Шановні аграрії! Щиро вітаємо вас із професійним святом! Бажаємо міцного здоров’я, щедрих урожаїв і щасливої долі! І, найголовніше - миру на Вашій землі!
Цей святковий номер у вільному доступі. Завантажити
Матеріали номеру
СЕЛЯНСЬКЕ СВЯТО З ДУМОЮ ПРО МИР
Селянська робота не знає свят і вихідних, бо працює аграрій не з бездушним металом, а з живою природою, котру не вимкнеш і не відкладеш на потім. Тим більше потрібно йому хоча б один раз на рік зупинитися у цій нескінченній круговерті, озернутися на зроблене і пильно подивитися вперед – у майбутнє. Таким днем для працівників агропромислового комплексу України традиційно є третя неділя листопада, коли після завершення приємної, але виснажливої осінньої кампанії вони відзначають своє професійне свято.
Цього дня суспільство щиро дякує своїм хліборобам за те, що плекають хліб і землю, тримають на своїх плечах продовольчу безпеку нації та вносять вагомий вклад до загальнонародної скарбниці.
На цьому світі є лише дві найпочесніші місії – захищати країну від ворогів і годувати свій народ. Це дві професії, що забезпечують мир і спокій, достаток і добробут. Тому всі решта галузей економіки та сфер суспільного життя так чи інакше працюють на оборону та АПК. І якщо з продовольчою безпекою ми завжди справлялися добре, то буремний 2014 рік показав, що люди, котрі вміють ростити хліб, так само добре вміють боронити свою землю.
Цього року наша мова, на жаль, отримала нові словосполучення: Східний фронт, жнива під кулями, замінований хлібний лан, окуповані території. Разом із тим, ми дізналися, що попри всі негаразди українські аграрії можуть вирощувати рекордні врожаї, нарощувати експорт продовольства та розширювати ринки збуту.
Українці завжди були миролюбною нацією, проте кожен хлібороб у випадку загрози був готовий випрягти коня з плуга і сідлати його до бою. Так само і сьогодні – руки, що звикли тримати штурвал комбайна, готові взятися за важелі танка. Бо ніхто так не знає ціни своєї землі, як той, хто поливає її своїм потом, а тепер і кров'ю. Та не всім же тримати зброю в руках – комусь треба і хліб ростити. Бо без хліба перемоги не здобудеш.
Ми щиро вклоняємося мужності учасників АТО – солдат Збройних сил і Національної гвардії, бійців добровольчих батальйонів. Їхній вклад у стримування агресора неоціненний. Так само неоціненний вклад тисяч і тисяч відомих і безвісних волонтерів, котрі підставили своє плече війську у найтяжчі години – забезпечуючи ліками і одягом, спецзасобами зв'язку і озброєнням, харчами і водою. Наш народ проявив себе як гігантський мурашник, котрий у відповідь на напад мобілізує резерви і завжди долає нападника.
На сторінках цього святкового номера ми розкажемо про невтомних трударів тилу, без самовідданої праці яких жодна армія воювати не може. Ми впевнені, що наша країна житиме, допоки в ній живуть такі люди.
ЛЮДИНА З ВЕЛИКИМ СЕРЦЕМ
Фермер із Миргорода Віктор Галич – один із тих, на чиїй енергії та матеріальних пожертвах трималися бійці Майдану, а тепер – воїни АТО та переселенці з Донбасу. Читати далі...
ЗЕМЛЯ МОЇХ ДІТЕЙ
Наш співрозмовник Володимир Слабовський – успішний бізнесмен, який не тільки підтримав добровольчі батальйони України фінансово, а долучився до волонтерської праці.
НА СЛУЖБІ У ХЛІБНОГО МОРЯ
Буквально наступного дня, як 1 травня 2013-го раптово не стало Героя України Івана Михайловича Гулого, в Кобзівці почалася паніка: що станеться з успішним господарством «Промінь»! Нинішній керівник, онук Івана Михайловича - Євген Третяков стверджує, що не дасть занапастити справу діда.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ MASH
Дніпропетровський військовий клінічний шпиталь один з найближчих до зони проведення АТО і приймає поранених з Донецького напрямку. Наш співрозмовник Євген Герасименко – підполковник медичної служби, лікар вищої категорії, начальник хірургічного відділення, ведучий хірург шпиталю.