знову не дає вийти селянам у поле. Та щойно дощі припиняться, в агрофірмі розпочнуть збирання сої, незабаром перейдуть до кукурудзи. Цьогоріч тут зробили все, щоб урожай цих культур був як завжди достойним.